Постанова

від 06.04.2011 по справі 11/364

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 11/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес  Л.О.

суддів:            Корсакової  Г.В.

          Нєсвєтову Н.М.

при секретарі:           Гаращенко Т.М.

 за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №100 від 24.12.2010);  відповідача: ОСОБА_2 (дов. №06 від 30.03.2011);

ОСОБА_3 (дов. №17 від 07.09.2010);

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

на рішення           Господарського суду м. Києва від 22.10.2010р.

у справі № 11/364 (суддя – Смирнова Ю.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - РВ ФДМ України по Дніпропетровській області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» (далі – ТОВ «Євротранстелеком»)

про стягнення  1723,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі №11/364 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі №11/364 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний Договір не може вважатися припиненим, тому що позивач не надав до матеріалів справи копію листа від 23.03.2009 №16-03-02248 та докази його надсилання на адресу відповідача. Проте, такий висновок, на думку позивача, не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи№11/364 є докази направлення зазначеного листа про припинення дії спірного Договору з касовим чеком та реєстром поштових відправлень, в зв’язку з чим Договір оренди №12/02-2505-ОД є таким, що припинив строк дії з 01.03.2009, а тому має місце позадоговірне використання майна.

Ухвалою від 07.12.2010 зазначену апеляційну скаргу було повернуто заявникові на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Позивачем було подано до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010.

Постановою від 22.02.2011 Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу позивача, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 скасував, справу передав до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010 у справі №11/364.

Відповідач надав заперечення проти апеляційної скарги, де повністю не погоджувався з її доводами, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, представником відповідача було подане клопотання про залучення до матеріалів справи копій постанов Вищого господарського суду України у справах №№36/273, 36/274.

Ухвалою від 18.03.2011р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 06.04.2011р.

В судове засідання представники сторін з'явилися, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулося з позовною заявою Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" неустойки у розмірі 1723,73 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в порушення умов укладеного сторонами Договору оренди, відповідач не звільнив орендоване майно після закінчення дії Договору, а тому на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України з нього підлягає стягненню неустойка.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Договір оренди на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій, відсутні.  

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (орендар) було укладено Договір № 12/02-2505-ОД від 01.06.2006 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 3,0 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ленінського Комсомолу, 3 на 3-му поверсі, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, Акту приймання-передачі від 01.06.2006, підписаним представниками балансоутримувача, орендодавця та орендаря, відповідачу було передане обумовлене Договором приміщення.   

В п. 10.1 Договору зазначено, що договір діє з 01.06.2006  по 01.05.2007 включно, тобто договір укладено строком на одинадцять місяців.

У разі відсутності заяви однієї  із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу органу державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовженим на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії Договору неодноразово сторонами продовжувався, останній раз, як зазначає позивач, до 01.03.2009.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов’язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Одностороння відмова від зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором найму.

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов‘язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення закріплені і в ч. 1ст. 764 Цивільного кодексу України.

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі наголошує на тому, що він своїм листом від 23.03.2009 № 16-03-02248 повідомив відповідача про закінчення терміну дії спірного Договору оренди.

В свою чергу, в матеріалах справи, наявні листи від 13.01.2009 № 11-02-00235 позивача про те, що після  закінчення дії Договору оренди, орендар бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного нерухомого майна та від 10.02.2009 №11-02-01156, в якому позивач повідомляє відповідача про те, що у разі, якщо орендар має бажання продовжувати Договір оренди, то відповідачу необхідно подати пакет документів для підготовки та проведення конкурсу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується посилання позивача щодо повідомлення відповідача протягом 1-го місяця після закінчення терміну дії Договору оренди про відсутність згоди позивача на продовження дії спірного Договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою продовження оренди нерухомого майна та з метою участі у конкурсі, відповідачем вчинені необхідні дії, а саме, здійснено оцінку майна, отримано згоду балансоутримувача, сплачені орендні платежі.

Враховуючи вищевикладене, Договір оренди був пролонгований після 01.03.2009, в матеріалах справи відсутні належні докази щодо відмови позивача від продовження дії Договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії Договору, такі докази не надані позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, в зв’язку з чим відсутній факт припинення спірного Договору № 12/02-2505-ОД.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні письмові докази звернення позивача до відповідача з вимогою повернути орендоване майно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в період з березня по вересень 2009 року відповідач користувався орендованим приміщенням на законних підставах, в зв’язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що ним було повідомлено відповідача про відсутність у позивача згоди на продовження дії спірного Договору.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки жодного доказу на підтвердження даних доводів, скаржник ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2010 у справі №36/192.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі №11/364 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі №11/364 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області   –  без задоволення.

2.Матеріали справи № 11/364 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

Судді                                                                                          Корсакова  Г.В.

                                                                                          Нєсвєтова Н.М.