Постанова

від 06.04.2011 по справі 26/31

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011                                                                                           № 26/31

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:            Корсакової  Г.В.

          Кондес  Л.О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1– за довіреністю,

від відповідача :  ОСОБА_2 .– за довіреністю ,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ТОВ „Компанія „Універсальна торговельна мережа”

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2011 р.

у справі №26/31 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом  ТОВ „Торговий дім „ЮГОС”    

до  ТОВ „Компанія „Універсальна торговельна мережа”

про   стягнення 157 560 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні  2010 року ТОВ „Торговий дім „ЮГОС”  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Компанія „Універсальна торговельна мережа” про стягнення 142 560 грн. попередньої оплати за товар та  15 000 грн. витрат на послуги адвоката . Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

 Рішенням  Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року у справі №26/31 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 142 560 грн. попередньої оплати, 7 500 витрат на послуги адвоката, 1500 грн. державного мита  та 224,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою,    в якій просить   рішення  Господарського суду міста Києва у справі №26/31 від 20.01.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким  в задоволенні позовних вимог відмовити.  

 В своїй апеляційній скарзі , скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Зокрема ,апелянт вказує  на те, що суд першої інстанції не врахував положення норм чинного законодавства щодо досудового врегулювання спору, а саме позивачем не було направлено жодної претензії на адресу відповідача про повернення коштів чи поставки товару. Також, апелянт зазначає, що місцевим судом помилково було стягнуто з відповідача 7 500 грн. витрат на адвокатські  послуги, оскільки в матеріалах справи  не має належного  документального обґрунтування вказаних послуг.  

Позивач не використав наданого йому права, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи , заслухавши представників  сторін, колегія суддів встановила наступне:   

З матеріалів справи вбачається, що  між товариством з обмеженою відповідальністю “ Торговий дім “ ЮГОС ”  та товариством з обмеженою відповідальністю “ Компанія “ Універсальна торгівельна мережа ” укладений усний договір поставки товару.

14.10.2009 р. відповідач направив позивачу рахунок –фактуру № рф –1347 від 14.10.2009 р. на оплату товару ( цукру ) в кількості 30 000 кг. на загальну суму 142 560,00 грн.

Позивач на підставі зазначеного рахунку – фактури здійснив попередню оплату вказаного товару у розмірі 142 560, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 14.10.2009 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу,  товар ( цукор ) позивачу не поставив.

29.10.2010 р. позивач направив відповідачу вимогу, відповідно до ст. 530 ЦК України, щодо поставки товару, або повернення попередньої оплати у розмірі 142 560,00 грн.

Відповідач товар не поставив і кошти не повернув, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 142 560,00 грн.

Крім суми попередньої оплати у розмірі  142 560,00 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог   виходячи з наступного.

          Як  обґрунтовано встановлено місцевим судом,  позивач на підставі виставленого відповідачем  рахунку – фактури здійснив попередню оплату  товару у розмірі 142 560, 00 грн.

  Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув позивачеві отримані кошти в якості попередньої оплати.

Доказів поставки товару відповідач суду  не надав, а також    не надав доказів повернення попередньої оплати у розмірі 142 560, 00 грн.

Таким чином,  заборгованість відповідача перед позивачем становить 142 560 грн.

Відповідно до  ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчасно та в повному обсязі не поставив  позивачу товар , кошти отримані від позивача не повернув .   Доказів повернення коштів на день розгляду справи відповідачем не надано.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про  задоволення  позовних вимог в частині повернення попередньої оплати у розмірі 142 560 грн.  

Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь 15 000 грн. витрат на адвокатські послуги , згідно ст. 44 ГПК України.

У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, згідно з Роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. за №02-5/78 відшкодування витрат , відповідно до ст.44 ГПК України, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові, за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи , 29.11.2010р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1) був укладений договір щодо надання юридичних послуг.

Крім того, в матеріалах справи є  видатковий касовий ордер  від 02.12.2010р. , який підтверджує сплату позивачем 12 750 грн.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив частково в цій частині позовних вимог у розмірі 7500 грн.,  зменшив розмір адвокатських послуг.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно  ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

 З огляду  на викладене, колегія суддів  вважає, що оскаржуване рішення суду  є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи, застосував  норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для  скасування  або зміни  рішення, тому  залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011р. у справі №26/31 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Універсальна торгівельна мережа”  залишити без задоволення.

 3.Матеріали справи №26/31 повернути до Господарського суду міста Києва.          

4. Постанова   може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.       

Головуючий суддя                                                                      Нєсвєтова Н.М.

Судді                                                                                          Корсакова  Г.В.

                                                                                          Кондес  Л.О.

15.04.11 (відправлено)