Постанова

від 24.10.2011 по справі 18/1918/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 18/1918/11  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І.,

суддя Терещенко О.І. , суддя  Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - не з"явився

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  ОСОБА_1., дов. б/н від 01.02.2011 року

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області (вх. №3624 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2011 року у справі № 18/1918/11

за позовом Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області, м. Лубни Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача,- Управління контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області, м. Полтава,

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс", м. Полтава,

про  стягнення 46 725,53 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Лубенський міжрайонний прокурор Полтавської області звернувся  в інтересах держави в особі Лубенської міської ради Полтавської області, позивача, до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс",  відповідача, про  відшкодування збитків у розмірі 46725,53 грн. за період з 14.06.2010 року по 01.06.2011 року, посилаючись на використання відповідачем земельної ділянки в м. Лубни по вул. Київська, 2 площею 0,634 га без правовстановлюючих документів, що призвело до ненадходження до місцевого бюджету коштів з орендної плати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.07.2011 р. у справі        № 18/1918/11 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Лубенський міжрайонний прокурор Полтавської області не погодився з  рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить це рішення  скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач, знаючи про прийняття Лубенською міською радою Полтавської області рішення щодо поновлення договору оренди, умисно не укладав договір оренди землі, починаючи з 14.06.2010 року, та в порушення статті 67 Конституції України, статті 206 Земельного кодексу України, положень Закону України «Про оренду землі»припинив сплачувати орендну плату за землю, продовжуючи використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, чим спричинив позивачеві збитки на суму 46725,52 грн.

При цьому, як зазначає апелянт, відповідач після тривалої переписки з позивачем 02.03.2011 року отримав проект договору оренди землі, в якому було вказано її розмір, однак, в порушення норм статті 181 Господарського кодексу України пропозиція Лубенської міської ради ним не була розглянута.

Також вказує на те, що  факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,634 га в м. Лубни по вул. Київська, 2 підтверджується: заявами відповідача від 05.07.2004 , 01.12.2004 , 02.03.2010; рішеннями Лубенської міської ради від 17.08.2004 року, 10.12.2004 року, 26.03.2010 року; актом приймання передачі землі від 13.06.2005 ; технічною документацією з землеустрою на земельну ділянку площею 0,634 га в м. Лубни по вул. Київська, 2, кадастровий № 5310700000:01:056:007; актом перевірки державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області;

А тому, на думку прокурора, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що сторони не домовилися щодо однієї з істотних умов договору оренди - розміру земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя  Бондаренко В.П., суддя Терещенко О.І., суддя Пелипенко Н.М.) апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 12.10.2011 року на 10:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.10.2011 року на 15:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представників позивача, третьої особи, а також прокурора.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є. у зв"язку із знаходженням головуючого судді Бондаренка В.П. та  судді  Пелипенко Н.М.  у відпустці.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що, виходячи зі змісту  статей 156, 157, 207 Земельного кодексу України, статей 11, 13, 22 Цивільного кодексу України позивач на підставі встановлених обставин справи не набув право на відшкодування спричинених йому збитків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При  цьому, як вважає відповідач, позивач не довів належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності у вигляді збитків і ним не були  зазначені заходи, вжиті ним для одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків в порядку частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України.

Також звертає увагу на те, що ТОВ «Експосервіс плюс»не подавало до Виконавчого комітету Лубенської міської ради клопотання про продовження користування земельною ділянкою по вул. Київська, 2 у м. Лубни площею 0,6340 га, а навпаки - заперечує достовірність даного клопотання, поданого як доказ позивачем, оскільки директор ТОВ «Експосервіс плюс»Копотун К.І. не писав та не підписував даної заяви.

Крім того, зазначає, що задовго до закінчення строку договору оренди землі від 13.06.2005 року ТОВ «Експосервіс плюс»неодноразово письмово повідомляло Лубенську міську раду та Відділ Держкомзему у м.Лубни про свою відмову від частини земельної ділянки та укладення нового договору оренди землі, зокрема, оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: вул. Київська, 2, м. Лубни, загальною площею 0,262 га.

Також вказує на те, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року було задоволено позовні вимоги ТОВ “Експосервіс плюс” до Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області, Державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель м. Лубни Білик Т.М. та визнано протиправними і скасовано приписи № 7 від 23.02.2011 року та № 27 від 25.03.2011 року.

При цьому, даною постановою встановлено, що при проведенні перевірки державним інспектором не було враховано того,  яка саме частина земельної ділянки використовується ТОВ  “Експосервіс плюс”  та на якій частині сталося порушення.

До того ж, як зазначає відповідач, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук від 06.09.2011 у справі № 2а-10468/11 визнано протиправними дії державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель м. Лубни Білик Т.М. та скасовано постанову № 18 від 11.04.11 про накладення адміністративного стягнення за невиконання вимог припису № 7 від 23.02.2011 року.

Представники позивача, третьої особи, а також прокурор в судове засідання 20.10.2011 року не з"явились, хоча  належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам,  третій особі, а також прокурору і є доказом належного повідомлення учасників спору про  дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, третьої особи, а також прокурора за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішень Лубенської міської ради від 17.08.2004 року та від 10.12.2004 року, між Лубенською міською радою, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс" орендарем, 13 червня 2005 року було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,6340га, що розміщена в м.Лубни по вул.Київська, 2 на строк п'ять років.

Також в договорі сторони погодили розмір орендної плати,  порядок її визначення та оплати, права та обов'язки, відповідальність сторін, підстави, порядок внесення змін до договору та припинення його дії, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів.

Вказаний договір зареєстрований у Лубенському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК ", про що у Державному реєстрі земель 13.06.2005 року вчинено  запис за № 040554900014 (а.с.116-119).

Рішенням  п'ятдесят першої сесії Лубенської міської ради п'ятого скликання від 26 березня 2010 року  поновлено договір оренди на п'ять років та зобов'язано відповідача в місячний термін  укласти відповідний договір (а.с.15).

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилався на те, що  відповідач, знаючи про прийняте Лубенською міською радою Полтавської області рішення щодо поновлення договору оренди, умисно не укладав договір оренди землі, починаючи з 14.06.2010 року, та в порушення статті 67 Конституції України, статті 206 Земельного кодексу України, положень Закону України «Про оренду землі»припинив сплачувати орендну плату за землю, продовжуючи використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, чим спричинив позивачеві збитки на суму 46725,52 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, посилався на положення статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент прийняття рушення Лубенською міською радою про поновлення дії договору оренди) та пункт "а" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, при цьому, вказуючи на такі обставини.

У відповіді відділу Держкомзему у м.Лубни від 06.04.2009 року №250 зазначено про те, що листом від 10.03.2009 року орендар звернувся до орендодавця з заявою про вилучення частини земельної ділянки, також орендар як до закінчення дії договору листами від 01.06.2009 року, 05.03.2010 року  01.06.2010 року, так і після закінчення строку його дії неодноразово звертався до орендаря з клопотанням про припинення користування земельною ділянкою в розмірі 0,372 кв.м.

На таких підставах місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач відмовився від права користування частиною земельної ділянки, тобто сторони не дійшли згоди з однієї з істотних умов договору - розміру земельної ділянки.

Також місцевий господарський суд зазначив, що Лубенська міська рада Полтавської області не зверталась до суду з позовом про спонукання укласти договір, а на неодноразові звернення відповідача про припинення права користування частиною земельної ділянки та надання дозволу на розробку технічної документації щодо оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, повідомляла про необхідність в першу чергу укласти новий договір на всю земельну ділянку, а потім вирішувати питання про вилучення її частини; новий договір оренди землі позивачем відповідачу було надано лише 02.03.2011 року.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель м.Лубни Білик Т.М. 23.02.2011 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої у Відділі Держкомзему в м.Лубни було складено відповідний акт та до якого додано Кадастровий план земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ "Експосервіс плюс" за договором, строк дії якого закінчився 14.06.2010 року.  

У зв"язку з цими обставинами та з посиланням на положення статті 188 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України "Про державний контроль за охороною і використанням земель", Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312  місцевий господарський суд дійшов висновку, що державним інспектором не виконані вимоги п.п.4.2.,5.4.,5.6. Порядку планування та проведення перевірок з огляду на необхідність встановлення фактичного землекористування, необхідність якого викликана також неодноразовими зверненнями відповідача до власника землі про відмову від використання частини земельної ділянки.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що державним інспектором на підставі складених актів перевірок виносились приписи 23.02.2011 року директору ТОВ "Експосервіс плюс" про усунення порушень земельного законодавства  та 25.03.2011року про невиконання ним попереднього припису;  11.04.2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за невиконання припису зовсім на іншу особу.

А отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про те , що позивачем не доведено факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,6340га., що на думку місцевого господарського суду, робить неможливим визначення розміру шкоди (розміру недоодержаної орендної плати), яка може бути визначена лише виходячи із фактичного землекористування.

Однак, колегія суддів не може погодитись із вищевказаними висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті  152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд   посилався на норми статті 156 Земельного кодексу України, які не були підставою для звернення до суду, а отже і не повинні були прийматися судом до уваги.

Стаття 156 Земельного кодексу України визначає перелік підстав цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, однак зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами позову в ній вказано інші, ніж зазначено у вкзаній нормі підстави.

Крім того, місцевий господарський суд посилався на пункт З Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.93, в якому не вказано порядок відшкодування збитків  в результаті невнесення плати за землю.

Також слід зазначити,  при вирішенні даного спору не може застосовуватися Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самочинного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття покриву (родючого грунту) без спеціального дозволу, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 №963, оскільки жодна з вказаних обставин, яка б давала підстави для застосування норм названої Методики не настала.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Лубенської міської ради від 22.06.2011 року було затверджено акт, в якому зазначена сума збитків, спричинених територіальній громаді міста  Товариством з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс", розмір  яких становить 46725,53 грн.

Вказане рішення не було скасовано або визнане незаконним у встановленому законом порядку, у зв"язку з чим є обов"язковим до виконання на відповідній території згідно з вимогами статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до норм чинного законодавства України плата за землю є одним із видів податкового зобов'язання.

Відповідач у встановленому законом України порядку набув право користування на правах оренди земельною ділянкою в м. Лубни по вул. Київська 2, площею 0, 634 га, що підтверджується наявними в справі матеріалами і не спростовується сторонами.

02 березня 2010 року відповідач звернувся з заявою до Лубенської міської ради Полтавської області,  в якій просив поновити договір оренди землі від 13.06.05. Заява подана на офіційному бланку відповідача, підпис скріплений печаткою підприємства.

На підставі поданої заяви, керуючись статтею 33 Закону України “Про оренду землі”, 26.03.2010 року Лубенська міська рада прийняла рішення про поновлення договору оренди вказаної земельної ділянки і при цьому  зобов'язала відповідача в місячний термін укласти договір оренди землі.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Такі самі положення містить і норма статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”.

Слід зазначити, що вищезазначене рішення  органу місцевого самоврядування - Лубенської міської ради Полтавської області є  чинним та не було скасовано або визнано нечинним у встановленому законодавством порядку.

Отже, відповідач, знаючи про прийняте міською радою рішення щодо поновлення договору оренди,  не укладав договір оренди землі та, починаючи з 14.06.2010 року припинив сплачувати орендну плату за землю, продовжуючи використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Відповідно до сатті  60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”  територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить, зокрема, право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належить, зокрема, плата за землю.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право  не було порушено.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми , що виявляється  у здійсненні заборонених правовою нормою  дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб‘єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, ТОВ «Експосервіс плюс»в порушення статті 67 Конституції України, статті 206 Земельного кодексу України, положень Закону України «Про оренду землі»в період  з 14.06.2011 року по 01.06.2011 року ухилявся від укладення договору оренди та сплати орендної плати, чим  спичинив позивачу збитки в розмірі  46725,53 грн.

Колегія суддів також не може погодитись із висновком місцевого господарського суду про те, що інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області порушено пункти 4.2, 5.4,  5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету по земельним ресурсах від 12.12.03 № 312., а саме: невстановлення фактичного землекористування та додання до акту перевірки кадастрового плану земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ «Експосервіс плюс».

З матеріалів справи вбачається, що факт проведення перевірки сторонами не оскаржувався, а інспектор на підставі наявної технічної документації з землеустрою, яка не має обмеженого терміну дії, встановила, що відповідач повністю використовує земельну ділянку, яка була передана йому в користування згідно договору оренди від 13.05.05 без правовстановлюючих документів. Дії інспектора в цій частині також не оскаржувалися.

При цьому, відповідач оскаржує дії інспектора з інших підстав, які не мають значення для вирішення питання щодо відшкодування збитків.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач неодноразово звертався до міської ради з заявами про вилучення частини земельної ділянки.

Однак, відповідачем не надано суду доказів прийняття Лубенською міською радою Полтавської області відповідного рішення щодо зменшення розміру орендованої земельної ділянки.

Також відповідачем не надано   жодного доказу того, що він не використовує саме 0,312 га, а не 0, 634 га.

При цьому, підставою для звернення з заявами про зменшення розміру земельної ділянки вказувалося важке фінансово-економічне становище підприємства, однак не дивлячись на це 02.03.10 до міської ради надійшла заява про поновлення договору оренди землі на всю земельну ділянку площею 0,6340 га.

До того ж рішення міської ради від 26.03.2010 року, яким було поновлено договір оренди на п'ять років та зобов'язано в місячний термін  укласти відповідний договір відповідачем, не оскаржувалося, у зв"язку з чим є обов"язковим до виконання на відповідній території відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Колегія суддів вважає також зазначити про те, що місцевим господарським судом не враховано тих обставин, що відповідачем не виконано вимоги Земельного кодексу України щодо землеустрою.

Відповідно до статті 181 Земельного кодексу України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно із статтею 183 Земельного кодексу України одним з основних завдань землеустрою є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі»розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Підстави для припинення договору оренди землі визначені статтею 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 32 вказаного Закону договір оренди може бути розірваним за ініціативою однієї із сторін в судовому порядку.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

З матеріалів справи вбачається, що орендар земельну ділянку або її частину Лубенській міській раді не повернув, що також свідчить про те, що він використовує її повністю, а саме 0,634 га.

Таким чином, факт використання Відповідачем земельної ділянки площею 0,634 га в м. Лубни по вул. Київська, 2 підтверджується:

-          заявами відповідача від 05.07.2004 року , 01.12.2004 року, 02.03.2010 року;

-          рішеннями Лубенської міської ради від 17.08.2004 року., 10.12.2004 року, 26.03.10;

-          актом приймання передачі землі від 13.06.2005 року ;

- технічною документацією з землеустрою на земельну ділянку площею 0,634 га в м. Лубни по вул. Київська, 2, кадастровий № 5310700000:01:056:007;

- актом перевірки державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області;

-          іншими матеріалами справи.

В своєму рішенні суд прийшов до висновку про те, що сторони не домовилися щодо однієї з істотних умов договору оренди - розміру земельної ділянки.

Орендар у своїй заяві просив Лубенську міську раду Полтавської області  поновити договір оренди земельної ділянки площею 0,634 га, у відповідь Лубенська міська рада Полтавської області погодилася з цією пропозицієї.

Орендар вів тривалу переписку з міською радою, і 02.03.2011 року отримав проект договору оренди землі, в якому було вказано її розмір, однак в порушення норм статті 181 Господарського кодексу України пропозиція Лубенської міської ради ним не була розглянута. Протокол розбіжностей на адресу міської ради не надходив, що свідчить про те, що відповідач  ухиляється від укладення договору оренди землі, внесення плати за землю до міського бюджет, а тобто умисно вчиняє протиправні дії, здійснюючи протиправне користування земельною ділянкою чим наносить шкоду територіальній громаді міста.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача  як на одну з підстав для відмову у позові на визнання протиправними та скасування 17.08.2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду приписів державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель № 7 від 23.02.2011 року та № 27 від 25.03.2011 року, так як  вказана обставина не впливає на наявність чи відсутність підстав для стягнення збитків у даній справі.

Крім того, на думку колегії суддів, не є обгрунтованими і посилання відповідача на те, що  постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук від 06.09.2011 року у справі № 2а-10468/11 визнано протиправними дії державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель м. Лубни Білик Т.М. та скасовано постанову № 18 від 11.04.2011 року про накладення адміністративного стягнення за невиконання вимог припису № 7 від 23.02.2011 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено самим місцевим господарським судом, постанову № 18 від 11.04.2011 року було складено не на директора ТОВ "Експосервіс плюс", а на іншу особу. До того ж,  обставина накладення шрафу на конкретну службову особу відповідача не впливає на його обов"язок  як юридичної особи відшкодувати позивачеві завдані збитки.

Отже, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким  позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2011 р. у справі        № 18/1918/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 70, код ЄДРПОУ 30285239, МФО 331401, р/р №26006172538001 в КБ "ПриватБанк") на користь Лубенської міської ради Полтавської області (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Леніна, 33, код 23813243, рах. 33213812800011 в УДК  в Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019) 46725,53 грн. збитків.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 70, код ЄДРПОУ 30285239, МФО 331401, р/р №26006172538001 в КБ "ПриватБанк") на користь державного бюджету України 700,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя               (підпис)                                             Сіверін В. І.

Суддя                                      (підпис)                                             Терещенко О.І.  

Суддя                                      (підпис)                                               Медуниця О.Є.  

Повний текст постанови складено 25.10.2011 року.

 Згідно з оригіналом

 секретар суду                                              Колєснік Н.Ю.

   27 10.2011