Постанова

від 16.04.2008 по справі 13/451-пн-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.04.08                                                                                      

Справа №13/451-пн-07

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко

М.В.    , Колодій Н.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Шерник

О.В.

за участю

представників:

позивача:          Востріков С.Г., довіреність № 01/80-Ю

від 27.03.2007р.;

відповідача:      ОСОБА_3, довіреність ВЕК № 375378 від

29.03.2007р.;

третьої особи:  ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 10.06.1995р.;

розглянувши у

відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу       Приватного підприємця ОСОБА_1,

                                        м.

Каховка Херсонської області

на рішення                    господарського суду

Херсонської області від 03.01.2008р.

у справі                          № 13/451-ПН-07         

за позовом                     Колективного підприємства

«Райагробуд»,

                                        м. Каховка

Херсонської області

до відповідача               Приватного підприємця ОСОБА_1,

                                        м.

Каховка Херсонської області

третя особа на стороні

відповідача без самостійних вимог на предмет спору -

Приватний підприємець ОСОБА_2,

                                         м.

Каховка Херсонської області

про                                   

зобов'язання звільнити приміщення котельні

                                         та стягнення 35.360,58

грн.

ВСТАНОВИВ:

Колективним

підприємством «Райагробуд», м. Каховка Херсонської області було подано позов до

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Каховка Херсонської області про виселення з

приміщення котельні по вул. Лібкнехта, 102 в м. Каховка (літ. Б-І) та

зобов'язання передати будівлю у користування позивача відповідно до умов

договору оренди нежилого приміщення від 03.10.2006р., а також про стягнення

суми 35.360,58 грн., у т.ч.: суми 9018,00 грн. боргу з орендної плати, суми

8016,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном, суми

18.326,58 грн. пені (відповідно до уточнених позовних вимог).

Розглянувши справу по

суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 03.01.2008 року

у справі № 13/451-ПН-07 (суддя Закурін М.К.) позов задовольнив частково:

зобов'язав відповідача звільнити приміщення котельні по вул. К. Лібкнехта, 102

у м. Каховка Херсонської області, передавши його позивачу. Стягнуто з

відповідача на користь позивача суму 9018,00 грн. основного боргу, суму 8016,00

грн. неустойки, суму 648,69 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду

ґрунтується на приписах ст.ст. 173, 175, 193, 230, 232, 283, 286, 291 ГК

України, ст.ст. 764, 765, 785 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і мотивоване

невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині

сплати орендної плати і повернення орендованого приміщення позивачу у встановлений

строк.

Не погоджуючись з

прийнятим судовим рішенням, ПП ОСОБА_1, відповідачем у справі, була подана

апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення

господарського суду Херсонської області від 03.01.2008р. у справі №

13/451-ПН-07 і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. В

обґрунтування таких вимог заявник посилається зокрема на те, що позивачем не

доведено того, що доступ до орендованого приміщення було надано відповідачу на

умовах договору. Відповідач чинив перешкоди у користуванні майном в період з

03.10.2006р. по 30.06.2007р. Приміщенням користувався інший суб'єкт

підприємницької діяльності для ведення власної господарської діяльності на

підставі договору оренди б/н від 01.10.2001р. Позивачем фактично не було передано

в тимчасове володіння та користування спірне приміщення відповідачу. Відповідач

не має можливості повернути приміщення, оскільки останній тимчасово не володів

та не користувався ним.

КП «Райагробуд»,

позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в

ній доводів. Зазначає зокрема, що позивачем було передано відповідачу в

користування спірне приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від

03.10.2006р. та іншими доказами. За час дії договору оренди відповідач не посилався

на наявність перешкод у користуванні приміщенням з боку позивача. Позивач

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського

суду Херсонської області від 03.01.2008р. у справі № 13/451-ПН-07 - без змін.

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. апеляційна скарга відповідача

була прийнята до розгляду. Розгляд справи призначено на 27.02.2008р.

В судових засіданнях

27.02.2008р. і 19.03.2008р. розгляд апеляційної скарги на підставі ст.77 ГПК

України відкладався. В судовому засіданні 09.04.2008р. оголошувалась перерва.

Ухвалою Запорізького

апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. до участі у справі був

залучений приватний підприємець ОСОБА_2 в якості третьої особи на стороні

відповідача без самостійних вимог на предмет спору.

28.03.2008р. від

позивача до суду надійшла заява про роз'яснення ухвали Запорізького

апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. у справі № 13/451-ПН-07.

Ухвалою суду від 31.03.2008р. позивачу відмовлено у наданні роз'яснення

вищевказаної ухвали.

09.04.2008р. від

позивача до суду надійшла заява про відвід суддів Антоніка С.Г., Коробки Н.Д.,

Юхименка О.В. Ухвалою голови суду від 10.04.2008р. вказану заяву позивача

залишено без задоволення.

16.04.2008р. від

позивача до суду надійшло клопотання про виключення з числа доказів таких

документів, як: акт від 15.11.2006р., акт від 28.12.2006р., акт від

28.02.2007р., акт від 23.04.2007р. Вказане клопотання колегією суддів залишено

без задоволення, оскільки у відповідності зі ст.43 ГПК України, господарський

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили. В силу наведеної норми

закону, господарський суд повинен надати оцінку всім доказам, що є у матеріалах

справи, внаслідок чого буде зроблений висновок про належність і допустимість

доказів, згідно зі ст.34 ГПК України. Тобто питання про належність і

допустимість доказів здійснюється судом в ході оцінки відповідних доказів, а

тому господарський суд повинен надати оцінку і вищевказаним актам, якими

відповідач заперечує проти позовних вимог. Крім того, ГПК України не передбачає

такої процесуальної дії, як - виключення з числа доказів певних документів.

Розпорядженням голови

Запорізького апеляційного господарського суду № 765 від 15.04.2008р. справу

призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів

Колодій Н.А., Хуторного В.М.

В судових засіданнях

представники позивача і відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній

скарзі та у відзиві на неї.

Від ПП ОСОБА_2,

третьої особи, письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. В судовому

засіданні 16.04.2008р. ПП ОСОБА_2 пояснив, що спірним приміщенням він

користувався з 2001р., яке було йому передано по акту приймання-передачі за

договором оренди від 01.10.2001р.; на час прийняття оскаржуваного рішення суду

і на даний час приміщення закрито; підприємець вважав договір оренди від

01.10.2001р. продовженим після закінчення строку його дії.

В судовому засіданні

16.04.2008р. за згодою представників сторін і третьої особи оголошено вступну

та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням

учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів

технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення,

знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних

підстав.

Як випливає з

матеріалів справи, між КП «Райагробуд» (орендодавець) і ПП ОСОБА_1 (орендар)

був укладений договір оренди б/н від 03.10.2006р., згідно з п.1.1 якого

орендодавець здає в оренду орендарю нежитлове приміщення котельні по вул. К.

Лібкнехта, 102 в м. Каховка, загальною площею 77,2 м2, яке в подальшому буде

використовуватися для організації підприємницької діяльності орендаря.

Вступ орендаря у

користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору (п.2.1

договору).

Орендна плата складає

1002,00 грн. в місяць, з урахуванням ПДВ. Орендна плата перераховується на

розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 10 числа поточного

місяця (пункти 3.1, 3.2 договору).

Пунктом 5.1 договору

визначені обов'язки орендаря, серед яких є своєчасно і в повному обсязі

внесення орендної плати.

За порушення строків

внесення орендної плати, встановленої пунктами 3.1 і 3.2 договору, орендар

сплачує пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення

(п.6.1 договору).

Договір набирає

чинності з моменту підписання і діє до 30.06.2007р. (п.7.2 договору).

За актом

приймання-передачі від 03.10.2006р. позивач передав відповідачу обумовлений

договором об'єкт оренди.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконувались

договірні зобов'язання в частині сплати орендних платежів, у зв'язку з чим за

період з 10.10.2006р. по 30.06.2007р. сума боргу по орендній платі складає

розмір 9018,00 грн. Крім того, після закінчення строку дії договору оренди,

відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення і продовжує безпідставно

ним користуватись. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про виселення

відповідача з приміщення котельні по вул. Лібкнехта, 102 в м. Каховка (літ.

Б-І) та зобов'язання передати будівлю у користування позивача відповідно до

умов договору оренди нежилого приміщення від 03.10.2006р., а також про стягнення

суми 9018,00 грн. боргу з орендної плати. На підставі п.6.1 договору позивачем

за період з 11.10.2006р. по 31.08.2007р. нарахована сума 18.326,58 грн. пені.

За період з 30.06.2007р. по 31.10.2007р. позивачем нарахована сума 8016,00 грн.

неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном, згідно з ч.2 ст.785

ЦК України. Вказані суми також заявлені до стягнення. Позовні вимоги

ґрунтуються на приписах ст.ст. 22, 549, 620 - 623, 785, 795, 1166 ЦК України,

ст.ст. 283, 291 ГК України.

Колегія суддів

зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про те, що в основу спірних

правовідносин покладений договір оренди нежитлового приміщення б/н від

03.10.2006р., укладений між сторонами.

За змістом ст.ст. 759,

793 ЦК України та ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець

передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на

певний строк. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої

частини) укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.762 ЦК

України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої

встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься

щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГК України

визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує

орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки

внесення орендної плати визначаються в договорі.

З матеріалів справи

вбачається, що розмір орендної плати та строки її сплати були визначені в

пункті 3 договору б/н від 03.10.2006р. За весь час дії договору оренди

відповідач оренду плату не сплачував. Доказів сплати орендної плати суду не

надано. Як наслідок, за період з 10.10.2006р. по 30.06.2007р. у відповідача

перед позивачем виник борг з орендної плати в сумі 9018,00 грн. (9 місяців х

1002,00 грн. = 9018,00 грн.).

Відповідно до ст.ст.

525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення

містить ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України

передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вищевикладені

обставини свідчать про невиконання відповідачем взятих на себе договірних

зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, внаслідок

чого виникла сума основного боргу у розмірі 9018,00 грн. Вказана сума заявлена

обґрунтована і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача в

апеляційній скарзі, з посиланням на постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 31.07.2007р. у справі № 4/124-ПН-07, про те, що розмір

орендної плати складає 400,00 грн. за місяць, колегією суддів до уваги не

приймається з наступних підстав.

З матеріалів справи

вбачається, що після підписання сторонами договору оренди б/н від 03.10.2006р.,

відповідачем на адресу позивача 12.10.2006р. супровідним листом від

09.10.2006р. був направлений для підписання протокол розбіжностей до цього

договору, в якому відповідачем запропоновано змінити певні умови договору, у

т.ч. розмір орендної плати зменшено до суми 400,00 грн. Вказаний протокол

розбіжностей підписаний з боку відповідача, а з боку позивача залишився не

підписаним.

Так, у відповідності з

ч.7 ст.181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо

умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого

є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за

договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку

товарів  (робіт, послуг), яка одержала

протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду

розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони

вважаються прийнятими.

Пропозиції

відповідача, викладені в протоколі розбіжностей від 09.10.2006р., не можуть

вважатися прийнятими позивачем в порядку, передбаченому ч.7 ст.181 ГК України,

оскільки договір оренди б/н від 03.10.2006р. не заснований на державному

замовленні, укладення такого договору не є обов'язковим для сторін на підставі

закону, орендодавець за договором не визнаний монополістом на певному ринку

товарів (робіт, послуг).

Крім того, сторонами в

порядку ч.5 ст.181 ГК України не складався протокол врегулювання розбіжностей

до договору. Також, всупереч ч.4 ст.181 ГК України, в договорі оренди б/н від

03.10.2006р., яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не зроблено

застереження про те, що цей договір відповідачем підписаний з протоколом

розбіжностей.

Таким чином, договір

оренди б/н від 03.10.2006р. слід вважати укладеним без урахування протоколу

розбіжностей від 09.10.2006р., у зв'язку з чим розмір орендної плати становить

1002,00 грн. за місяць, а не будь-який інший розмір.

Щодо доводів

відповідача про те, що орендоване приміщення фактично ним не використовувалось із-за

наявності перешкод, які здійснював позивач, то колегія суддів зазначає

наступне.

У відповідності з ч.6

ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого

майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як на підтвердження

обставини створення позивачем перешкод у користуванні відповідачу орендованим

приміщенням, останнім надані суду акти від 15.11.2006р., 28.12.2006р.,

28.02.2007р., 23.04.2007р. Зі змісту названих актів вбачається, що вони складені

відносно неможливості використання приміщення третьою особою, тобто ПП ОСОБА_2,

а не відповідачем. Акти від 15.11.2006р., 28.12.2006р., 28.02.2007р. не

підписані представником позивача, а тому носять суб'єктивний характер. Отже,

зазначені акти не можуть вважатися належними доказами, в розумінні ст.34 ГПК

України, щодо посилань відповідача на невикористання саме ним орендованого

приміщення внаслідок дій позивача.

Слід зазначити, що

судом апеляційної інстанції неодноразово (ухвали суду від 29.01.2008р., 27.02.2008р.)

було зобов'язано відповідача надати до суду письмові пояснення із вказівкою

конкретних періодів користування відповідачем спірним приміщенням, а також

періодів невикористання приміщення внаслідок дій позивача, з підтверджуючими

доказами. Відповідачем відповідних пояснень і доказів надано не було, що

унеможливлює встановлення судом конкретних періодів, протягом яких відповідач

не мав можливості користуватися приміщенням внаслідок дій позивача. Представник

відповідача в судових засіданнях лише зауважив те, що відповідачем взагалі не

використовувалось спірне приміщення, оскільки таке приміщення використовувалось

іншим суб'єктом підприємницької діяльності.

Разом з тим, з

матеріалів справи вбачається, що орендоване приміщення фактично було передано

відповідачу в користування, що підтверджується актом приймання-передачі від

03.10.2006р. Вказане узгоджується з положеннями ст.765 ЦК України, згідно до

якої наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно

або у строк, встановлений договором найму. В силу ч.1 ст.795 ЦК України,

передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини)

оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами

договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо

інше не встановлено договором.

В період дії договору

позивачем на адресу відповідача направлялись листи (№ 16/11 від 15.11.2006р., №

18/7 від 05.03.2007р., № 07/30 від 30.07.2007р.) з вимогами про звільнення

орендованого приміщення (докази направлення і вручення вказаних листів

знаходяться в матеріалах справи). Відповідач на вказані листи не відповідав і

не висував своїх заперечень з приводу невикористання вищевказаного приміщення.

Доказами використання

відповідачем приміщення є також наступні документи: лист позивача № 07/11 від

27.11.2006р. на ім'я головного санітарного лікаря Херсонської області,

відповідь Херсонської обласної санітарно-епідеміологічної станції №

02-3/22-1636 від 18.12.2006р., лист позивача № 17/12 від 22.12.2006р. на ім'я

Інспекції з захисту прав споживачів м. Каховка, відповідь відділу у справах

захисту прав споживачів № 16-07/1 від 22.01.2007р., лист позивача № 17/5 від

05.03.2007р. на ім'я голови Каховської міської ради, відповідь виконавчого

комітету Каховської міської ради № 02-12/420-863 від 02.04.2007р., відповідь

відділення державного пожежного нагляду Каховського району м. Каховка № 887 від

16.04.2007р. З зазначеного листування вбачається зокрема, що відносно

орендованого приміщення різними органами та інстанціями проводились перевірки

діяльності ПП ОСОБА_1 За наслідками вказаних перевірок на відповідача

накладався штраф за невиконання постанови головного санітарного лікаря району

від 31.10.2006р. № 34 про заборону функціонування ОТБ «Ніка»; накладався штраф

за адміністративне правопорушення за статтею 155 КУпАП; постановою Каховської

СЕС про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення

санітарного законодавства від 30.03.2007р. № 24 заборонено функціонування ОТБ

«Ніка» ПП ОСОБА_1 з 02.04.2007р. до усунення недоліків, міськвиконкомом

рекомендовано виконати роботи по приведенню приміщення ОТБ «Ніка» до вимог

чинного законодавства; 13.03.2007р. відділенням державного пожежного нагляду

проведено пожежно-технічне обстеження орендованої будівлі ПП ОСОБА_1 по вул. К.

Лібкнехта, 102 в м. Каховка, і за результатами перевірки керівнику вручено

припис для усунення недоліків, а 28.03.2007р. за результатами контрольної

перевірки керівника притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того,

28.03.2007р. комісією у складі головного спеціаліста відділу економіки

міськвиконкому, заступника міського голови, завідуючого відділу у справах

захисту прав споживачів складений акт № 1 про те, що під час обстеження в

приміщенні (літ. Б-І), розташованому на території КП «Райагробуд», знаходилась

ОСОБА_1, яка пояснила, що здійснює в цьому приміщенні торгівельну діяльність на

підставі договору оренди б/н від 03.10.2006р.

Факт передачі спірного

приміщення в оренду відповідачу на умовах договору оренди б/н від 03.10.2006р. також

встановлений постановою Запорізького апеляційного господарського суду від

31.07.2007р. у справі № 4/124-ПН-07, а також в рішенні господарського суду

Херсонської області від 18.12.2007р. у справі № 2/348-06.

При цьому, судом не

приймаються до уваги доводи відповідача про те, що за час дії договору б/н від

03.10.2006р. спірним приміщенням користувалась інша особа - приватний

підприємець ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 01.10.2001р. Зокрема,

відповідачем не надано доказів того, що за час дії договору від 03.10.2006р.

ним висувались будь-які заперечення з приводу використання приміщення іншою

особою. До того ж, відповідач та третя особа знаходяться в родинних стосунках,

у зв'язку з чим суд ставиться критично до вищевказаних доводів відповідача.

З викладених  вище обставин справи вбачається, що ПП

ОСОБА_1 фактично користувалась об'єктом оренди. Оскільки орендну плату за весь

період дії договору б/н від 03.10.2006р. відповідач не сплачував, і належних

доказів неможливості невикористання орендованого приміщення внаслідок дій

позивача суду відповідачем не надано, то позовні вимоги про стягнення з

відповідача на користь позивача суми 9018,00 грн. боргу з орендної плати є

обґрунтованими і підлягають задоволенню. Відповідачем не доведено у

встановленому законом порядку наявності обставин, з якими закон пов'язує

можливість звільнити його, як орендаря, від сплати орендних платежів за час,

протягом якого орендоване приміщення не могло бути використане ним через

обставини, за які він не відповідає, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України.

Щодо позовної вимоги

про виселення відповідача з приміщення котельні по вул. Лібкнехта, 102 в м.

Каховка (літ. Б-І) та зобов'язання передати зазначене приміщення у користування

позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності зі

ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вказувалось вище,

строк дії договору б/н від 03.10.2006р. був встановлений з 03.10.2006р. до

30.06.2007р., згідно з п.7.2 цього договору.

У відповідності зі

ст.291 ГК України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення

строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК

України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ч.2 ст.795

ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється

відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Пунктом 5.1 договору

передбачено, що орендар зобов'язаний зокрема, у випадку припинення дії договору

оренди звільнити орендоване нежитлове приміщення і здати його по акту

орендодавцю у справному стані протягом 10 днів.

Після закінчення

строку дії договору б/н від 03.10.2006р. відповідач орендоване приміщення не

звільнив і не здав його по акту орендодавцю у встановлений в договорі строк.

При цьому, судом

враховується, що строк дії договору оренди б/н від 03.10.2006р. сторонами не

продовжувався.

Так, згідно зі ст.764

ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку

договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного

місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений

договором.

З матеріалів справи

вбачається, що листом від 30.07.2007р. за № 07/30 позивач повідомив відповідача

про закінчення строку дії договору оренди б/н від 03.10.2006р. і просив

повернути предмет договору оренди. Крім того, вимоги про звільнення приміщення

були викладені в листах позивача № 16/11 від 15.11.2006р., № 18/7 від

05.03.2007р., які були направлені відповідачу. Відповідач на вказані листи не

відреагував і приміщення не звільнив. Доказів звільнення відповідачем

орендованого приміщення і передачі приміщення орендодавцю суду не надано.

Підстави для користування відповідачем зазначеним приміщенням після закінчення

строку дії договору відсутні.

Таким чином, місцевий

господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про зобов'язання

відповідача звільнити приміщення котельні по вул. К Лібкнехта, 102 у м.

Каховка, Херсонської області, передавши його позивачу.

Щодо позовної вимоги

про стягнення з відповідача суми 8016,00 грн. неустойки у розмірі подвійної

плати за користування майном, то суд зазначає наступне.

В силу ч.2 ст.785 ЦК

України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має

право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

Фактичні обставини

справи свідчать про те, що відповідачем не було виконано свого договірного

обов'язку щодо повернення позивачу орендованого приміщення.

На підставі ч.2 ст.785

ЦК України, за період з 30.06.2007р. по 31.10.2007р., тобто за 4 місяця,

позивачем нараховано суму 8016,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за

користування майном (1002,00 грн. х 2 х 4 = 8016,00 грн.).

Позовні вимоги в цій

частині є обґрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги

про стягнення з відповідача суми 18.326,58 грн. пені, то суд зазначає наступне.

У відповідності зі

ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК

України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно

виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України

передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські

санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК

України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання

зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється

через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.1 Закону

України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,

платники коштів сплачують на  користь

одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється

за згодою сторін.

За ст.3 цього ж Закону

розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону,  обчислюється від суми простроченого платежу

та не може перевищувати подвійної облікової 

ставки Національного банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня.

Як вказувалось вище,

пунктом 6.1 договору оренди б/н від 03.10.2006р. встановлено, що за порушення

строків внесення орендної плати, встановленої пунктами 3.1 і 3.2 договору,

орендар сплачує пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За період з

11.10.2006р. по 31.08.2007р. позивачем нарахована сума 18.326,58 грн. пені.

Проте, вказаний розрахунок пені зроблений позивачем без урахування вимог Закону

України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та

положень ч.6 ст.232 ГК України. За перерахунком суду, розмір пені за період з

11.10.2006р. по 31.08.2007р., з урахуванням наведених правових актів, на суму

боргу складає 648,69 грн.

Таким чином, позовні

вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в сумі

648,69 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення суми пені слід

відмовити.

З огляду на викладене,

місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткове

задоволення позовних вимог, зобов'язавши відповідача звільнити приміщення

котельні по вул. К. Лібкнехта, 102 у м. Каховка, Херсонської області, передавши

його позивачу, а також стягнувши з відповідача на користь позивача суму 9018,00

грн. основного боргу, 8016,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за

користування майном, 648,69 грн. пені та відмовивши у задоволенні іншої частини

позовних вимог.

Доводи, зазначені в

апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини

справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання

сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального

і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення

місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст.

101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Каховка Херсонської області залишити без задоволення, а

рішення господарського суду Херсонської області від 03.01.2008р. у справі

№13/451-ПН-07 - без змін.

Головуючий суддя

Мірошниченко М.В.

 судді 

Мірошниченко М.В. 

 Колодій Н.А. 

Хуторной В.М.