Рішення

від 27.07.2011 по справі 18/1918/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1918/11

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.07.2011р.                                                                                Справа №18/1918/11

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників сторін:

прокуратури : Конарева А.А.

позивача:Іващенко О.Г.

відповідача: Шейка Р.В., Репало Д.О.

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Лубенського міжрайонного прокурора в  інтересах держави в особі

Лубенської міської ради, м.Лубни Полтавської області

третя особа: Управління контролю  за використанням та охороною земель у

Полтавській області, м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс",м.Полтава

про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Лубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Лубенської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс" про відшкодування збитків у розмірі 46725 грн 53 коп. за період з 14.06.2010 року по 01.06.2011 року, посилаючись на використання відповідачем земельної ділянки в м.Лубни по вул.Київській,2 площею 0,634га без правовстановлюючих документів, що призвело до ненадходження до місцевого бюджету коштів з орендної плати.

В судовому засіданні прокурор та представник відповідача наполягають на позовних вимогах з мотивів, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях(а.с.84-85).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.27-33), письмових запереченнях (а.с.137-141) та його представники в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, оскільки земельну ділянку у вказаному розмірі не використовує, а також посилається на  відсутність вини в діях підприємства, причинного зв'язку між діями(бездіяльністю) підприємства і шкодою.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

На підставі рішень Лубенської міської ради від 17.08.2004 року та від 10.12.2004 року, між Лубенською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс" (орендар) 13 червня 2005 року було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,6340га, що розміщена в м.Лубни по вул.Київській,2 на строк п'ять років. Також в договорі сторони погодили розмір орендної плати,  порядок її визначення та оплати, права та обов'язки, відповідальність сторін, підстави, порядок внесення змін до договору та припинення його дії, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів.

Згідно відмітки на останньому аркуші договору, він зареєстрований у Лубенському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК ", про що у Державному реєстрі земель 13.06.2005 року вчинено  запис за № 040554900014 (а.с.116-119).

Рішенням  п'ятдесят першої сесії Лубенської міської ради п'ятого скликання від 26 березня 2010 року  поновлено договір оренди на п'ять років та зобов'язано в місячний термін  укласти відповідний договір (а.с.15). В обгрунтування прийнятого рішення позивач посилається на звернення орендаря від 02.03.2010 року про поновлення договору оренди терміном на п'ять років(а.с.94).

Відповідач категорично заперечує факт звернення до власника землі з клопотанням про поновлення договору оренди за підписом директором підприємства, посилаючись на те, що реквізити клопотання (вихідний .№) не відповідають номерам вихідної кореспонденції, відображеної в Журналі реєстрації документації за період з 26.01.2010р. по 21.06.2010р. (а.с.127-129), а підпис на оглянутому в судовому засіданні клопотанні (копія в матеріалах справи), виконано не директором підприємства.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на розгляд якої просить поставити питання визначення (виключення) в якості виконавця тексту клопотання про поновлення договору оренди землі  та підпису на ньому директора ТОВ "Експосервіс плюс"  чи іншої особи, а також визначення умов, в яких виконано підпис від імені директора(а.с.131,132).

Заслухавши думку прокурора та представника позивача щодо клопотання про призначення експертизи, які заперечують щодо задоволення клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.41 ГПК України, для  розв'язання питань, що потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Разом з тим, судова експертиза повинна призначатися лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять у предмет доказування.

Предметом доказування в справі про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів є наявність(відсутність) правовстановлюючих документів (договору оренди, державного акту тощо), строк використання, площа земельної ділянки, що використовується, вина користувача, розмір шкоди та інші обставини, які необхідні виходячи з вимог ст.22 ЦК України,

Питання авторства клопотання до орендодавця про поновлення договору оренди землі не може бути предметом дослідження по даній справі, тим більше що орендодавець не зобов'язаний ідентифікувати підпис уповноваженої особи орендаря на клопотанні про поновлення договору.

Згідно ст.33 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, що діяла на момент прийняття рушення Лубенською міською радою про поновлення дії договору оренди), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі, однією з істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Як вбачається з відповіді відділу Держкомзему у м.Лубни від 06.04.2009 року №250, листом від 10.03.2009 року орендар звернувся до орендодавця з заявою про вилучення частини земельної ділянки (а.с.34).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, орендар як до закінчення дії договору листами від 01.06.2009р., 05.03.2010р. 01.06.2010 року (а.с.35,37,41), так і після закінчення строку його дії (а.с.46,48,51,55,57) неодноразово звертався до орендаря з клопотанням про припинення користування земельною ділянкою в розмірі 0,372 кв.м.

Згідно пункту "а" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування.

З наведеного випливає, що відповідач відмовився від права користування частиною земельної ділянки, тобто сторони не дійшли згоди з однієї з істотних умов договору - розміру земельної ділянки.

Лубенська міська рада не зверталась до суду з позовом про спонукання укласти договір, а на неодноразові звернення відповідача про припинення права користування частиною земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації щодо оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, повідомляла про необхідність в першу чергу укласти новий договір на всю земельну ділянку, а потім вирішувати питання про вилучення її частини(а.с.44,53-54).

Суд також зазначає, що новий договір оренди землі позивачем відповідачу було надано лише 02.03.2011 року.

Згідно ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за охороною і використанням земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким в даному випадку є Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за охороною і використанням земель" зазначено, що складання актів перевірок дотримання земельного законодавства відноситься до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312 (зі змінами), при проведенні перевірки державний інспектор уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості (п.4.2), відображаючи в акті фактичну площу, що використовується (п.п.5.4, 5,6).

Як встановлено судом, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель м.Лубни Білик Т.М. 23.02.2011 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої у Відділі Держкомзему в м.Лубни було складено відповідний Акт та до якого додано "Кадастровий план земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ "Експосервіс плюс" за договором, строк дії якого закінчився 14.06.2010 року (а.с.11.12).  

Викладене дає підстави для висновку, що державним інспектором не виконані вимоги п.п.4.2.,5.4.,5.6. Порядку планування та проведення перевірок з огляду на необхідність встановлення фактичного землекористування, необхідність якого викликана також неодноразовими зверненнями відповідача до власника землі про відмову від використання частини земельної ділянки.

Крім того, суд зазначає, що державним інспектором, на підставі складених актів перевірок, виносились приписи 23.02.2011 року директору ТОВ "Експосервіс плюс" про усунення порушень земельного законодавства  та 25 березня 2011року про невиконання ним попереднього припису. Разом з тим, 11 квітня 2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за невиконання припису зовсім на іншу особу ( а.с.13,17,19,21).

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,6340га., що робить неможливим визначення розміру шкоди (розміру недоодержаної орендної плати), яка може бути визначена лише виходячи із фактичного землекористування.

Відповідно до імперативних приписів п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення і не пов'язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст.156 Земельного кодексу України власникам землі і землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським чи лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських земель, лісових земель та  чагарників у непридатний для використання стан; д)неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею156 Земельного кодексу України, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як використання землі без оформлення правовстановлюючого документу.

Згідно ст.157  Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України № 284 від 19.04.1993 р.( з наступними змінами), відшкодуванню підлягають : вартість житлових будинків, виробничих та інших  будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні і проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаними доходами розуміється доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, в тому числі орендар, із земельної ділянки і які він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її  у непридатність  для використання за цільовим призначенням у разі негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 також затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття  ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.

В наведених нормативних актах Кабінету Міністрів України також не передбачено відшкодування збитків внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Посилання прокурора в позовній заяві на самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем є помилковим, оскільки на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, належні відповідачу і ним вживалися заходи щодо оформлення права на земельну ділянку.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі та витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено(упущена вигода).

Згідно п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів місцевого самоврядування про стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди (у розмірі неодержаної орендної плати за оренду земельної ділянки), крім спеціальних норм, суди повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, і крім того, встановлювати в діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення : протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою потерпілої сторони. Тобто, заявник повинен довести, що  дії чи бездіяльність заподіювача є протиправними, є причиною, а шкода- наслідком саме такої протиправної поведінки.

Як зазначалося вище, відповідач неодноразово звертався до орендодавця з заявами (в тому числі і засвідченими нотаріально) про припинення права користування  на частину земельної ділянки, яка ним не використовується та про оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належне йому майно.

В зв'язку з цим непідписання запропонованого орендодавцем нового договору оренди не може бути визнано протиправним, оскільки сторони не досягли згоди з істотних умов.

Таким чином, в діях відповідача відповідача відсутні елементи складу правопорушення, оскільки позивачем не доведено розміру шкоди, протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись  статтями 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. В задоволенні клопотання про призначення експертизи та зупинення провадження по справі відмовити

          2. В задоволенні позову- відмовити.

          СУДДЯ                                                                      Кульбако М.М.

          Повне рішення складено 01.08.2011 року.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.