Постанова

від 30.06.2011 по справі 43/66

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011                                                                                           № 43/66

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка  В.В.

суддів:            Борисенко  І.В.

          Разіної  Т.І.

при секретарі:            

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2011р.          

по справі №43/66 (суддя Пасько М.В.)

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК»

до                  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                стягнення 109135,99 грн.

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_2 – дов. № б/н від 10.03.2011р.

від відповідача :     ОСОБА_3 – дов. № 1690 від 10.06.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТАК» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 109135,99 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.03.2011р. у справі № 43/66 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК» 106409,68 грн. основного боргу, 1023,75 грн. 3% річних, 1702,56 грн. інфляційних нарахувань, 1091,36 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТАК» із Державного бюджету України 28,64 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 134 від 26.01.2011р.як внесеного у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до провадження та призначено розгляд справи № 43/66 на 07.06.2011р.  

Через відділ документального забезпечення 01.06.2011р. позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд  рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. розгляд справи № 43/66 було відкладено на 30.06.2011р. у зв»язку з витребуванням додаткових документів.

Розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 29.06.2011р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. справу № 43/66  прийнято до провадження.

Через відділ документального забезпечення 24.06.2011р. представником позивача був поданий розрахунок суми позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (далі –Позивач) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1  (далі –Відповідач) укладено договір виготовлення продукції № 5/6 (далі –Договір).

За умовами Договору Позивач зобов’язувався виготовити та передати, а Відповідач прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості та ціною зазначеними Договорі.

Відповідно до п. 1.3 Договору Позивач зобов’язувався, за замовленням Відповідача надати послуги по виготовленню фотополімерного кліше, які Відповідач зобов’язувався оплатити протягом 100 % попередньої оплати.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за продукцію здійснюється наступним чином:

-          30 % від вартості до початку виготовлення продукції;

        -          70 % вартості протягом 30 календарних днів, з моменту її отримання.      

На виконання умов зазначеного Договору та попередніх договорів, Позивач виготовив та передав Відповідачу товар, що підтверджується накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 113 073, 47 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаному між сторонами станом на 31.05.2010р.

У період з 03.06.2010р. по 31.08.2010р. Позивач здійснив поставку Відповідачу на суму   252 852, 23 грн.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

16.11.2010р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією щодо оплати поставленої продукції, відповідь на яку не надійшло, заборгованість Відповідач не сплатив.

За розрахунком Позивача заборгованість Відповідача за виготовлену та поставлену продукцію складає: 106 409, 68 грн. основного боргу, 1 023, 75 грн. 3 % річних та 1 702, 56 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за виготовлену та поставлену продукцію складає  106 409, 68 грн.

Проте, доказів сплати вищевказаної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на те, що йому позивачем не надані рахунки не приймається колегією суддів, оскільки в матеріалах справи є довіреності, (виписані відповідачем) на отримання матеріалів від позивача, в яких є посилання на відповідні рахунки позивача.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем на час звернення з позовом до суду складає 106 409, 68 грн.

Вказана обставина апелянтом належними та допустимим доказами не спростована.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі         1 023, 75 грн. 3 % річних та 1 702, 56 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За порушення замовником п. 2.2 або п. 4.2 Договору останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов правильного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача 106 409, 68 грн. основного боргу, 1 023, 75 грн. 3 % річних та 1 702, 56 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (відповідачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2011р. у справі № 43/66.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2011р. у справі № 43/66 – без змін.

2. Матеріали справи № 43/66 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Разіна  Т.І.