Рішення

від 29.04.2009 по справі 26/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09                                                                                           Справа№ 26/31

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Галичина”, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дія”, м. Дрогобич Львівської області

про: стягнення 34 158,08 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Кісик Б.М. –представник (довіреність б/н від 03.02.2009 р.)

від відповідача не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Галичина”, м. Дрогобич Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дія”, м. Дрогобич Львівської області про стягнення 34 158,08 грн., з яких: 30 000,00 грн. основний борг, 4 158,08 грн. завдані збитки.

Ухвалою суду від 07.02.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2009 р. Ухвалою суду від 24.02.2009 р. розгляд справи відкладався до 17.03.2009 р. Ухвалою суду від 17.03.2009 р. розгляд справи відкладався до 24.03.2009 р. Ухвалою суду від 24.03.2009 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 29.04.2009 р.

24.03.2009 р. позивачем подано письмове пояснення по суті спору, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на його користь 34 158,08 грн., з яких: 30 000,00 грн. основний борг, 3 480,00 грн. інфляційні втрати та 678,08 грн. –3% річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та письмовому пояснення п суті спору.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Відповідачем 21.02.2008 року було надано позивачу рахунок за № 04, яким зобов'язано останнього здійснити попередню оплату за споруди у кількості одна штука загальною вартістю 30 000,00 грн., в тому числі 20% ПДВ. Позивачем 21.02.2008 року згідно вищевказаного рахунку відповідача, проведено попередню оплату за споруду у розмірі 30 000,00 грн. Факт проведення позивачем попередньої оплати підтверджений платіжним дорученням за № 34 від 21.02.2009 року та випискою операцій по рахунку від 21.02.2008 року, наданою Дрогобицькою філією ВАТ «Кредобанк». При чому, в платіжному доручені № 34 від 21.02.2008 року, позивачем у розділі призначення платежу вказано –попередня оплата за споруди згідно рахунку № 04 від 21.02.2008 року.

Як вбачається з змісту цього рахунку попередня оплата позивачем проведена з метою придбання у відповідача споруд. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01 липня            2004 року за № 1952 –IV з наступними змінами і доповненнями та ч. 1 ст. 181 ЦК України, споруда (споруди) є об'єктами нерухомого майна (нерухомістю). Статтею 657 ЦК України встановлено, що договори купівлі –продажу нерухомого майна укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, позивачем на виконання взятого на себе зобов'язання про придбання вищевказаних об'єктів нерухомого майна було попередньо оплачено відповідачу належну, погоджену з ним суму грошових коштів. Згідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Зокрема такими документами, якими обмінялися сторони є рахунок № 04 від 21.02.2008 року виставлений відповідачем та платіжні документи надані позивачем, що підтверджують виконання останнім грошових вимог по оплаті споруд.

Незважаючи на виконання позивачем вимоги відповідача по оплаті грошових коштів, останнім не здійснено встановлених чинним законодавством, дій стосовно підготовки та укладання договору на відчуження зазначених у рахунку споруд. Відповідно до вимог ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. При чому, з врахуванням того, що оплата за вищевказаним рахунком була проведена 21 лютого 2008 року, строк з 21 лютого 2008 року по 01 квітня 2008 року (фактично 39 календарних днів) є достатнім, розумним строком необхідним для підготовки та укладання договору між сторонами, щодо придбання об'єктів нерухомого майна. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми ст.ст. 612, 623 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідачем невчинено на протязі достатнього, розумного строку, що підтверджено наявними у справі доказами, належних дій стосовно виконання свого зобов'язання по укладанню договору купівлі –продажу споруд, а також не передано позивачу ці споруди та не повернуто останньому попередньо оплачені кошти у розмірі 30 000,00 грн. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення зобов'язань є підставою для застосування санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, при чому боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 3 480,00 грн. та три проценти річних на загальну суму 678,08 грн.

Однак, оскільки позивачем не подано, в якості доказу, вимоги до відповідача про повернення коштів, то відповідно підстав для нарахування інфляційних втрат на трьох процентів річних у нього не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 610, 612, 623 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дія”, м. Дрогобич, вул. Тураша, 28, Львівська область код ЄДРПОУ 30444898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Галичина”, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 443, Львівська область (р/р 2600301017360 в Дрогобицькій філії ВАТ „КРЕДОБАНК” м. Дрогобич, МФО 325202, код ЄДРПОУ 30084964) 30 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 299 грн. 99 коп. державного мита та 103 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.  В частині позовних вимог щодо стягнення 3 480,00 грн. інфляційних втрат, 678,08 грн. –3% річних, 41,59 грн. державного мита та 14,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.