Постанова

від 20.04.2011 по справі 36/69-30/44-3/270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2011                                                                                           № 36/69-30/44-3/270

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:            Кондес  Л.О.

          Корсакової  Г.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури :  Лядецька Л.В. – помічник прокурора,

від позивача:  представник не з’явився  ,  

від відповідача :  ОСОБА_1 – представник за довіреністю,  

від третьої особи 1 :  представник не з’явився  ,  

від третьої особи 2 :  представник не з’явився  ,  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ТОВ „Селена ЛТД”

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.02.2011 р.

у справі № 36/69-30/44-3/270 (суддя: Сівакова В.В.)

за позовом  Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена ЛТД”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

        Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

        Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація    

 про   звільнення земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008р.  Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради  звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Селена ЛТД”  про зобов’язання ТОВ „Селена ЛТД” повернути земельну ділянку площею 0,27 га, яка використовується під розміщення автостоянки та експлуатації двох павільйонів на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської  (вул.. Азербайджанська, 13-А) у Дніпровському районі міста Києва, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель, спору шляхом знесення та вивезення.

             Рішенням Господарського суду міста Києва  у справі №36/69 від 15.09.2008р. позов задоволено повністю.

             Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.08р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.08р. залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.08р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.08р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.08р. у справі №36/69 скасовано, справу передано на новий розгляд.

          За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу №36/69 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. у справі №36/69-30/44  позов задоволено повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.10р. у справі №36/69-30/44 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. скасовано, в позові відмовлено.

           Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.10р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.09р. у справі №36/69-30/44 скасовано, справу передано на новий розгляд.

          В своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив про те, що при новому розгляді справи слід дослідити обставини поновлення договору оренди спірної земельної ділянки. Зокрема, звернення відповідача до орендодавця з клопотанням про поновлення договору оренди після закінчення строку його дії у 2000 р., наслідків розгляду вказаного клопотання відповідною особою або ж втрати відповідачем права на таке поновлення у зв’язку  з відсутністю вчинення ним своєчасно відповідних дій чи відмовою орендодавця в поновленні договору та звернення з вимогою повернути орендовану ділянку після закінчення строку оренди.

              На новий розгляд Господарському суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Селена ЛТД” повернути земельну ділянку площею 0,27 га, яка використовується під розміщення  автостоянки та експлуатації двох павільйонів на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської (вул. Азербайджанська, 13-А) у Дніпровському районі міста Києва, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель, споруд шляхом знесення та вивезення.

           За резолюцією В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 справі присвоєно номер 36/69-30/44-3/270 .

   Рішенням  Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі № 36/69-30/44-3/270 позовні вимоги задоволено повністю.

 Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою,    в якій просить   рішення  Господарського суду міста Києва у справі №36/69-30/44-3/270 від 08.02.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні   позовних вимог.

         В своїй апеляційній скарзі , відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.  

         Зокрема, апелянт зазначає , що при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач перебуває на обліку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 2000 року, як платник земельного податку на земельну ділянку площею 2607,48 кв. м. та заборгованості по земельному податку не має. Крім того, користується земельною ділянкою значний період часу, більше ніж 17 років, тому вважає, що у відповідача є переважне право на отримання спірної ділянки в оренду .

          Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокуратури,  колегія суддів встановила наступне:   

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

В результаті перевірки, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області щодо дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що станом на 12.02.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю “Селена ЛТД” використовує земельну ділянку площею близько 0,27 га під розміщення автостоянки та експлуатації двох павільйонів на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської (вул. Азербайджанська 13-А) у Дніпровському районі міста Києва.

За результатами цієї перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області складено акт № А 3942/46 від 12.12.2007, в якому зазначається, що у відповідача відсутні будь-які  документи,  що підтверджують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою.

Прокуратура в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 125 Земельного кодексу України, якою встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позову  виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 10.12.1997 між Дніпровською районною державною адміністрацією міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Селена ЛТД”(орендар) на підставі розпорядження № 842 від 09.10.1997 укладено договір на право тимчасового користування землею, за умовами якого Дніпровська районна державна адміністрація міста Києва надала відповідачу в оренду строком до 09.10.2000 земельну ділянку площею 2 672 кв. м, яка знаходиться у місті Києві на розі вул. Бакинських комісарів та вул. Гродненської для експлуатації та обслуговування двох павільйонів.

Рішенням Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 “Про передачу окремих повноважень районнім у місті Києві радам з питань регулювання земельних відносин”(втратило чинність 17.07.2008) районним у місті Києві радам передано повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок для розміщення об'єктів благоустрою і розміщення та експлуатації малих архітектурних форм для проведення підприємницької діяльності.

Пунктом 1.1.1. даного рішення визначено, що загальна площа земельної ділянки, що передається у короткострокову оренду на підставі рішення районної у м. Києві ради, не повинна перевищувати 42 кв. м, зокрема площа для малих архітектурних форм не повинна перевищувати 20 кв. м.

Отже, разом з прийняттям Київською міською радою зазначеного рішення Дніпровська районна у місті Києві рада та Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація втратили повноваження щодо передачі в оренду відповідачу земельної ділянки площею 2 672 кв. м, яка була предметом договору на право тимчасового користування землею від 10.12.1997.

Також встановлено, що за дорученням Київської міської державної адміністрації у 2003 році Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація розглядала лист Товариства з обмеженою відповідальністю “Селена ЛТД” про оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська 13-А при умові дотримання чинного законодавства України.

Стаття 27 Закону України “Про оренду землі”(в редакції чинній на момент закінчення договору від 10.12.1997) визначає, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Однак, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, а лише визначено, що в разі належного виконання обов‘язків орендаря договір може бути поновлений.

Отже, відсутні підстави вважати, що звернення відповідача стосовно оформлення права користування земельною ділянкою, є підставою для автоматичного продовження договору на право тимчасового користування землею від 10.12.1997.

В матеріалах справи наявний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1233/04 від 25.10.2010, складений Головним управлінням земельних ресурсів, згідно якого встановлено, що документи які посвідчують право власності чи право користування ТОВ “Селена ЛТД” земельною ділянкою, що знаходиться на вул. Азербайджанській, 13-А в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України відсутні.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місце самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.  

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об‘єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування, мають право власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа.  

Доказів того, що Київською міською радою прийнято рішення про надання відповідачу в оренду земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Азербайджанська, 13-А не надано, як і не надано доказів укладення відповідачем з Київською міською радою договору оренди зазначеної земельної ділянки.

Відповідач   зазначає, що на вказаній земельній ділянці розташовані нежитлові приміщення загальною площею 176,1 кв. м., з яких нежитлове приміщення літера “А” площею 36,0 кв. м.; нежиле приміщення літера “Б” площею 20,00 кв. м.; майстерня обслуговування автомобілів (не капітальне приміщення) літера “В” площею 120,0 кв. м., власником яких є відповідач та право власності останнього на які підтверджується витягом про державну реєстрацію прав виданого Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” від 14.10.2010, номер витягу: 27638069, реєстраційний номер: 31762724, номер запису: 10123-П в книзі: 211П-260.

В матеріалах справи наявний витяг про державну реєстрацію прав виданий Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”14.10.2010, номер витягу: 27638069, реєстраційний номер: 31762724, номер запису: 10123-П в книзі: 211П-260, з якого вбачається, що право власності на вищезазначені приміщення, що розташовані за адресою : м. Київ, вул. Азербайджанська, 13-А зареєстровані на праві власності за відповідачем на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.07.2010р. у справі № 2-360/10/1605.

Прокуратура Дніпровського району м. Києва оскаржила рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.07.2010р. у справі № 2-360/10/1605 до Апеляційного суду Полтавської області.

Слід зазначити, що підставою для визнання Гребінківським районним судом Полтавської області права власності на вищезазначені нежитлові приміщення за ТОВ “Селена ЛТД” стало наявність договору про право тимчасового користування землею від 10.12.1997, а також інших документів, які стосуються земельних правовідносин і не свідчать про належність майна відповідачу.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 у справі № 22ц-14461/2010 року рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02.07.2010 по справі № 2-360/10/1605 скасовано частково та в задоволенні позовних вимог ТОВ “Селена ЛТД” про визнання права власності на майно відмолено.

Як вбачається з матеріалів справи, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна в своєму листі № 5621(И-2011) від 07.02.2011 повідомляє, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2010 у справі № 22ц-14461/2010 року виконано та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за відповідачем скасована.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, інші документи, ніж договір оренди дія якого припинилась ще 09.10.2000, що посвідчують право користування земельною ділянкою за адресою м. Київ,  вул. Азербайджанська, 13-А загальною площею приблизно 0,27 га у відповідача відсутні.  

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи встановлено, що відповідач безпідставно займає спірну земельну ділянку, а відповідно зазначені дії порушують інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права користування земельною ділянкою площею приблизно 0,27 га по вул. Азербайджанській, 13-А у м. Києві безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки , що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для  суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

   З огляду на вищевикладене, колегія прийшла до висновку , що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та виконав вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України.

  Що стосується доводів апеляційної скарги , колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла до висновку про їх необґрунтованість.

Згідно  ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

 З огляду  на викладене, колегія суддів  вважає, що оскаржуване рішення суду  є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи, застосував  норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для  скасування  або зміни  рішення, тому  залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №36/69-30/44-3/270 залишити без змін.

 2. Апеляційну скаргу   ТОВ „Селена ЛТД”  залишити без задоволення.

 3.Матеріали справи №36/69-30/44-3/270 повернути до Господарського суду міста Києва.          

4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.  

Головуючий суддя                                                                      Нєсвєтова Н.М.

Судді                                                                                          Кондес  Л.О.

                                                                                          Корсакова  Г.В.

05.05.11 (відправлено)