Постанова

від 05.06.2008 по справі 33/366

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/366

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоШевчук С.Р. (доповідач)

СуддівВоліка І.М.Барицької Т.Л.

розглянувши  касаційну               скаргу Будівельної корпорації "УкрАзіаБуд"

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 25.12.2007р.

у справі №33/366 господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АКС Буд"

доБудівельної корпорації "УкрАзіаБуд"

3-і особиВідкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк"Українська державна корпорація по транспортному будівництву "Укртрансбуд"Консорціум "Укріндустрія"

провизнання права власності

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: Вєніков О.Д. (дов. б/н від 10.09.2007р.)

-          відповідача: Ларіонова О.О. (дов. б/н від 29.05.2008р.)

-          3-ї особи-1: Ряба В.В. (дов. №75/10.2 від 05.07.2007р.)

-          3-ї особи-2: не з'явились

-          3-ї особи-3: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКС Буд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання права власності на майнові права на квартири.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2007р. (суддя                  Мудрий С.М.) позов задоволено повністю. Визнано право власності ТОВ "АКС Буд" на майнові права на квартири загальною площею 418,72 кв.м. в житловому будинку №1, що входить до комплексу, який складається з шести тридцяти чотирьох поверхових житлових будинків, які розташовані у 2-му мікрорайоні житлового масиву "Троєщина".

01.02.2008р.  господарським судом міста Києва було винесено додаткове рішення, яким відображено конкретний перелік квартир на які визнано право власності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням та додатковим рішенням відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. 03.06.2008р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Шевчук С.Р., суддів  Воліка І.М., Барицької Т.Л.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню  частково виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк” (попередня назва –акціонерний комерційний банк “Мрія”) та Українською державною корпорацією по транспортному будівництву “Укртрансбуд”  07.10.2005р. укладений кредитний договір № 82 ВД.

11.10.2005 року з метою забезпечення виконання зобов'язання Українською державною корпорацію по транспортному будівництву “Укртрансбуд”, як позичальника за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року між  відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк” та будівельною корпорацією “УкрАзіаБуд”, як майновим поручителем Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд”, укладено договір застави, предметом якого є майнові права заставодавця за договором №42/02-Л про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 10.06.2003 року, Додаткових угод № 1 від 06.08.2003 року, № 2 від 01.06.2004 року, № 3 від 04.10.2004 року та будь-яких інших додаткових угод, укладених з Консорціумом “Укріндустрія”. Зокрема, в заставу передаються майнові права на квартири, будівництво яких не завершено, а також самі квартири загальною площею 418,72 кв.м. у житловому будинку № 1 (один), що входить до комплексу, який складається з 6 (шести) 34-х (тридцяти чотирьох) поверхових житлових будинків, які розташовані на перехресті вулиці Оноре де Бальзака та проспекту Ватутіна у 2 (другому) мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району м. Києва.

Окрім цього, 20.11.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю “АКС Буд” та відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк” було укладено договір поруки від 20.11.2006 року № 82 ВД, згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю “АКС Буд” поручалося перед відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк” за виконання Українською державною корпорацією по транспортному будівництву “Укртрансбуд” зобов'язань за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року.

Відповідно до п.3 та п. 5 договору поруки № 82 ВД від 20.11.2006 року у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року, Банк має право на договірне списання з рахунків поручителя суми боргу на підставі меморіального ордеру або ж поручитель  самостійно виконує зобов'язання за кредитним договором.

При цьому, в п. 8 договору поруки сторони визначили, що  у разі виконання поручителем в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором до поручителя переходять усі права Банка.

05.09.2007 року відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” повідомило Українську державну корпорацію по транспортному будівництву “Укртрансбуд”, як позичальника за кредитним договором № 82 ВД від 07.10.2005 року, та товариство з обмеженою відповідальністю “АКС Буд”, як поручителя за договором поруки від 20.11.2006 року № 82 ВД, про те, що Українська державна корпорація по транспортному будівництву “Укртрансбуд” не виконує умови кредитного договору № 82 ВД від 07.10.2005 року, та станом на 05.09.2007 року має заборгованість перед банком у розмірі 142 726,12 доларів США та 33 536,30 грн.

В зазначеному листі-повідомлені від 05.09.2007 року  відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” вимагало від Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” та товариства з обмеженою відповідальністю “АКС Буд” погасити вказану заборгованість за кредитним договором від №82 ВД від 07.10.2005 року.

У зв'язку із неможливістю Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” своїми силами виконати зобов'язання за кредитним договором від № 82 ВД від 07.10.2005 року, товариство з обмеженою відповідальністю “АКС Буд”  здійснило погашення  його заборгованості, що підтверджується меморіальним валютним ордером №36910 від 07.09.2007 року на загальну суму 142 472,83 доларів США (в еквіваленті –719 487,79 грн.), меморіальним валютним ордером № 3699 від 07.09.2007 року на загальну суму 379,93 доларів США (в еквіваленті –1 918,65 грн.) та платіжним дорученням  № 98 від 18.09.2007 року на загальну суму 34 135,87 грн.

Отже, враховуючи виконання умов договору поруки № 82 ВД від 20.11.2006 року до позивача перейшли усі права відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, які передбачені та встановлені договором застави від 11.10.2005 року.

Тому, 20.09.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “АКС Буд”звернувся з  листом вих. № 468 до будівельної корпорації “УкрАзіаБуд”та   до   консорціум “Укріндустрія”,   у  якому  повідомляло   їх  про те,  що в зв'язку з  виконанням ним зобов'язання Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” по кредитному договору № 82 ВД від 07.10.2005 року він вступає в право власності на майнові права на квартири загальною площею 418,72 кв. м. в житловому будинку № 1, що входить до комплексу, який складається з 6 (шести) 34-х (тридцяти чотирьох) поверхових житлових будинків, які розташовані у 2-му мікрорайоні житлового масиву і “Троєщина”Деснянського району міста Києва, по проспекту Генерала Ватутіна № 9.

Втім  жодна з організацій не надала відповіді на зазначений лист та не виявила бажання визнати право власності позивача.

За таких обставин, враховуючи, що позивач виконав умови договору поруки та погасив заборгованість  української державної корпорації по транспортному будівництву "Укртрансбуд" за кредитним договором №82ВД місцевий господарський суд дійшов висновку, що до позивача перейшли усі права кредитора банка, а тому задовольнив позов та визнав право власності позивача на заставлені майнові права на квартири.

Однак, погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки судом не визначено в повній мірі правову природу спірних відносин і право яке порушене.

Так, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема,  захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Зокрема, положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України  визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

При цьому,  предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

В даному випадку, як було встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКС Буд"  подало позов про визнання права власності на майнові права на квартири, однак, суди не з'ясувати чи призведе обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до захисту порушеного права, в разі задоволення позову та чи було взагалі порушення прав позивача.

Так,  як зазначено позивачем та встановлено господарським  судом, причиною виникнення спору в даній справі стало невиконання українською державною корпорацією по транспортному будівництву "Укртрансбуд" умов кредитного договору, у зв'язку з чим у позивача постало питання щодо наявності правових підстав для визнання права власності на заставлене майно.

Проте, основним правом кредитора  у такому випадку є право отримати задоволення з вартості заставленого майна. Так, враховуючи вимоги ст. ст. 572, 589, 590, 591 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання за кредитним договором (яке повинно бути доведено певними засобами доказування) тягне за собою наслідки, передбачені статтею 589 Цивільного кодексу України (звернення стягнення на заявлене майно), а не визнання права власності, яке регулюються іншими нормами Цивільного кодексу України.

За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Такими правочинами є в тому числі договори, які передбачають  передачу до набувача майна права власності (наприклад, договір купівлі-продажу, договір дарування тощо). З наведеної норми законодавства вбачається, що укладення договору застави та виконання умов договору поруки не є безумовною підставою для набуття права власності.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, звернутися з позовом про захист права власності шляхом його визнання може саме власник цього майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою і це право повинно підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами, на підставі яких у встановлених законом випадках здійснюється реєстрація права власності.

Поряд з цим, розглядаючи даний позов та приймаючи відповідне рішення поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в п. 9.3 договору застави від 11.10.2005 року сторони встановили, що заставодержатель має право незалежно від настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого майнового права, а не визнання права власності на ці майнові права. Дане положення договору кореспондується з вимогами ст. ст. 20, 23 Закону України "Про заставу".

За таких обставин визнати оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим не можна, оскільки суд не з'ясував належним чином дійсні обставини справи і не перевірив правильність обрання позивачем способу захисту своїх прав, що вплинуло на їх юридичну оцінку та, відповідно, на правильність застосування  норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх,    колегія суддів Вищого господарського    суду   України   вважає   за  необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти  основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2007р. та додаткове рішення від 01.02.2008р. у справі №33/366 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий                                                                         Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Волік І.М.

С у д д я                                                                                           Барицька Т.Л.