Постанова

від 13.06.2008 по справі 8/526

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/526

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

13.06.08 р.                                                                                          № 8/526          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Разіної Т. І

                                                  Фаловської  І.М.

при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,

за участю:

від позивача: Голоднюк О.М. –представник за дов. №7 від 03.01.2008 року,

від відповідача: Скорик Т.В. - представник за дов. б/н від 12.06.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року,

у справі                     №8/526 (суддя Плеханова Л.Б.),

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ», м. Полтава,

до                              Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України», м. Полтава,

про                              стягнення 25 878,50 грн., -

встановив:

05.11.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ»(позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»(відповідач) про стягнення 25 878,50 грн. (а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ»до Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»про стягнення 25 878,50 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ»11 046, 75 грн. боргу, 259, 00 грн. суму держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати послуг по зберіганню автомобілів та наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги, керуючись ст. ст. 525 та 526 ЦК України, визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Полтавське обласне дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України», подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, позивачем не надано суду доказів на підтвердження статусу юридичної особи, відсутні докази на підтвердження факту передачі автомобілів на зберігання та акти виконаних робіт і місцевим господарським судом невірно стягнуто державне мито.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2008 року апеляційну скаргу Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Позивач не скористався своїм правом відповідно до ст. 96 ГПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

26.05.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір зберігання (договір), відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає на зберігання 6 автомобілів на стоянці автотранспорту позивача. Прийняття автомобілів на зберігання засвідчується квитанцією, яку видає позивач (а.с. 13-15).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за зберігання 6-ти автомобілів відповідач зобов'язується оплачувати на користь позивача вартість наданих послуг в розмірі 10 грн. за добу за один автомобіль шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача. Відповідно до п. 2.6. договору відповідач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за зберігання 6-ти автомобілів.

За умовами договору, відповідач зобов'язувався оплачувати на користь позивача винагороду два рази на місяць рівними частинами по п'ятдесят відсотків від суми, вказаної в п. 3.1. договору кожного першого та п'ятнадцятого числа поточного місяця (п. 3.2. договору)

В пункті 5.1. договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання всіх умов договору сторонами.

За період з 27.05.2004 року по 17.01.2005 року вартість послуг по зберіганню шести автомобілів склала 14 220,00 грн.

12.01.2005 року та 17.01.2005 року відповідач частково розрахувався за надані послуги на загальну суму 13 080,00 грн., після чого забрав з автостоянки п'ять із шести автомобілів. Автомобіль ЗАЗ 1102 «Таврія»(державний номерний знак 05023 СН) з 27.05.2004 року залишився на стоянці автотранспорту позивача.

Станом на 17.01.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 140,00 грн. (14 220,00 грн. –13 080,00 грн.).

За період з 18.01.2005 року по 30.03.2007 року за зберігання автомобіля ЗАЗ 1102 «Таврія»(державний номерний знак 05023 СН) відповідач повинен був сплатити позивачу 8 030,00 грн.

31.03.2007 року позивач направив відповідачу претензію №28 з вимогою погасити заборгованість у сумі за надані послуги або в рахунок погашення цієї заборгованості надати згоду на проведення перереєстрації автомобіля ЗАЗ 1102 «Таврія»(д.н.з. 05023 СН) в УДАІ УМВС України на позивача (а.с. 16).

У своїй відповіді №01.10-64 від 26.04.2007 року відповідач відмовився виконати вимоги претензії, оскільки 25.11.2005 року позивач не видав автомобіль ЗАЗ 1102 «Таврія»(д.н.з. 05023 СН) за їхньою вимогою та зауважив, що позивач порушив п. 2.5. договору в частині здійснення технічного обслуговування вказаного автомобіля (а.с. 17).

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 25.11.2005 року за відповідачем була заборгованість за зберігання автотранспорту відповідача у сумі 4 260,00 грн. і без сплати вказаної заборгованості позивач мав всі підстави для притримання в порядку п. 4.3. договору (п. 4.3. у разі порушення відповідачем строків оплати наданих послуг по зберіганню автомобілів та наданню додаткових послуг по обслуговуванню автомобілів, позивач має право у відповідності до ст. 594 ЦК України притримати у себе автомобілі відповідача до належного виконання останнім своїх зобов'язань, передбачених договором).

Згідно з п 4.1. договору за порушення строків оплати послуг по зберіганню автомобілів відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача пеню у розмірі 3 (три) відсотки від суми простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

У своєму розрахунку до позовної заяви позивачем розмір пені вказано у сумі 14 878,50 грн. (а.с. 10), а у розрахунку пені від 26.05.2004 року, поданому до місцевого господарського суду під час розгляду справи, розмір пені вказаний у сумі 46,75 грн. (а.с. 40).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з договору зберігання, укладеного між позивачем та відповідачем 26.05.2004 року, сторонами не визначено строку дії договору та строку виконання сторонами зобов'язань по договору, а лише зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами всіх умов договору. Тобто на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору зберігання, розповсюджується вимоги ст. 530 ЦК України.

Зі змісту наведених вище норм ЦК України вбачається, що для визнання боржника, таким що прострочив, у зобов'язаннях з невизначеним строком виконання, необхідної умовою є надсилання кредитором вимоги. Невиконання боржником зобов'язання після спливу семиденного строку встановленого ст. 530 ЦК України може свідчити про наявність між ними спору.

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Своєю претензією №28 від 31.03.2007 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за надані послуги або в рахунок погашення цієї заборгованості надати згоду на проведення перереєстрації автомобіля ЗАЗ 1102 «Таврія»(д.н.з. 05023 СН) в УДАІ УМВС України на позивача.

Своєю відповіддю №01.10-64 від 26.04.2007 року відповідач виконати вимоги претензії відмовився.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України виконання зобов'язань по договору зберігання від 26.05.2004 року, а саме проведення повного розрахунку за надані позивачем послуги, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 000,00 грн. заборгованості місцевим господарським судом задоволені правомірно.

Посилання скаржника на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 25 878,50 грн. колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку у будь-який час, якщо строк такого виконання не визначено договором або визначено моментом пред'явлення вимоги, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Моментом пред'явлення позивачем вимоги (надіслання претензії №28) до відповідача є 31.03.2007 року, а останнім днем строку виконання вимоги позивача відповідачем має бути 08.04.2007 року, але, оскільки 08.04.2007 року є вихідним днем, останнім днем строку виконання вимоги позивача відповідачем є 09.04.2007 року, і, таким чином, перебіг строку позовної давності починається з 10.04.2007 року.

З огляду на наведене, строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, закінчується 12.04.2010 року, оскільки 10.04.2010 року та 11.04.2010 року є вихідними днями, а позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ»до Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»про стягнення 25 878,50 грн. подано до господарського суду Полтавської області 05.11.2007 року.

Таким чином колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а позов подано в межах вказаного строку.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано суду документів на підтвердження статусу позивача як юридичної особи колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи є копія довідки №09/2-2889 Головного управління статистики у Полтавській області, виданої 27.12.2006 року про включення товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЄ»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 24).

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту передання відповідачем автомобілів на зберігання позивачу колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір), а саме сплатою позивачу частини заборгованості у сумі 13 080,00 грн., підтвердив факт виконання позивачем взятих на себе обов'язків зберігання автомобілів відповідача відповідно до умов договору.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надано суду актів виконаних робіт (надання послуг) колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки відповідно до п. 2.5. договору акти виконаних робіт повинні складатись сторонами у разі проведення позивачем технічного обслуговування автомобілів відповідача, а не у разі надання послуг по зберіганню автомобілів відповідача.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не є підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 84 ГПК України у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо всіх заявлених вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням пені в розмірі 25 878,50 грн., а рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 з відповідача стягнуто 11 046, 75 грн. боргу, 259, 00 грн. суму держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Тобто розмір заявленої до стягнення суми не відповідає розміру суми, стягнутої судом з відповідача.

В матеріалах справи відсутні уточнення позивача про збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Резолютивна частина рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України, а саме не містить остаточної відповіді щодо позовних вимог відповідача у сумі 14 831,75 грн.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду розподіляє господарські витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу Готельного комплексу «Київ»до Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»про стягнення 25 878,50 грн. задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу Готельного комплексу «Київ»до Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»про стягнення 25 878,50 грн. змінити.

3.          Резолютивну частину рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2008 року у справі №8/526 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу Готельного комплексу «Київ»до Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»про стягнення 25 878,50 грн. викласти в наступній редакції:

«1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»(вул. Жовтнева, 14, м. Полтава, 36000, р/р 26007100049219 в АППБ «Аваль»м. Полтави, МФО 331605, код 00958312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ»(вул. Сінна, 2/49, оф. 515, м. Полтава, 36039, р/р 26000421542001, МФО 331489, код 23553316) 11 000,00 грн. боргу, 46,75 грн. пені, 110,60 грн. суми держмита та 50,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.»

4.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЛЕ»в особі філіалу готельного комплексу «Київ»(вул. Сінна, 2/49, оф. 515, м. Полтава, 36039, р/р 26000421542001, МФО 331489, код 23553316) на користь Полтавського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»(вул. Жовтнева, 14, м. Полтава, 36000, р/р 26007100049219 в АППБ «Аваль»м. Полтави, МФО 331605, код 00958312) 55,30 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.    Справу №8/526 повернути до господарського суду Полтавської області.

6.    Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Разіна Т. І

                                                                                                    Фаловська  І.М.

Дата відправки  19.06.08