Рішення

від 31.08.2009 по справі 26/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/31

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.08.09 р.                                                                                     Справа № 26/31                               

за позовом: Приватного підприємства „Авгур”, м.Донецьк

до відповідача: Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області,

                           м.Красноармійськ, Донецької області

Про стягнення 4 322 грн.  50 коп.

Суддя     Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь

Представники сторін  

Від позивача: Кащенко В.В. –по довіреності  

Від відповідача: Зима Л.О. – по довіреності

СУТЬ СПРАВИ:

        Приватне підприємство „Авгур”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області, м.Красноармійськ, Донецької області про стягнення 4 322 грн.  50 коп.,  з яких безпосередньо заборгованість за поставлений товар складає 3 500 грн. 00 коп., пеня у розмірі 577 грн. 50  коп., штраф у розмірі 245 грн. 00 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором на поставку товару  №1539 від 08.12.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Відповідач визнав позовні вимоги у сумі основного боргу та зазначив, що спірний товар було поставлено в рамках договору №1539 від 08.12.2008р., однак  проти  стягнення  штрафних санкцій заперечує.

За приписом ст.36 Господарського процесуального кодексу України оригінали наданих до матеріалів справи копій документів були оглянуті судом в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

08.12.2008р. між Приватним підприємством „Авгур”, м.Донецьк (далі позивач) та Красноармійською районною державною адміністрацією Донецької області, м.Красноармійськ, Донецької області (далі відповідач) був укладений договір  поставки товару №1539 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору  позивач зобов”язується  поставити канцелярські товари, бумагу, а відповідач прийняти  товар в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, які є не невід”ємною частиною Договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2.1 Договору кількість, асортимент продукції визначається по кожній накладній.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  на  виконання  умов  Договору позивачем за видатковою накладною  №2934 від 08.12.2008р. було поставлено  відповідачу товар на загальну суму 4 500 грн. 00 коп. Факт  отримання  відповідачем   товару   підтверджується   підписом  уповноваженої  особи в  зазначеній  накладній та  довіреністю відповідача  на  отримання   ТМЦ №54 від  08.12.08р. від  позивача.

Згідно із п.п.2.2 Договору  розрахунки за продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата за товар здійснюється за фактично поставлений товар на підставі накладной.

Відповідач  свої зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів за  отриманий  товар виконав  частково та  сплатив  1 000грн. 00 коп, про що  свідчить наявна  в  матеріалах  справи  банківська   виписка на   зазначену  суму. Решта  поставленого  товару   відповідачем  сплачена  не  була у  зв'язку  з  чим  за  останнім   виникла  спірна  заборгованість у  сумі  3 500 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник відповідача зазначив, що спірний товар було поставлено в рамках договору №1539 від 08.12.2008р.  та визнав суму основного боргу у  розмірі  3 500грн.

Також зазначена заборгованість відображена в акті звірки взаєморозрахунків на 31.12.2008р. (а.с.34), який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 3 500грн. 00 коп.  суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Умовами  п.4.1. Договору  сторони  передбачили,   що  за неналежне   виконання  умов  договору  сторони  несуть   відповідальність  передбачену  діючим  законодавством  України.

Частина друга статті 231 ГК України передбачає, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі положень наведеної вище  норми закону позивачем за період з 30.12.08р. по 12.06.09р. нараховано пеню в розмірі 0,1 %  вартості  товарів з яких допущено прострочення виконання в сумі 577 грн. 50 коп., а також штраф у розмірі 7%  за  прострочення понад тридцять днів  в сумі 245 грн. 00 коп.

Відповідач  проти  нарахування штрафних  санкцій   заперечує,  посилаючись  на скрутне  фінансове  становище   та  відсутність  державного   фінансування його  установи.

Суд  вважає,  що  відповідачем  правомірно  нараховані  штрафні  санкції  на  підставі ст.  231 Господарського  кодексу  України, оскільки по-перше,  умовами  Договору  сторони  передбачили  відповідальність  за  неналежне   виконання  його умов, хоча  і  не  встановили  певний   розмір  штрафних  санкцій,  проте  законом   чітко  визначений  цей  розмір,  по-друге, з   матеріалів  справи  вбачається,  що зобов'язання відповідача  фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та штрафу, з огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості поставленої продукції,  суд  вважає вимоги позивача в цій частині обгрунтованими.

Проте,  враховуючи  доводи  відповідача про  скрутне  фінансове  становище його  установи, керуючись  приписами  ст. 233 ГК України  суд вважає  за  можливе  зменшити розмір  штрафних  санкцій до 572,50 грн., оскільки  належні  до  сплати штрафні  санкції є  надмірно  великими. Крім  того,  суд  приймає  до  уваги той  факт, що    відповідач  не  здійснював  оплату  отриманого  товару  у  зв”язку   з  відсутністю  відповідного  фінансування з  Державного  бюджету  України,  що  підтверджується  матеріалами  справи.

У  відповідності  до  ст. 49 ГПК України,  витрати  по  сплаті  державного  мита  та  витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу   покладаються  на  сторони  пропорційно   задоволеним  вимогам,  у  зв”язку  з  чим  з  відповідача  на  користь  позивача  підлягає  стягненню витрати  по  сплаті  державного  мита  у  розмірі 96,10 грн. та витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу    в  розмірі 111,18,  а  всього 207,28 грн.

Виходячи з того, що постановою від 08.07.2009р. №693 Кабінету Міністрів України скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 (361-2009-п) „Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ”  позивачу  слід  повернути  надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн., оскільки  на   момент  звернення  з  позовною  заявою  до  суду   витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складали  118грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Авгур”, м.Донецьк до Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області, м.Красноармійськ, Донецької області про стягнення 4 322 грн.  50 коп.,  з яких безпосередньо заборгованість за поставлений товар складає 3 500 грн. 00 коп., пеня у розмірі 577 грн. 50  коп., штраф у розмірі 245 грн. 00 коп. задовольнити частково.

  Стягнути з Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області, м.Красноармійськ, Донецької області на користь Приватного підприємства „Авгур”, м.Донецьк заборгованість за поставлений товар в сумі 3 500,00 грн.,  штрафні  санкції  у  розмірі 572,50 грн.,   судові  витрати у розмірі 207,28 грн.

  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству „Авгур”, м.Донецьк надлишкові сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн.

Видати  довідку.

 Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 31.08.2009р.

Суддя