Постанова

від 19.06.2008 по справі 43/691

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/691

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.06.2008                                                                                           № 43/691

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Студенця  В.І.

          Малетича  М.М.

 при секретарі:           Суходольській Т.А.

 За участю представників:

 від позивача - Коренчук О.М.;

 від відповідача - Чепурнов Ю.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Український науково-дослідний інститут водогосподарсько-екологічних проблем

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2008

 у справі № 43/691 (Пасько М.В.)

 за первісним позовом                               Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

 до                                                   Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем

 про                                                  розірвання договору та відшкодування збитків

 за зустрічним позовом Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем

 до   Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

  про     стягнення 35875.00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі Мінприроди України) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем (далі Інститут) про визнання договору таким, що невиконаний з боку Інституту, розірвання договору, стягнення збитків в розмірі 25 000,00 грн. та 24 775,00 грн. штрафних санкцій.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2007 порушено провадження у справі № 43/691 за позовом Мінприроди до Інституту про розірвання договору та стягнення збитків.

          Інститут до прийняття рішення по суті спору звернувся до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Мінприроди України про стягнення 25 000,00 грн. основного боргу, 9 125,00 грн. пені та 1 750,00 грн. штрафу.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2008 первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд визнав договір про створення науково-технічної продукції № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 таким, що не виконаний з боку Інституту, розірвав договір про створення науково-технічної продукції № 15/1190/11/1 від 30.07.2004, а також стягнув з Інституту на користь Мінприроди України 25000,00 грн. основного боргу, 24775,00 грн. штрафних санкцій.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2008 Інститут подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким договір про створення науково-технічної продукції № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 між Мінприроди України та Інститутом про створення науково-технічної продукції визнати таким, що не виконаний з боку Мінприроди України, розірвати договір та задовольнити зустрічний позов Інституту.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Мінприроди України проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило суд рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Інституту – без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між Інститутом та Мінприроди України 30.07.2004 укладено договір № 15/1190/11/1 на створення науково – технічної продукції.

          Відповідно до п. 1.1 договору Мінприроди України доручає, а Інститут бере на себе виконання роботи на тему „Підготовка та видання екологічного тлумачного словника в контексті концепції сталого розвитку (ІІ етап)”.

          Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково – технічної продукції, яка є предметом договору, викладені у технічному завданні відповідно до додатка 1 (п.1.2 договору).

          Згідно п. 1.3 договору зміст та терміни виконання головних етапів визначаються календарним планом ( додаток 2).

          За виготовлену науково – технічну продукцію згідно з договором Мінприроди України перераховує Інституту у відповідності з протоколом про договірну ціну (додаток 3) 50 000,00 грн. (п. 2.1 договору).

          Джерело фінансування та код. Бюджетна програма „Сприяння екологічної освіти, випуску та поширенню екологічної інформації”, КПКВ 2401190 (п. 2.4 договору).

          Згідно п. 3.3 договору після завершення робіт (етапів) Інститут представляє Мінприроди України акт здавання – приймання  науково – технічної продукції в 3 – х примірниках, комплект наукової, технічної та іншої документації, передбаченої технічним завданням  та умовами договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців, або акти здавання - приймання науково – технічної продукції, акти звірки розрахунків.

          Мінприроди України протягом 15 днів з дня одержання акта здавання – приймання робіт та звітних документів, зазначених у п.3.3 договору, зобов'язалось  направити Інституту підписаний акт здавання – приймання науково – технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт (п.3.4 договору).

          В п. 4 Технічного завдання на створення науково – технічної продукції, яке є додатком 1 до договору передбачено, що в словнику на чотирьох мовах (українською, російською, англійською, німецькою) буде приведено понад п'ять тисяч термінів, понять, словосполучень у сфері екології, природокористування та сталого розвитку з урахуванням вітчизняних та міжнародних вимог, стандартів до підготовки і видання аналогічних матеріалів.

          Календарним планом виконання робіт, який є додатком 2 до договору сторони визначили строк виконання робіт, а Протоколом погодження договірної ціни на науково - технічну продукцію, який є додатком 3 до договору сторонами досягнуто угоди про розмір договірної ціни на розробку науково – технічної продукції в сумі 50 000,00 грн.

          Платіжним дорученням № 651 від 27.08.2004 Мінприроди України перерахувало Інституту 25 000,00 грн. з призначенням платежу „КПК 2401190  КЕКВ 1170 опл. авансу уг. 15/1190/11/1 30.07.2004 р. Без ПДВ”.

          Інститут листом № 01-05/178 від 09.12.2004 повідомив Мінприроди України про те, що згідно з договором № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 Інститут закінчив розробку теми „Підготовка та видання екологічного тлумачного словника в контексті концепції сталого розвитку (ІІ етап) і передає науковий звіт.

          Також в листі було зазначено, що Інститут після отримання боргу Мінприроди України за вказаним договором гарантує видати словник й передати міністерству 554 примірника.

На засіданні секції № 6 „Стратегічного планування та економіки природокористування” Науково – технічної ради Мінприроди України (протокол № 1 від 15.12.2004) схвалено та рекомендовано до затвердження звіт про науково – дослідну роботу „Підготовка та видання екологічного тлумачного словника в контексті концепції сталого розвитку (ІІ етап)” (договір № 15/1190/11/1 від 30.07.2004), а також зазначено, що Виконавцю прискорити видання тлумачного словника.

          Мінприроди України листом № 10986 від 12.12.2006 на отриманий від Інституту лист від 06.03.2006 № 01-03/16 з проханням продовжити термін виконання робіт за договором № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 повідомило, що у зазначеному листі замість видання „Екологічного тлумачного словника в контексті концепції сталого розвитку” пропонується видання книги „Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовідтворення, сталого розвитку”.

Пославшись на ст. 34 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” Мінприроди України в листі зазначило, що заміна назви підготовленої за договором книги є заміною предмету договору, порушенням його істотних умов.

Також в зазначеному листі Мінприроди України вказало, що пропозиція щодо заміни назви видання розглядалась Мінприроди України раніше і не була підтримана, як така, що суперечить вимогам чинного законодавства, про що листом від 10.11.2006 № 9899/24/2-10 було повідомлено Інститут.

          На засіданні секції № 6 „Стратегічного планування та економіки природокористування” Науково – технічної ради Мінприроди України (протокол № 1 від 22.12.2006) відхилено видання „Енциклопедія водного господарства, природокористування, сталого розвитку” як таке, що не відповідає предмету договору № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 „Підготовка та видання екологічного тлумачного словника в контексті концепції сталого розвитку (ІІ етап)”.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту укладеного між сторонами 30.07.2004 договору № 15/1190/11/1 на створення науково – технічної продукції колегія суддів вважає, що він за своєю правовою природою є договором на виконання науково – дослідних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати ( ч. 1 ст. 894 ЦК України).

Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором ( п.1 ч.1 ст. 897 ЦК України).

Згідно ст. 900 ЦК України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ( п.1.ч.2 ст.22 ЦК України).

          Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Інститут зобов'язань за договором № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 не виконав, оскільки в строки встановлені договором не передав Мінприроди України робіт передбачених договором та Технічним завданням до договору , а саме: не виконав робіт на тему „Підготовка та видання екологічного тлумачного словника в контексті концепції сталого розвитку (ІІ етап), внаслідок чого завдав збитків Мінприроди України в сумі 25 000,00 грн. і позбавив того, на що Мінприроди розраховувало при укладенні договору, тобто на одержання Екологічного тлумачного словника, і тому таке порушення Інститутом умов договору є істотним і відповідно є підставою для розірвання договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано розірвав укладений між сторонами договір і стягнув з Інституту на користь Мінприроди України збитки.

          Посилання Інституту на те, що з дозволу Кабінету Міністрів України за № 1842 від 19.01.2006, про який він був проінформований, Інститут провів заміну вже у видавництві назви „Екологічний тлумачний словник в контексті концепції сталого розвитку” на „Енциклопедію водного господарства, природокористування, природовітворення, сталого розвитку” колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що сторонами не внесено відповідних змін до предмету договору № 15/1190/11/1 на створення науково – технічної продукції від 30.07.2004 та Технічного завдання, яке є додатком до договору.

          Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч.2 ст. 232 ГК України).

З огляду на те, що Інститут зобов'язань у строки передбачені договором  15/1190/11/1 на створення науково – технічної продукції від 30.07.2004 не виконав і роботи за договором фінансувались за рахунок коштів Державного бюджету України, то суд першої інстанції правомірно стягнув з Інституту штрафні санкції  відповідно до положень ч.2 ст. 232 ГК України .

Згідно ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

          Також ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

          Оскільки ні ст. 16 ЦК України, ні ст. 20 ГК України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання договору таким, що не виконаний однією із сторін за договором, то колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 в частині визнання договору про створення науково – технічної продукції № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 таким, що невиконаний з боку Інституту слід скасувати, а в цій частині в позові відмовити.

          Що ж стосується зустрічних позовних вимог Інституту до Мінприроди України, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у зустрічному позові Інституту до Мінприроди України, оскільки договором № 15/1190/11/1 на створення науково – технічної продукції від 30.07.2004 та Технічним завданням, яке є додатком до договору не було передбачено виконання робіт на тему „Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовітворення, сталого розвитку”.

При цьому сторонами в установленому порядку не вносились зміни до договору стосовно заміни назви „Екологічний тлумачний словник в контексті концепції сталого розвитку” на „Енциклопедію водного господарства, природокористування, природовітворення, сталого розвитку”.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 слід змінити. В частині визнання договору про створення науково – технічної продукції № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 таким, що невиконаний з боку Інституту рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 скасувати, а в цій частині в позові відмовити. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 залишити без зміни.

Доводи наведені Інститутом в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 у справі № 43/691 змінити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 у справі № 43/691 в частині визнання договору про створення науково – технічної продукції № 15/1190/11/1 від 30.07.2004 таким, що не виконаний з боку Українського науково – дослідного інституту водогосподарсько – екологічних проблем скасувати, а в цій частині в позові відмовити.

3. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2008 у справі № 43/691 залишити без зміни.

4. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Студенець  В.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

 24.06.08 (відправлено)