Постанова

від 17.06.2008 по справі 2/586

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/586

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ,

на ухвалу господарського суду Луганської області від 03.03.2008

зі справи № 2/586

за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Відділення)

до закритого акціонерного товариства "Чарівне дійво" (далі –Товариство),  м. Свердловськ Луганської області,  

про стягнення 9 740,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.2004 позов задоволено.   

На виконання рішення зі справи № 2/586 видано накази від 17.12.2004 на стягнення з відповідача цільових коштів у сумі 9 740,80 грн., 97,41 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У лютому 2007 року Товариство звернулося до господарського суду Луганської області з заявою про визнання наказів, виданих господарським судом 17.12.2004 на виконання зазначеного рішення господарського суду, такими, що не підлягають виконанню.

Заяву мотивовано посиланням на те, що ухвалою господарського суду Луганської області від 16.01.2007 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. При цьому відповідач зробив посилання на статтю 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі –Закон  № 2343), відповідно до якої кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, є конкурсними кредиторами. Крім того, Товариство  зазначило,  що  відповідно до частини першої статті 14 Закону № 2343 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, Закон відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто ті, які підтверджено виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку заявити їх в порядку статті 14 Закону № 2343. Водночас відповідно до частини другої статті 14 цього Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Оскільки ухвалою господарського суду Луганської області від 30.10.2007 затверджено реєстр вимог кредиторів та в пункті 2 цієї ухвали зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк, встановлений для їх подання, вважаються погашеними, то Товариство наполягає на тому, що вимоги Відділення вважаються погашеними, а накази господарського суду від 17.12.2004 зі справи № 2/586 згідно з приписами статті 117 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) - такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.03.2008 (суддя Мінська Т.М.) згадану заяву Товариства задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано посиланням на приписи частини другої статті 14 Закону № 2343.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить ухвалу місцевого господарського суду від 03.03.2008 зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та відмовити Товариству в задоволенні його вимог. При цьому скаржник посилається на приписи статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Дійсно, статтею 124 Конституції України та статтею 115 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Проте Товариство звернулося до господарського суду Луганської області з заявою про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню з підстав, передбачених статтею 117 ГПК України, частина четверта якої надає право господарському суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.   

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, оскільки Відділення, яке є конкурсним кредитором, відповідно до частини першої статті 14 Закону № 2343 у встановлений законом строк не звернулося до суду з заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство Товариства, то заборгованість останнього є погашеною на підставі частини другої статті 14 Закону № 2343. За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав такими, що не підлягають виконанню, накази, видані господарським судом 17.12.2004 зі справи № 2/586.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 18.09.2007 зі справи № 3/332.

Водночас посилання скаржника на публічно-правовий характер даного спору та наявні судові рішення зі справ № 6/526 та № 2/181 не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки: місцевим господарським судом у порядку, визначеному господарським процесуальним законодавством, обґрунтовано визнано такими, що не підлягають виконанню, накази господарського суду, видані саме в порядку, встановленому ГПК України; юрисдикція адміністративних судів на питання застосування господарського процесуального законодавства не поширюється; питання щодо суті рішення з даної справи (№ 2/586) та/або законності дій органів державної виконавчої служби у згаданій заяві Товариства не порушувалися і ухвалою місцевого суду від 03.03.2008 не вирішувалися; справи № 2/586 та №№ 6/526, 2/181 не співпадають за предметом спору, і згадані судові рішення зі справ №№ 6/526, 2/181 не мають преюдиціального значення для вирішення даного судового спору.

Таким чином, ухвала місцевого господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113, 117 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Луганської області від 03.03.2008 зі справи № 2/586 залишити без змін, а касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов