Постанова

від 01.06.2011 по справі 41/59

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2011 № 41/59

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Тищенк о О.В.

суддів: Алданової С.О .

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Кри вошеї О.В.

за участю представників

від позивача: не з' я вився

від відповідача : ОСОБ А_1 дов. №04/2159 від 22.11.2010 року

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

апеляційну скаргу Товарис тва з обмеженою відповідальн істю “УкрТехноФос”

на рішення Госп одарського суду м. Києва

від 25.03.2011 рок у

у справі № 41/59 (су ддя Спичак О.М.)

за позовом Товарис тва з обмеженою відповідальн істю “УкрТехноФос”

до Публічн ого акціонерного товариства “БМ Банк”

про визнанн я договору №10/34/130608 відновлювано ї кредитної лінії

від 13.06.2008 р оку недійсним

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відп овідальністю “УкрТехноФос” до Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” про виз нання договору № 10/34/130608 відновл юваної кредитної лінії від 13.0 6.2008 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір відновлювано ї кредитної лінії № 10/34/130608 від 13.06. 2008 року на думку позивача укла дений з порушенням імператив них норм щодо одержання відп овідачем відповідної індив ідуальної ліцензіїі на викор истання валюти як засобу пла тежу, що є підставою для визна ння його недійсними в судово му порядку.

Рішенням Господарського с уду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі № 41/59 в позові відмовлено повні стю.

Не погоджуючись із вищевка заним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апе ляційного господарського су ду з апеляційною скаргою, в як ій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі №41/59 та прийн яти нове рішення, яким позов з адовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунт ована тим, що рішення Господа рського суду м. Києва прийнят е з порушенням норм матеріал ьного та процесуального прав а, з недоведеністю обставин, щ о мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обстави нам справи. Скаржник зазнача є, що надання та одержання кре диту в іноземній валюті, вико ристання іноземної валюти як засобу платежу за Договором відновлювальної кредитної л інії можливо при дотриманні суб'єктами господарських від носин імперативних вимог зак онодавства щодо одержання ві дповідної індивідуальної лі цензії.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 26.04.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провад ження та призначено до розгл яду в судовому засіданні на 18. 05.2011 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Госпо дарського процесуального ко дексу України у зв' язку з за доволення клопотання позива ча про відкладення розгляду справи та з метою повного та в себічного розгляду справи, к олегією суддів ухвалою від 18.0 5.2011 року розгляд справи було ві дкладено на 01.06.2011 року.

30.05.2011 року представником поз ивача через відділ документа льного забезпечення Київськ ого апеляційного господарсь кого суду було подано клопот ання про відкладення розгляд у справи у зв' язку з зайняті стю представника в іншому су довому процесі(засіданні). Ро зглянувши наведене клопотан ня представника позивача, ко легія суддів відхиляє його, о скільки товариство не було п озбавлено можливості направ ити в судове засідання іншог о представника(видати довіре ність на представництво інте ресів товариства іншому пред ставнику) та колегія суддів в важає, що неявка представник а позивача не перешкоджає ап еляційному перегляду рішенн я Господарського суду м. Києв а. Крім цього, апеляційна скар га на рішення місцевого госп одарського суду розглядаєть ся у двохмісячний строк з дня постановляння ухвали про пр ийняття апеляційної скарги д о провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляцій ної інстанції заперечував пр оти доводів позивача, виклад ених в апеляційній скарзі, пр осив суд відмовити в задовол енні скарги та залишити без з мін оскаржуване рішення Госп одарського суду м. Києва від 25 .03.2011 року у справі №41/59.

Представник позивача в суд ове засідання 01.06.2011 року не з' я вився, будучи належним чином повідомленим про час та місц е проведення судового засіда ння по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенці ї про захист прав людини і осн овоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щод о його цивільних прав та обов 'язків має право на судовий ро згляд упродовж розумного стр оку.

Обов'язок швидкого здійсне ння правосуддя покладається , в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розу мність тривалості судового п ровадження оцінюється в зале жності від обставин справи т а з огляду на складність спра ви, поведінки сторін, предмет у спору. Нездатність суду ефе ктивно протидіяти недобросо вісно створюваним учасникам и справи перепонам для руху с прави є порушенням ч. 1 ст. 6 дано ї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Єв ропейського суду з прав люди ни від 08.11.2005р. у справі «Смірнов а проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз' яснення Ви щого арбітражного суду Украї ни від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'я влення в засідання господарс ького суду представників обо х сторін або однієї з них спра ва може бути розглянута без ї х участі, якщо неявка таких пр едставників не перешкоджає в ирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судо вого процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скор истався своїми правами, пере дбаченими статтею 22 ГПК Украї ни та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов' язковою судом апеляційної ін станції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передба чені статті 22 ГПК України) є пр авом, а не обов' язком сторон и, Київський апеляційний гос подарський суд дійшов виснов ку про можливість розгляду а пеляційної скарги по суті в с удовому засіданні 01.06.2011 року з а відсутності представника п озивача.

Статтею 101 ГПК України встан овлено, що в процесі перегляд у справи апеляційний господа рський суд за наявними у спра ві та додатково поданими док азами повторно розглядає спр аву.

Дослідивши доводи апеляці йної скарги, наявні матеріал и справи та заслухавши поясн ення представника відповіда ча, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарже ного рішення норм матеріальн ого та процесуального права, Київський апеляційний госпо дарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2008 року між Товар иством з обмеженою відповіда льністю “БМ Банк”(далі-банк, в ідповідач) та Товариством з о бмеженою відповідальністю “ УкрТехноФос” (далі - позичал ьник, позивач) укладено догов ір відновлюваної кредитної лінії № 10/34/130608 (далі-Договір).

В силу положень до п.п. 1.1, 1.2 Дог овору, банк зобов' язується надати на умовах цього Догов ору, а позичальник зобов' яз ується отримувати, належним чином використовувати та пов ернути в передбаченні цим До говором строки кредит в розм ірі 950 000, 00 євро та сплатити проц енти за користування кредито м в порядку та на умовах, визна чених цим Договором.

Кредит надається у вигляді відкличної відновлюваної кр едитної лінії з остаточним т ерміном повернення не пізніш е 11 червні 2010 року.

Позивач стверджує, що видач а банками кредитів та сплата процентів за їх користуванн я у валюті відмінній від укра їнської гривні без наявності індивідуальної ліцензії Нац іонального банку України є п орушенням валютного законод авства, що у свою чергу є підст авою для визнання недійсним кредитного договору у якому зобов' язання між сторонами виражене в іноземній валюті та підлягає виконанню у валю ті, відмінній від гривні Укра їни.

Оцінюючи подані докази за с воїм внутрішнім переконання м, що ґрунтується на їх безпос ередньому, всебічному, повно му і об' єктивному досліджен ні в судових засіданнях з ура хуванням всіх обставин справ и в їх сукупності, та враховую чи їх взаємний зв' язок, Київ ський апеляційний господарс ький суд дійшов висновку, що а пеляційна скарга задоволенн ю не підлягає, а рішення суду п ершої інстанції прийнято з д отриманням норм матеріально го і процесуального права, є з аконним і обґрунтованим з на ступних підстав.

Відповідно до частини 1 ста тті 626 ЦК України договором є д омовленість двох або більше сторін, спрямована на встано влення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладен им, якщо сторони в належній фо рмі досягли згоди з усіх істо тних умов договору.

Частиною 1 статті 1054 Цивільно го кодексу України передбаче но, що за кредитним договором банк або інша фінансова уста нова (кредитодавець) зобов'яз ується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Згідно ст. 2 Закону України “ Про банки і банківську діяль ність” кошти - це гроші у нац іональній або іноземній валю ті чи їх еквівалент.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Цивіль ного кодексу України законни м платіжним засобом, обов'язк овим до приймання за номінал ьною вартістю на всій терито рії України, є грошова одиниц я України - гривня.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 192 ЦК України у випадках і в порядку, встановлених закон ом в Україні може використов уватися іноземна валюта.

Таким чином, зважаючи на виз начення кредитного договору , встановлене ст. 1054 ЦК України, та поняття “кошти” за ст. 2 Зак ону України “Про банки і банк івську діяльність” колегія суддів погоджується з висно вком суду першої інстанції, щ о банк може надати кредит поз ичальникові у розмірі та на у мовах, встановлених договоро м, у національній валюті (грив ні) або іноземній валюті - у ви падках і в порядку, встановле них законами України.

Здійснення банком операці ї з валютними цінностями є ел ементом виконання договірни х зобов' язань за укладеним кредитним договором, що в сво ю чергу не суперечить вимога м Закону “Про банки і банківс ьку діяльність”.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б з абороняли банкам або іншим ф інансовим установам надават и кредити в іноземній валюті .

Згідно зі статтею 345 ГК Украї ни кредитні операції банків полягають у розміщенні від с вого імені, на власних умовах та на власний ризик залучени х коштів юридичних осіб (пози чальників) та громадян. Креди тними визнаються банківські операції, визначені як такі з аконом про банки і банківськ у діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діял ьність” визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Порядок використання іноз емної валюти визначаються За конами України “Про банки і б анківську діяльність”, “Про Національний банк України” і Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю”, виданими відповід но до них нормативними актам и, якими передбачена можливі сть здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержа нні комерційного чи банківсь кого кредиту в іноземній вал юті і його погашенні.

Відповідно до положень ч. 2 с т. 5 Декрету Національним банк ом України видаються генерал ьні ліцензії комерційним бан кам на здійснення валютних о перацій, що не потребують інд ивідуальної ліцензії, на вес ь період дії режиму валютног о регулювання.

При цьому, відповідно до нор м пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету викори стання іноземної валюти на т ериторії України як засобу п латежу або як застави віднес ено до операцій, які потребую ть ліцензії.

У нормах ст. 47 Закону “Про бан ки і банківську діяльність” зазначено, що банки мають пра во здійснювати операції з ва лютними цінностями на підста ві банківської ліцензії.

Таким чином, зазначеними по ложеннями законів України вс тановлено, що уповноважені б анки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та пис ьмового дозволу на здійсненн я операцій з валютними цінно стями, мають право використо вувати іноземну валюту на те риторії України при здійснен ні розрахунків, в тому числі і здійснювати операції з нада ння кредитів в іноземній вал юті.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство “БМ Банк” діє на п ідставі положень чинного зак онодавства та підзаконних но рмативно-правових актів Укра їни, тому НБУ видано йому банк івську ліцензію № 223 яка зареє стрована 08.12.2005р. за номером 301 на право здійснювати банківськ і операції, визначені частин ою першою та пунктами 5-11 части ни другої статті 47 Закону “Про банки і банківську діяльніс ть”, серед яких передбачено п раво здійснювати операції з валютними цінностями.

Невід' ємною частиною ціє ї ліцензії є Дозвіл від 15.05.2008р. р оку за № 223-3 з додатком, в якому н аведено перелік операцій, як і має право здійснювати Публ ічне акціонерне товариство “ БМ Банк” з валютними цінност ями.

Пунктами 1-4 ст. 47 Закону Украї ни “Про банки і банківську ді яльність” передбачено, що ба нк, крім перелічених у частин і першій цієї статті операці й, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емі сію власних цінних паперів; 3 ) організацію купівлі та прод ажу цінних паперів за доруче нням клієнтів.

Відтак, відповідач мав прав о укладати кредитні договори , видавати кредити та відпові дно, вимагати виконання зобо в' язання в іноземній валюті .

Статтею 5 Декрету Кабінету М іністрів України “Про систем у валютного регулювання і ва лютного контролю” передбаче но, що Національний банк Укра їни видає індивідуальні та г енеральні ліцензії на здійсн ення валютних операцій, які п ідпадають під режим ліцензув ання згідно з цим Декретом. Ге неральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам Україн и, національному оператору п оштового зв'язку на здійснен ня валютних операцій, що не по требують індивідуальної ліц ензії, на весь період дії режи му валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення т акої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивід уальної ліцензії потребують , в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті, якщо терміни і суми так их кредитів перевищують вста новлені законодавством межі ;

- використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валю ти на території України як за собу платежу, використання і ноземної валюти як засобу пл атежу без ліцензії дозволяєт ься: якщо ініціатором або отр имувачем за валютною операці єю є уповноважений банк (ця но рма стосується лише тих опер ацій уповноваженого банку, н а здійснення яких Національн ий банк видав йому банківськ у ліцензію та письмовий дозв іл на здійснення операції з в алютними цінностями).

На сьогодні законодавство м не встановлено терміни та с уми кредитів в іноземній вал юті як критерій їх віднесенн я до сфери дії режиму індивід уального ліцензування. Ця об ставина, з огляду на відсилоч ний характер норми Декрету, н е дозволяє поширити режим ін дивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язан і з наданням резидентами (бан ками та іншими фінансовими у становами) кредитів в інозем ній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009р. “Про правомірність уклад ання кредитних договорів в і ноземній валюті” у зв'язку з з апитами банків з питання щод о правомірності укладання кр едитних договорів в іноземні й валюті повідомив про те, що о перація з надання банками кр едитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліц ензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України “Про Національний банк Укра їни”, статей 2, 47, 49 Закону Україн и “Про банки і банківську дія льність”, статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни “Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг”, стат ей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністр ів України “Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю” банки та інші фін ансові установи, які у встано вленому порядку отримали ген еральну ліцензію Національн ого банку України на здійсне ння валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

У відповідності до ст. 204 ЦК У країни правочин є правомірни м, якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Підставою недійсності пра вочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержан ня в момент вчинення правочи ну стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами п ершою - третьою, п'ятою та шост ою статті 203 цього Кодексу, а са ме:

- зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності (ч . 2 ст. 203);.

- волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК Укра їни).

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК Украї ни).

Пленум Верховного суду Укр аїни в. п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в сп равах про визнання угод неді йсними” роз' яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідк ами, передбаченими законом. В кожній справі про визнання у годи недійсною суд має встан овити ті обставини, з якими за кон пов' язує визнання угоди недійсною, та настання визна чених юридичних наслідків.

Вирішуючи спір про визнанн я договору недійсним, необхі дним є встановлення наявност і тих обставин, з якими закон п ов'язує визнання угод недійс ними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідні сть змісту угод вимогам зако ну, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкр етно полягає неправомірніст ь дій сторони тощо.

Підставою недійсності дог овору є недодержання в момен т вчинення стороною (сторона ми) істотних умов встановлен их законом. Істотними вважаю ться насамперед ті умови, що в изнані такими за законом та п отрібні для договору відпові дного виду, а отже коло таких у мов можна визначити проаналі зувавши норми діючих на моме нт укладення договору, чи вчи нення іншого правочину, норм ативних актів, у зв' язку з чи м при вирішенні спору підляг ають застосуванню норми ЦК У країни та ГК України, які набр али чинності з 01.01.2004р..

В Договорі зазначено всі іс тотні умови кредитного догов ору, що передбачені чинним за конодавством України, а дово ди позивача якими обґрунтову ються вимоги щодо недійсност і договору від 13.06.2008р. спростову ються вищенаведеним.

Надання та одержання креди ту в іноземній валюті та спла та процентів за цим кредитом не потребує наявності індив ідуальної ліцензії на викори стання іноземної валюти як з асобу платежу на території У країни у жодної зі сторін кре дитного договору.

Неспроможність боржника в иконати свої зобов' язання з а договором кредиту, або ж неб ажання його виконувати на ти х умовах на яких його укладен о, не може бути підставою для в изнання його недійсним.

Відповідно до частини 1 стат ті 15 Цивільного кодексу Украї ни кожна особа має право на за хист свого цивільного права у разі його порушення, невизн ання або оспорювання.

Позивач у своїй позовній за яві не вказує та не конкретиз ує у чому саме полягає поруше ння його прав та інтересів, по в' язане із укладенням спірн ого договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком су ду першої інстанції, що в дано му випадку метою звернення п озивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необ хідність вирішення певних пи тань (в тому числі і можливіст ь уникнення виконання догово ру тощо) шляхом створення суд ового процесу, що не узгоджує ться з нормами чинного закон одавства.

Враховуючи вищевикладене , вимога позивача про визнанн я договору № 10/34/130608 відновлюван ої кредитної лінії від 13.06.2008 рок у недійсним є не обґрунтован ою, а отже, судом першої інста нції правомірно відмовлено в її задоволенні.

Відповідно до роз' яснень Пленуму Верховного Суду Укр аїни, що викладені в п.1 постан ови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним т оді, коли суд, виконавши всі ви моги процесуального законод авства і всебічно перевіривш и обставини, вирішив справу у відповідності з нормами мат еріального права, що підляга ють застосуванню до даних пр авовідносин. Обґрунтованим в изнається рішення, в якому по вністю відображені обставин и, що мають значення для даної справи, висновки суду про вст ановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відпо відають дійсності і підтверд жуються достовірними доказа ми, дослідженими у судовому з асіданні.

За таких обставин, колегія с уддів вважає, що рішення госп одарського суду м. Києва у сп раві № 41/59 від 25.03.2011 року відповід ає зазначеним вимогам, оскіл ьки ґрунтуються на всебічном у, повному і об' єктивному ро згляді в судовому процесі вс іх обставин справи в їх сукуп ності, підстав для його скасу вання не вбачається.

Зважаючи на відмову в задов оленні апеляційної скарги, в ідповідно до вимог ст.49 Господ арського процесуального код ексу України, витрати по спла ті державного мита за поданн я апеляційної скарги поклада ються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господа рського процесуального коде ксу України, Київський апеля ційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Това риства з обмеженою відповіда льністю “УкрТехноФос” зали шити без задоволення, рішенн я Господарського суду м. Києв а від 25.03.2011 року по справі №41/59 зал ишити без змін.

Матеріали справи № 41/59 поверн ути до Господарського суду м . Києва.

Постанова набирає законно ї сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни протягом двадцяти днів з д ня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Алданова С.О.

Смір нова Л.Г.