Постанова

від 13.07.2011 по справі 50/78

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011                                                                                           № 50/78

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Федорчука  Р.В.

суддів:            Лобаня О.І.

          Ткаченка Б.О.

при секретарі:            

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.07.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року

у справі № 50/78 (суддя – Головатюк Л.Д.)

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю «ІСК Трансекспо»

до                      товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»

про                 стягнення 1 857 674,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва 25.03.2011 року прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив, а саме стягнув з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 1 190 488, 80 грн., 119 048, 88 грн. пені, 442 860, 70 грн. збитків від інфляції, 105 275, 84 грн. 3-х відсотків річних та понесені судові витрати.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 21/Д-Х від 02.11.2006 року, та про порушення відповідачем умов договору щодо сплати грошових коштів за виконані роботи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду від 25.03.2011 року по справі № 50/78 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме судом першої інстанції не застосовано положення ч. 4 ст. 267 ЦК України відповідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі апеляційної скарги ТОВ «УкрБудКонтракт» на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року, згідно ст. ст. 86, 98 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2011 року прийняв апеляційну скаргу до провадження та призначив до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 року в поряду ст. 69 ГПК України задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.  

В судовому засіданні 13.07.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції 02.11.2006 року між ТОВ «УкрБудКонтракт» (замовник, відповідач) та Корпорацією «Трансекспо» (підрядник) було укладено договір підряду № 21/Д-Х, за умовами якого підрядник зобов‘язався своїми або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт з монтажу систем: пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, диспетчеризації систем протипожежного захисту, охоронного телебачення, інтегрованої системи технічних засобів безпеки, монтаж конструкцій для прокладання кабелів систем, (надалі роботи) відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт у визначені цим договором строки, та передати виконанні роботи замовнику, а замовник зобов‘язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних підрядником робіт (т. 1 а.с. 15, далі – договір).

Згідно умов договору об’єкт/місце виконання робіт – комплекс міністерства фінансів України по вул. Межигірська, 11 та вул. Хорива, 21б в Подільському районі м. Києва та прилеглі до нього вулиці.

За умовами п. 1.2 договору загальна вартість робіт визначалася додатком № 1 до даного договору та становила 5 222 106, 60 грн. в т. ч. ПДВ 870 351, 10 грн.

В подальшому 26.05.2007 року між корпорацією «Трансекспо» та ТОВ «УкрБудКонтракт» було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 21/Д-Х від 02.11.2006 (т. 1 а.с. 38). За умовами вказаної угоди корпорація «Трансекспо» прийняла на себе зобов'язання виконати додаткові роботи, що не були передбачені укладеним договором, а саме здійснити монтаж електротехнічної частини системи газового пожежогасіння для об'єкту «Комплекс Міністерства фінансів України по вул. Межигірській, 11 та вул. Хоривій, 21-Б у Подільському районі м. Києва та прилеглих до нього вулиць». Загальна вартість робіт за даною додатковою угодою разом з ПДВ склала 582 949, 20 грн.

Також 26.05.2007 року між корпорацією «Трансекспо» та ТОВ «УкрБудКонтракт» було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 21/Д-Х від 02.11.2006 року (т.1 а.с. 42) за умовами якої корпорація «Трансекспо» прийняла на себе зобов'язання виконати додаткові роботи з монтажу диспетчеризації протипожежних систем на об'єкті «Комплекс Міністерства фінансів України по вул. Межигірській, 11 та вул. Хоривій, 21-Б у Подільському районі м. Києва та прилеглих до нього вулиць». Вартість робіт разом з ПДВ складає 532 187, 64 грн.

Отже загальна вартість робіт по договору № 21/Д-Х від 02.11.2006 року з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2 склала 6 337 243,44 грн.

Весь обсяг робіт за договором 21/Д-Х від 01.11.2006 року було виконано на суму 2 933 488, 80 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (т. 1 а.с. 46 – 81). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що розрахунок за виконані корпорацією «Трансекспо» роботи відповідач здійснив частково, а саме сплатив лише 1 743 000 грн. (т. 1 а.с. 82 – 87), у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед корпорацією «Трансекспо» за договором № 21/Д-Х від 02.11.2006 року та додатковими угодами № 1, № 2 склала 1 190 488, 80 грн.

15.12.2010 року між корпорацією «Трансекспо» та TOB «ІСК Трансекспо» (позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № 15/12-10, за умовами якого корпорація «Трансекспо» відступила TOB «ІСК Трансекспо» право вимоги від TOB «УкрБудКонтракт» (відповідач) сплати заборгованості за договором від 02.11.2006 року та додаткових угод до нього у розмірі 1 190 488, 80 грн. (т. 1 а.с. 88).

Позивач, враховуючи надані вказаним договором повноваження, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 02.11.2006 року в розмірі 1 190 488, 80 грн., пені в розмірі 119 048, 88 грн., збитки від інфляції в розмірі 442 860, 70 та 3 % річних в сумі 105 275, 84 грн.

Відповідач не погоджуючись з вимогами позивача, до винесення рішення по справі подав до господарського суду міста Києва заяву про застосування позовної давності (т. 1 а.с. 158 – 160). У вказаній заяві відповідач зазначив зокрема те, що роботи за договором № 21/Д-Х від 02.11.2006 року на суму 479 688 грн. були виконані корпорацією «Трансекспо» в серпні 2007 року та 31.08.2007 року між корпорацією «Трансекспо» та TOB «УкрБудКонтракт» було підписано акт № 5 приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт, а на суму 864 771, 60 грн. роботи були виконані корпорацією «Трансекспо» у вересні 2007 року та 19.09.2007 року між корпорацією «Трансекспо» та TOB «УкрБудКонтракт» було підписано акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт. У зв'язку з цим, відповідач, вважає, що перебіг строків позовної давності для вимог корпорації «Трансекспо» про стягнення 1 190 488, 80 грн. розпочався у вересні 2007 року та закінчився у вересні 2010 року, а тому з врахуванням положень ст. 267 ЦК України позивачу має бути відмовлено у задоволенні його позовних вимог у зв'язку з пропуском ним строку позовної давності.

Однак, суд першої інстанції доводи відповідача про застосування строку позовної давності відхилив у зв’язку з власним висновком про те, що акти № 5 і № 6 за роботами виконаними у серпні-вересні 2007 року та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вказаний період, були підписані та повернуті корпорації «Трансекспо» не у вересні 2007 року, як зазначає відповідач, а лише 01.02.2008 року, що підтверджується податковими накладними з ПДВ № НН-00009, № НН-00011, виписаними корпорацією «Трансекспо» на ім'я TOB «УкрбудКонтракт» (т. 1 а.с. 127 – 128). При цьому суд першої інстанції виходив також із наданих позивачем примірників вказаних актів прийняття виконаних підрядних робіт та довідок, які датовані 01.02.2008року.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності по вимогам позивача з врахуванням п. 1.4. договору № 21/Д-Х щодо строків оплати виконаних робіт розпочався з 07.02.2008 року і позивач звернувся до суду першої інстанції 25.01.2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Господарський суд міста Києва прийшовши до висновку, що позовна давність позивачем не пропущена та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості  за договором від 01.11.2006 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як свідчать п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже зазначалось весь обсяг робіт за договором № 21/Д-Х від 01.11.2006 року було виконано на суму 2 933 488, 80 грн., що підтверджується відповідним актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (т. 1 а.с. 46 – 81). Розрахунок за виконані корпорацією «Трансекспо» роботи відповідач здійснив частково, а саме сплатив лише 1 743 000 грн. (т. 1 а.с. 82 – 87), у зв’язку з чим заборгованість відповідача за договором № 21/Д-Х від 02.11.2006 року та додатковими угодами № 1, № 2 склала 1 190 488, 80 грн. Вказана заборгованість як стверджує позивач виникла у зв’язку з несплатою відповідачем вартості виконаних робіт за актами форми КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт № 5 за серпень 2007 року в сумі 479 688 грн. та № 6 за вересень 2007 року в сумі 864 771, 60 грн. (т. 1 а.с. 138 – 153).

Відповідно до листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 7/98 від  03.03.1998 року «Щодо заповнення форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та наказу № 237/5 від 21.06.2002 року «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», чинного на час виникнення спірних правовідносин, акт приймання виконаних підрядних робіт, форма № КБ-2в, (в подальшому - Акт) - документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат» (форма N КБ-3).

Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику (забудовнику).

Акт складає кожна організація, яка виконує будівельно-монтажні, ремонтні та інші підрядні роботи, незалежно від форм власності і джерел фінансування та способу виконання робіт: підрядний чи господарський.

З викладено вбачається, що Акт приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в складається підрядником щомісячно та направляється замовнику.

Із змісту актів приймання виконаних підрядних робіт № 5 та № 6 вбачається, що  роботи за даними актами за договором № 21/Д-Х виконані за серпень (акт № 5) – вересень (акт № 6) 2007 року, а тому підрядник згідно вказаного листа «Щодо заповнення форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» повинен скласти вказані акти і представити (направити) ці акти на підпис замовнику, а останній має їх підписати у вказаний період, тобто серпень-вересень 2007 року.

Крім того, порядок (в т.ч. строки) приймання-виконаних робіт і розгляду вказаних актів сторони визначили у пункті 1.9.  договору, відповідно до якого приймання - передача фактично виконаних підрядником робіт оформлюється двосторонніми актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (ф. КБ2в та ф. КБ-3), а замовник зобов'язаний розглянути надані підрядником акти виконаних робіт протягом 5 (п'яти) днів з моменту їх надання і/або прийняти виконані роботи, або надати підряднику письмову мотивовану відмову у прийнятті виконаних робіт із зазначенням переліку виявлених недоліків. (т. 1 а.с. 18).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідачем не було надано позивачеві відмови прийняти виконані роботи, з приводу чого представники сторін в судовому засіданні не заперечували. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач в порядку п. 1.9. договору № 21/Д-Х чи в порядку ч. 4 ст. 882 ЦК України заперечував проти підписання Актів № 5, № 6 приймання виконаних підрядних робіт за серпень – вересень 2007 року.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до пояснень в судовому засіданні на запитання суду представника позивача, підрядник (позивач) в серпні 2007року склав акт № 5 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року і в серпні передав його замовнику. У вересні 2007 року позивач склав акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року і у вересні також передав його замовнику. Вказані акти перебували у замовника (відповідача) до лютого 2008 року. Лише 01.02.2008 року відповідач підписав акти № 5 і № 6 і повернув їх позивачеві. В обґрунтування своїх пояснень представник посилався на примірники актів № 5 і № 6 і довідки про вартість виконаних робіт датовані 01.02.2008року, які було надано позивачем (а.с.61-67,68,69-76,77).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив обставини щодо часу складання позивачем і передачі відповідачу вказаних актів № 5 і № 6 (у серпні-вересні 2007р.). В той же час зазначив, що одразу ж після отримання актів від позивача, відповідач підписав їх і повернув позивачеві, в якого і перебували акти до лютого 2008року. В обґрунтування своїх пояснень представник посилався на примірники актів № 5 і № 6  і довідки про вартість виконаних робіт датовані 31.08.2007року (акт № 5) і 19.09.2007р. (акт № 6), які було надано відповідачем (а.с.137, 138-144, 145, 146-153).

Таким чином, в матеріалах справи наявні примірники актів виконаних підрядних робіт № 5 і № 6 за серпень-вересень 2007 року, які відрізняються лише датами у відповідній графі щодо здачі-прийняття робіт підрядником-замовником.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду встановлено, що підрядник (позивач) в серпні 2007 року склав акт № 5 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року і в серпні передав його замовнику. У вересні 2007 року позивач склав акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року і у вересні передав його замовнику.

З викладеного вбачається, що вказані акти були отримані відповідачем і ним підписані саме в серпні (31.08.) – вересні  (19.09.) 2007 року, що також підтверджується і самими актами (т. 1 а.с. 138 – 153). Вказані обставини встановлені поясненнями представників сторін в судовому засіданні і дослідженням наданих сторонами актів № 5 і № 6 з довідками вартості виконаних робіт.

З врахуванням зазначеного, правил заповнення форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», визначених в листі № 7/98 від 03.03.98р. і наказі № 237/5 від 21.06.2002 року. Державного комітету будівництва, архітектури, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у вказаних актах № 5 і № 6 у відповідній графі позивач повинен був вказати дату серпнем-вереснем місяцем 2007 року (тобто фактичну дату на момент складання цих актів позивачем), а не проставляти її після повернення акту через певний проміжок часу.

Вказане відповідає як поясненням самого позивача у вказаній частині щодо складання ним актів у серпні-вересні 2007 року, так і умовам договору № 21/Д-х від 02 листопада 2006 року (пункт 1.9 щодо порядку оформлення вказаних актів та порядку і строку їх розгляду (5 днів) з моменту надання замовнику), порядку складання актів форми № КБ-2в, визначеному Листом №7/98 від 03.03.1998 року і Наказом 237/5 від 21.06.2002 року. Саме таким чином було складено інші акти, примірники яких наявні в матеріалах справи, в яких місяць підписання акта збігається з місяцем, за який складено акт (т. 1 а.с. 46 – 54).  

Зазначене ставить під сумнів достовірність наданих позивачем актів № 5 і № 6, оскільки вказані акти у відповідній графі, в якій підрядник (позивач) повинен поставити підпис, посвідчити його відбитком печатки і вказати дату складання акту, такої дати або не містять взагалі (акт № 6), або ж вказана дата 01.02.2008р. (акт № 5), яка не відповідає часу складання акту і суперечить поясненням самого представника позивача у вказаній частині.

При цьому колегія суддів враховує також, що оглядом в судовому засіданні оригіналів актів форми № КБ-2в, наданих позивачем, встановлено, що акт № 5 містить дві дати «01 февраля 2008», як у графі навпроти підпису підрядника (позивача), так і в графі навпроти підпису замовника (відповідача). При цьому обидві дати зазначені рукописним текстом, одним і тим самим почерком, одним кольором чорнил, який відрізняється від кольору чорнил, яким виконано підписи підрядником і замовником.

Аналогічно і щодо акту № 6 форми № КБ-2в, який було надано позивачем, оглядом оригіналу якого в судовому засіданні встановлено, що напис дати «01 февраля 2008» навпроти підпису замовника (відповідача), виконано рукописним текстом чорнилами, колір яких відрізняється від кольору чорнил, яким виконано підпис від замовника.   

Вказані обставини викликають сумнів як щодо часу виконання вказаних підписів і напису дат, так і щодо виконання їх одними і тими самими особами.

Також, колегія судів враховує, що представник позивача, посилаючись на повернення йому актів відповідачем лише у лютому 2008 року, жодних доказів на підтвердження зазначеного не надав. Надані позивачем примірники актів № 5 і № 6, датовані 01.02.2008 року, також не доводять вказаних обставин з врахуванням викладених вище обставин.

В той же час представник позивача не зміг пояснити суду бездіяльність позивача протягом вересня 2007 року – січня 2008 року, який тривалий період часу, не звертався до відповідача з вимогою підписання і повернення актів № 5 і № 6 відповідно до умов п. 1.9. Договору № 21/Д-х від 02.11.2006 року щодо 5-денного строку їх підписання і передбаченого договором обов'язку забезпечити своєчасне прийняття фактично виконаних робіт (розділ ІІ, пункт 2.1, підпункт 2, абзац 1). В разі визнання своїх прав порушеними і дійсно вчинення відповідачем неправомірних дій щодо не підписання і неповернення актів, позивач повинен був звернутись з відповідними вимогами до відповідача. (а.с. 20)

В результаті огляду результатів Акту № 5 і № 6 було підтверджено наявність протиріч в частині дати їх складання позивачем (підписання відповідачем). Враховуючи викладене, оцінюючі подані сторонами докази з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України, з врахуванням п. 1.9. Договору (т. 1 а.с. 18) щодо обов’язку замовника (відповідача) у визначений договором п’ятиденний строк прийняти (і відповідно підписати акти приймання-виконаних робіт), не доведено обставин щодо дати підписання актів № 5 і № 6 саме 01.02.2008 року.

Вказані обставини не було враховано судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що час підписання і повернення позивачеві Актів № 5 та № 6 за серпень – вересень 2007 року, підтверджується податковими накладними № НН-00009 та № НН-00011, з таких підстав.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) і не підтверджує часу підписання актів № 5 і № 6 приймання виконаних робіт як і часу повернення вказаних актів позивачеві, що не було враховано судом першої інстанції. Дата зазначена в податкових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, є лише датою виписки цих накладних і зазначена позивачем виходячи із дати «01.02.2008р.» вказаної в актах № 5 і № 6 приймання виконаних робіт, яка не відповідає часу складання цих актів, що було встановлено судом апеляційної інстанції.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що вказані податкові накладні (т. 1 а.с. 127-128) складено на підтвердження податкових зобов'язань за договором 21/Д-Х від 01.12.2006, а спір між сторонами по даній справі виник за договором від 02.11.2006 року.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні припустився припущень щодо можливої дати підписання і повернення відповідачем податкових накладних і на підставі вказаних припущень вирішив справу (т. 1 а.с. 187, арк. 8 рішення суду, абзаци 7, 8, 9). Такі дії суду суперечать вимогам ст. 82 ГПК України, яка зобов'язує суд приймати рішення виключно за результатами оцінки доказів, а не на підставі власних припущень, вимогам ст.ст. 32, 43 ГПК України щодо поняття і видів доказів та їх оцінки судом.

Зазначене в сукупності свідчить про безпідставне посилання позивачем в обґрунтування своїх вимог на вказані податкові накладні і помилковість висновку суду першої інстанції, що перебіг строку позовної давності по вимогам корпорації «Трансекспо» почався із спливом строку по оплаті виконаних робіт із 07.02.2008 року і закінчився перебіг строку позовної давності по зазначеним вимогам 07.02.2011 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Із змісту ст. 254 ЦК України та ст. 51 ГПК України вбачається, що строк який визнається роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.

Як вже зазначалось Акт № 5 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2007 року був підписаний 31.08.2007 року, а Акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року був підписаний 19.09.2007 року (т. 1 а.с. 138 – 153).

Пункт 1.4 договору № 21/Д-х від 02.11.2006р. визначає, що оплату фактично виконаних підрядником робіт замовник здійснює протягом 3 банківських днів з моменту підписання згідно п. 1.9 договору відповідних актів виконаних робіт.

Згідно умов договору № 21/Д-х від 02.11.2006 року (розділ ІІ, пункт 2.1, підпункт 2, абзац 1) замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне прийняття фактично виконаних робіт, про що було відомо і позивачеві (а.с.20).

Ст. 261 ч. 1 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  

З врахуванням ч. 1 ст. 261 ЦК України та п. 1.9. Договору щодо 5-денного строку підписання відповідачем наданих позивачем актів виконаних робіт, пункту 1.4 договору щодо строків оплати виконаних робіт, передбачених договором обов'язків відповідача щодо своєчасного прийняття фактично виконаних робіт (розділ ІІ, пункт 2.1 підпункт 2), позивач мав знати (міг довідатися) про порушення свого права, в разі неповернення актів виконаних робіт у вересні 2007 року.

Доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про порушення свого права лише в лютому 2008 року останнім надано не було.

З врахуванням викладеного та враховуючи бездіяльність позивача в період з вересня 2007 року до лютого 2008 року, який тривалий період часу, не звертався до відповідача з вимогою підписання і повернення актів № 5 і № 6 відповідно до умов п. 1.9. Договору № 21/Д-х від 02.11.2006 року щодо 5-денного строку їх підписання,  колегія суддів не вбачає наявності поважних причин в розумінні ст. 261 ЦК України для поновлення строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, сплив позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за вказаними актами з урахуванням ст. 254, 257 ЦК України та ст. 51 ГПК України, а також умов договору № 21/Д-х від 02.11.2006р. (п.1.4, п.1.9), закінчується у вересні 2010 року.

З відтиску штампу Господарського суду міста Києва вбачається, що позивач звернувся до господарського суд з позовом 25.01.2011 року, тобто з пропуском визначеного законом трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вже зазначалось представником відповідача на виконання вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, до винесення оскаржуваного рішення було заявлено вимогу про застосування до позовної заяви наслідків спливу строку позовної давності, чого не врахував суд першої інстанції (т. 1 а.с. 158).

Відповідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності, наявні підстави для відмови у позові, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції від 25.03.2011 року по справі № 50/78 підлягає скасуванню.

З вказаним висновком, також погоджується Верховний суд України у своїй постанові від 16.05.2006 року за позовом ТОВ «Лемтранс» до Донецької залізниці, 3-тя особа – ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення 879 766 грн. 20 коп. та в постанові від 18.03.2008 року за позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі ФДМ України до компанії «Northland Power Darnitsia Inc», ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер» про стягнення 4 877 130 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає за необхідне зазначити, що спірні Акти № 5 і № 6, які були підписані від замовника - ОСОБА_1, не могли бути підписані останнім 01.02.2008 року, оскільки строк дії довіреності на підставі якої ОСОБА_1 діяв від імені ТОВ «УкрБуд-Контракт» (замовник) закінчився 30.11.2007 року (т. 2 а.с. 79). Вказана довіреність разом з додатковими матеріалами була надана представником відповідача на вимогу колегії суддів, про що зазначено в протоколі судового засідання від 04.07.2011 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником відповідача в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі, а позивачем не спростовано та не доведено протилежне.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року прийняте за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 43, 99, 101 – 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт» на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року у справі № 50/78 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року у справі № 50/78 скасувати.

3.          Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4.          Стягнути з ТОВ «ІСК Трансекспо» (код ЄДРПОУ 21548802 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь ТОВ «УкрБудКонтракт» (код ЄДРПОУ 30859744) 9 288, 38 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.          Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні   виконавчі документи.

6.          Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

7.          Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

8.          Матеріали справи № 50/78 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Федорчук  Р.В.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Ткаченко Б.О.