Постанова

від 13.06.2008 по справі 2/126

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/126

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.06.2008                                                                                           № 2/126

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Грабар Я.М. (за довір.),

 від відповідача - Свириденко В.А. (за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2008

 у справі № 2/126  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Український правовий альянс"

 до                                                   Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  зобов"язання вчинити дії та стягнення 730762,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія” Український правовий альянс” до Державної фінансової фінансово-кредитної установи про зобов'язання вчинити дії щодо підписання акту  та стягнення            730 762,17 грн. за Додатковою угодою № 16 від 02.06.2006р. до Договору №62 від 05.08.2004р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2008 р.  у справі №2/126 позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача підписати акт прийому-передачі виконаних робіт до  Додаткової угоди № 16 від 02.06.2006 р. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача  575112 грн. – основного боргу, 41744,13 – пені, 98983,75 грн. – інфляційних, 14922,25 грн. – 3% річних, а також судові витрати.

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду від 10.04.2008 р. скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, у справі прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

          В обґрунтування власної позиції відповідач посилається на помилковість висновків господарського суду та відсутність підстав підписувати  акт №1/16/62 прийому-передачі виконаних робіт та оплачувати його, оскільки вказана в акті сума винагороди не відповідає умовам  Додаткової угоди № 16 від 02.06.2006 р. та Договору №62 від 05.08.2004 р. Відповідач посилається на неправильний розрахунок позивачем  винагороди в сумі 575 112 грн., яку останній неправомірно вираховує з 5751120 грн., а не з суми 3245713,19 грн. – вартості майна, отриманого відповідачем від ДП „Рівненська сірникова фабрика”.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафних санкцій та інфляційних , що можливо лише в разі порушення відповідачем вимог укладених договорів. Однак, як стверджує відповідач, умов укладених договорів він не порушував, а акт прийому-передачі ним був не підписаний через допущені позивачем порушення в розрахунку.

          У відзиві на подану апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення господарського суду  вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

          Розглянувши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги  є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення слід змінити з наступних підстав:   

Колегією встановлено, що 05 серпня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Український правовий альянс» та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (на час укладення договору - Українська державна інноваційна компанія, назва організації змінена згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1007 від 08.08.2007р.) укладено Договір № 62 про надання юридичних послуг. (т.1 а.с. 13)

Відповідно до п. 1 Договору № 62 про надання юридичних послуг від 05.08.2004р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (Замовник) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Український правовий альянс» (Виконавець) приймає на себе зобов'язання надати юридичні послуги згідно умов даного Договору. Сторони укладають додаткові угоди по кожній конкретній справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Додаткової угоди № 27 від 27.12.2007р. строк дії Договору № 62 про надання юридичних послуг від 05.08.2004р. продовжено до 31 грудня 2008р.

Колегією встановлено, що 02.06.2006р. на виконання п. 1 Договору про надання юридичних послуг № 62 від 05.08.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 16.

Відповідно до п. 1 даної Додаткової угоди Виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг Замовнику з метою стягнення заборгованості Державного підприємства "Рівненська сірникова фабрика" перед Замовником за інноваційним договором № 38 від 25 грудня 1997 року та договором фінансового лізингу № 10-08/98 від 21 серпня 1998 року, яка на дату підписання складає 26 122 900, 39 гривень.

Також з матеріалів справи вбачається, що 04.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 26 до Договору № 62 про надання юридичних послуг, згідно якої внесено відповідні зміни до Додаткової угоди № 16 від 02.06.2006р., а саме : п. 3 викладено в новій редакції : "Винагорода Виконавця складає 10 (десять) % від повернутої суми заборгованості (її частки) або від розміру вартості майна, що передається в рахунок погашення заборгованості. Замовник перераховує Виконавцю зазначену у п. З Додаткової угоди винагороду протягом (трьох) банківських днів з моменту надходження на банківський рахунок Замовника грошових коштів (частки грошових коштів або з моменту отримання майна (підписання акту прийому-передачі) в рахунок погашення заборгованості за інноваційним договором № 38 від 25 грудня 1997 року та договором фінансового лізингу № 10-08/98 від 21 серпня 1998 року, що відбулося в результаті представницьких дій та надання в зв'язку з цим юридичних послуг Виконавцем, в тому числі - погашення заборгованості в процесі примусового виконання виконавчих документів, погашення заборгованості на умовах мирової угоди, а також на умовах розстрочки виконання рішення суду."

Відповідно до  матеріалів справи,   ТОВ "ЮК "Український правовий альянс" свої зобов'язання відповідно до умов Договору № 62 про надання юридичних послуг, Додаткової угоди № 16 та Додаткової угоди № 26 виконало повністю, а саме в результаті представницьких дій та надання юридичних послуг на користь відповідача Державним підприємством "Рівненська сірникова фабрика" було повернуто майно на загальну суму  5 751 120, 00 гривень, що не заперечувалося відповідачем під час розгляду даної справи в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції.

Надання юридичних послуг відповідачу позивачем підтверджується документами доданими позивачем до матеріалів даної справи, а саме: ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 квітня 2007 року у справі № 14/92 залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23 липня 2007 року, відповідно до якої було змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2006 року у справі № 14/92, а саме звернуто стягнення на майно Державного підприємства "Рівненська сірникова фабрика" в порядку передачі Замовнику в рахунок погашення боргу наступного індивідуально визначеного майна згідно переліку. Повернуте згідно вказаної ухвали майно було оцінено і передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська сірникова фабрика" згідно Договору оренди майна № 16-58/10/10/07 від 10 жовтня 2007 року.

Відповідно до звіту про оцінку майна, який був витребуваний  колегією,  ринкова залишкова вартість  майна, яке було передано відповідачу складає 5 751 120, 00 гривень. Оцінку майна  було проведено за замовленням відповідача. Датою оцінки цього майна  є 31 серпня 2007 р.

Посилання відповідача на те, що розмір оплати за юридичні послуги не можна розраховувати із зазначеної вартості майна колегія вважає необґрунтованим, оскільки це суперечить умовам укладеної  між сторонами додаткової угоди   № 26 до Договору № 62, відповідно до якої винагорода Виконавця складає 10   %   від розміру вартості майна, що передається в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином розмір винагороди позивача складає 575 112 грн. Строк оплати якої настав 15.10.2007 р.

Суд першої інстанції, на думку колегії  також обґрунтовано задовольнив  позовні вимоги позивача щодо зобов'язання вчинити дії, а саме підписати акт  приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи,   позивачем направлено відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт, який на даний час не підписаний зі сторони відповідача.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегією встановлено, що відповідач безпідставно не виконав умови укладеного між сторонами договору в частині вчиненні дій щодо підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, чим порушив права позивача.

Що стосується  сплати відповідачем індексу інфляції від суми основного боргу та трьох відсотків річних, слід зазначити наступне:

Статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання,  позовні вимоги відповідача підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу – 575 112 грн., інфляційні витрати за період з 15.10.2007 р. по 21.02.2008 р. – 59 236,54 грн., а також                     3 відсотки річних за вказаний період в розмірі 6 097,76 грн.

Що стосується умов договору про перерахування авансу, колегія вважає необхідним зазначити наступне:

Відповідно до оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі  п. 4 Додаткової угоди № 16 Замовник взяв не себе зобов'язання перерахувати Виконавцю аванс в розмірі 1 % від суми вказаної, в п. 1 даної Додаткової угоди. Згідно пункту 3.1.1 Договору № 62 про надання юридичних послуг, Замовник перераховує Виконавцю аванс протягом 90 днів з дня підписання Додаткової угоди. Виходячи з зазначених пунктів загальний розмір авансу становить             261 229, 00 гривень.

Однак при цьому судом першої інстанції не було враховано, що пункт № 4 Додаткової угоди від  02.06.2006 р. до договору про надання юридичних послуг № 62 від 05.08.2004 р. втратив чинність на підставі Додаткової угоди № 20 від 07.12.06 р., в зв'язку з чим відсутні підстави для перерахування  авансу.

Враховуючі викладене відсутні підстави для нарахування інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення сплати авансу.

Що стосується стягнення пені, позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Відповідно до ст.  546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно до ст.  547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з договору № 62 „про надання юридичних послуг” та відповідних додаткових угод до цього,   стягнення пені сторонами не передбачено.

Позивач, а також суд першої інстанції помилково послалися на пункт 4 договору № 62,   як на підставу для стягненні пені, оскільки цей пункт договору  не містить посилань на те, що сторони обумовили забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, одним із видів якої є пеня, та не передбачили розмір цієї пені.

Не містить умов щодо стягнення пені   також пункт  п. 5 Договору № 62 про надання юридичних послуг, який передбачає відповідальність сторін. Відповідно цього пункту за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.  Таким чином, в цьому пункті також не зазначено умов про забезпечення зобов'язання неустойкою у вигляді пені та не зазначено  її розмір.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що подана апеляційна   підлягає частковому задоволенню. Оскаржуване рішення господарського суду слід змінити.

Відповідно до вимог ст.  49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню із сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити частково.

2.   Рішення Господарського суду  м. Києва від 10.04.2008 р.  у справі №2/126 змінити, виклавши резолютивну частину  рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну інноваційну фінансово-кредитну установу (м. Київ вул.. Богдана Хмельницького 65-б, р\р 26508012819142 в ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України м. Київ, МФО 322313 код ЄДРПОУ 00041467) підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт до Додаткової угоди № 16 від 02.06.2006 р.

Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (м. Київ вул.. Богдана Хмельницького 65-б, р\р 26508012819142 в ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України м. Київ, МФО 322313 код ЄДРПОУ 00041467) на користь   Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія” Український правовий альянс” ( м. Київ вул.  Дегтярівська     8-А                         р\р 26001301111151 в філії Лівобережне відділення ПІБ в м. Києві, МФО 322119 код ЄДРПОУ 32455236)  основний борг в сумі 575 112 грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 59 236 грн. 54 коп.,            3 % річних в сумі 6 097 грн. 76 коп., судові витрати за подачу позову в сумі  6404 грн. 46 коп.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія” Український правовий альянс” ( м. Київ вул.. Дегтярівська   8-А  р\р 26001301111151 в філії Лівобережне відділення ПІБ в м. Києві, МФО 322119 код ЄДРПОУ 32455236)  на користь   Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (м. Київ вул.. Богдана Хмельницького 65-б, р\р 26508012819142 в ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України м. Київ, МФО 322313 код ЄДРПОУ 00041467)  витрати по сплаті державного  мита за подачу апеляційної скарги в сумі 451 грн. 57 коп.”

3. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

4.  Матеріали справи   повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді