Рішення

від 25.06.2008 по справі 38/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/86

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.06.08 р.                                                                                                    Справа № 38/86                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку  справу

за позовом: Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату м. Лутугине Луганської області

до відповідача: Приватного підприємства „Електротехснаб” м. Донецьк

про  стягнення 172 365грн.37коп.  

за участю

представників сторін:

від позивача: Орлов В.В. – представник за дов. №180/156 від 11.12.2007р.

від відповідача: Фатун О.М. – перший заступник ген. директора за дов. №1/06 від 06.06.2008р.

          Суть спору:

      Позивач,   Лутугинський   державний  науково – виробничий  валковий комбінат   м. Лутугине Луганської області,   звернувся  до  господарського  суду  з  позовом  до Приватного   підприємства   „Електротехснаб”                   м. Донецьк   про  стягнення суми заборгованості  у розмірі                                172 365грн.37коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003 р.

04.06.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 28.05.2008р.    № 22-10/1613 відповідно до якого Приватне підприємство „Електротехснаб” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 24065323) та знаходиться за адресою: 83096, м. Донецьк, Куйбишевський  район, вул.Хірургічна,22а. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

09.06.2008 р. відповідач надав суду заяву  № 43 від 06.06.2008 р.,  в якій  просить суд застосувати позовну давність по справі №38/86, посилаючись на наступне.

Остання поставка валків чавунних прокатних була здійснена 31.12.2004 р.

Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України,  трирічний строк позовної давності за вимогами, заявленими позивачем про стягнення заборгованості,  витік 31.12.2007 р.

Таким чином, до подання позивачем позовної заяви до суду витік строк позовної давності.

Згідно ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленому до винесення рішення.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

09.06.2008 р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 42 від 06.06.2008 р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі,  посилаючись на таке.

 Між позивачем та відповідачем 24.11.2003 р. був укладений договір            № 12/1 на поставку валків чавунних прокатних.

У позовній заяві позивач у якості доказів існування заборгованості відповідача та, як слідство, існування зобов'язання оплатити її, привів такі документи: копію договору № 12/1 від 24.11.2003 р., копії залізничних квитанцій, копії актів звірки взаємних розрахунків, копію угоди про припинення зобов'язання заліком зустрічних вимог від 25.10.2007 р.

       Однак, згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які у відповідності з законодавством повинні бути підтверджені визначеними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими способами доказування.

Згідно діючого законодавства України доказами поставки є наступні документи: оригінали товарно-транспортних документів, оригінали рахунків-фактури, оригінали сертифікатів якості, оригінали актів приймання за якістю та кількістю, які повинні мати посилання на договір № 12/1 від 24.11.2003 р. та які не були надані позивачем у якості доказів своїх позовних вимог.

          Позивач, на думку відповідача, порушив вимоги п.5 ст. 54 ГПК України та не додав до позовної заяви розрахунку суми боргу, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

           Позовну заяву № 180/36-70 від 14.05.2008 р. підписано генеральним директором підприємства позивача Поповим С.М., але до позовної заяви не надані докази призначення Попова С.М. на посаду генерального директора та документи, які підтверджують повноваження генерального директора на підписання позовної заяви.

          Позивач, порушуючи процес доказування, не додав до позовної заяви оригінали всіх документів (специфікацій до договору), які є правовою підставою для поставки валків чавунних прокатних за договором № 12/1 від 24.11.2003 р.

Згідно п.5.3 договору № 12/1 від 24.11.2003 р. відповідач повинен здійснити оплату партії продукції не пізніше 10 банківських днів з дати отримання повідомлення позивача про її виготовлення. Однак позивач не надав суду оригінал даного повідомлення, а також не надав докази його відправлення на адресу відповідача.

 Згідно ст. 257 ЦК України до подання позивачем позовної заяви в суд, витік строк позовної давності.

 Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

18.06.2008 р.  позивач  надав  суду  лист  №180/55-Ю від 17.06.2008р., в   якому        надав   розрахунок   суми   позову   та  копію   довіреності №180/36-Ю від 11.12.2007р. на представника, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

18.06.2008 р. позивач звернувся до суду з клопотанням №180/58-Ю від 17.06.2008р. про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецької залізниці.

Клопотання судом розглянуте та відхилене, оскільки відповідач підтвердив, що постачання продукції було здійснено не на його адресу, а на адресу, вказану у квитанціях про приймання вантажу.

18.06.2008 р. позивач надав суду клопотання № 180/59-Ю від 17.06.2008 р., в якому просить суд приєднати до матеріалів справи додаткові документи, яке судом розглянуте, задоволене  та залучене до матеріалів справи.

           18.06.2008 р. позивач надав суду заперечення  №180/63-Ю від 17.06.2008р., в яких просить суд у задоволенні заяви про застосування позовної давності №43 від 06.06.2008р. відповідачу відмовити, посилаючись на наступне.

Як вказує відповідач, поставка спірної продукції була здійснена у період до 31.12.2004 р. Таким чином, строк позовної давності витікає 31.12.2007 р. о 24.00 год., або 01.01.2008 р. о 00.00 год.

ПП „Електротехснаб” здійснило дії по визнанню свого боргу у період строку позовної давності, а саме: здійснювало сплату заборгованості у період з 11.01.2005 р. по 27.09.2006 р., підписало акт звірки взаємних розрахунків від 24.10.2007 р., 26.10.2007 р., 25.03.2008 р., а також провело залік зустрічних однорідних  вимог від 25.11.2007 р., де відповідач у повному обсязі визнав заборгованість в сумі 172 365,37 грн., а тим саме визнав свої зобов'язання в частині оплати  за договором № 12/1 від 24.11.2003 р.

Згідно п.3 ст. 264 ГК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Заперечення судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.  

24.06.2008р. до суду надійшло клопотання позивача від 23.06.2008р. № 180/70-Ю, в якому він просив суд залучити до справи додаткові докази, яке судом розглянуто та задоволено.

Відповідач надіслав суду пояснення від 24.06.2008р. № 45, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представники сторін надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

          24.11.2003р. між Лутугинським   державним  науково – виробничим  валковим комбінатом  м. Лутугино Луганської області (далі – позивач, за договором – постачальник) та Приватним підприємством „Електротехснаб” (далі – відповідач, за договором –  покупець) був укладений договір купівлі-продажу  № 12/1,  згідно до п.1 якого постачальник  зобов'язується виготовити та відвантажити, а покупець прийняти та оплатити валки чавунні прокатні (далі - продукція), вказані  у специфікації до договору (Додаток № 1), яка є його невід'ємною часткою.

Кількість продукції, її одиниці виміру вказані у специфікації до договору (п.2.1 договору).

До договору надана специфікація як додаток № 1 до договору № 12 на 2004р. на поставку валків для прокатних станів по ТУ У 27.1-00190 319-1291-2002.

Крім того, позивачем надані специфікація № 2, як додаток до договору № 12/1 на 2004р. та специфікація  № 3 до договору № 12/1 від 12.02.2002р.

Додатковою угодою № 2 від 12.05.2004р. до договору № 12/1 від 24.11.2003р. сторони внесли в договір зміни та доповнення, а саме п.1: додатково до продукції, вказаної у специфікаціях № 1 та № 2 ( додатки № 1 та № 2), постачальник виготовляє та постачає, а покупець приймає та сплачує продукцію, вказану в специфікації № 3 (Додаток № 3), а також пунктом 2 цієї угоди була визначена вартість продукції, яка підлягала поставці за специфікацією № 3, із урахуванням ПДВ 20% - 1014825,60. Пунктом 3 Додаткової угоди № 2 визначено, що інші положення договору залишаються  без змін.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки FCA станція відправлення                 ( станція Лутугіно Донецької залізниці) (Редакція Інкотермс 2000р.).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що датою поставки вважається дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній.

Відповідно до п.3.3 договору постачальник зобов'язаний зробити відвантаження оплаченої партії продукції не пізніше 10 днів з дати отримання 100% передплати.

Загальна вартість продукції, яка належить поставці за даним договором, складає: без урахування НДС – 1309280,00 грн.; з урахуванням НДС 20% - 1571136,00 грн. ( п. 4.4. договору).

Розділом 5 договору сторони передбачили умови платежу, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника у якості передплати (п.5.1 договору).

Постачальник приступає до виготовлення погодженої до поставки партії продукції після отримання авансового платежу у розмірі 50 % її вартості (п.5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору покупець зобов'язаний зробити оплату останніх 50 % вартості партії продукції  не пізніше 10 банківських днів з дати отримання повідомлення постачальника про її виготовлення.

Сторони вправі погодити інші строки та форми розрахунків, якщо вони не суперечать діючому законодавству України (п.5.4 договору).           

 Пунктом 11.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності із 01.01.2004р. та дії до 31.12.2004р.

Суд вважає договір купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003 р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Позивач наполягає на тому, що на виконання вимог договору, він  виробив та відвантажив відповідачу валкі чавунні на суму                               3 809 774,85 грн., про що свідчать:

-          залізнична квитанція № 50361940 від 11.02.2004 р.;

-          залізнична квитанція № 50362100 від 02.03.2004 р.;

-          товарно-транспортна накладна № 827666 від 05.03.2004 р.;

-          довіреність серія ЯЖМ № 937612 від 31.03.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  50362278 від 02.04.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  50362470 від 01.05.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  50816406 від 08.06.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  50816638 від 16.07.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  50816855 від 04.11.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  50817149 від 30.11.2004 р.;

-          довіреність серія ЯИШ № 656955 від 27.12.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  51386372 від 31.12.2004 р.;

-          залізнична квитанція №  51368373 від 31.12.2004 р.;

          Відповідач отримав зазначену продукцію, але оплатив її частково, а саме сплатив суму у розмірі 3 460 601,48 грн., що підтверджено актом звірки.  

         Оскільки відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриману продукцію, останній направив рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача претензію  № 180/100-Ю від 23.02.2006 р. та претензію № 180/122-Ю від 05.07.2006 р. з проханням у добровільному порядку погасити заборгованість, які були залишені відповідачем без реагування.

        25.10.2007 р. позивач та відповідач дійшли згоди припинити зобов'язання у сумі 176 808,00 грн. зарахуванням зустрічних вимог, що підтверджується угодою про припинення зобов'язань зустрічних вимог від 25.10.2007 р., яка додається до матеріалів справи.  

       Таким чином, на думку позивача,  заборгованість відповідача за укладеним договором на даний момент складає 172 365,37 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 24.10.2007 р., 26.10.2007 р., 25.03.2008 р., які додаються до матеріалів справи.  

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на  договір № 12/1 від 24.11.2003 р., залізничну квитанцію № 50361940 від 11.02.2004 р., залізничну квитанцію № 50362100 від 02.03.2004 р., товарно-транспортну накладну № 827666 від 05.03.2004 р., довіреність серія ЯЖМ № 937612 від 31.03.2004 р., залізничну квитанцію №  503662278 від 02.04.2004 р., залізничну квитанцію №  50362470 від 01.05.2004 р., залізничну квитанцію №  50816406 від 08.06.2004 р., залізничну квитанцію № 50816638 від 16.07.2004 р., залізничну квитанцію № 50816855 від 04.11.2004 р., залізничну квитанцію №  50817149 від 30.11.2004 р., довіреність серія ЯИШ № 656955 від 27.12.2004 р., залізничну квитанцію № 51386372 від 31.12.2004 р., залізничну квитанцію №  51368373 від 31.12.2004 р., угоду про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог від 25.10.2007 р.,  акти звірки взаємних розрахунків від 24.10.2007 р., 26.10.2007 р., 25.03.2008 р., претензію  № 180/100-Ю від 23.02.2006 р.,  претензію № 180/122-Ю від 05.07.2006 р., лист № 180/55-Ю від 17.06.2008 р., клопотання № 180/58-Ю від 17.06.2008 р., клопотання № 180/59-Ю, заперечення № 180/63-Ю від 17.06.2008 р., клопотання від 23.06.2008р. № 180/70-Ю, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач в обґрунтування своїх вимог посилається на заяву № 43 від 06.06.2008 р., відзив № 42 від 06.06.2008 р., пояснення від 24.06.2008р. № 45, правовстановлюючі документи тощо.

               Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Як вбачається з договору купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003р. постачальник зобов'язується виготовити та відвантажити, а покупець прийняти та сплатити продукцію ( валки чавунні прокатні), вказану у специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Позивачем надана специфікація як додаток № 1 до договору               № 12 на 2004р., не засвідчена стороною, яка відноситься до іншого договору, тому судом дана специфікація до уваги не приймається.

Надана позивачем додаткова угода від 05.02.2003р. до договору № 12/1 від 12.02.2002р. судом не приймається до уваги, оскільки договір купівлі-продажу № 12/1, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, був укладений 24.11.2003р.

Специфікація № 3  судом також не приймається до уваги, оскільки з неї вбачається, що вона відноситься до договору № 12/1 від 12.02.2002р. на поставку валків, тобто не має відношення до договору купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003р.

Крім того, надана додаткова угода № 2 від 12.05.2004р. до договору № 12/1 від 24.11.2003р. передбачає, що вартість продукції, яка підлягає поставці за специфікацією № 3 складає з урахуванням ПДВ 1014825,60 грн., в той час як у специфікації № 3, яка надана позивачем вказана інша сума 2391819,75 грн.

За специфікацією № 2, яку суд приймає до уваги та з якої вбачається, що вона є додатком № 2 до договору № 12/1 на 2004р., вбачається, що постачанню підлягає  така продукція: валки ЛШН-50, СПХН-60, ЛПХНд-63, СПХН-60.

З документів, що свідчать про відвантаження продукції вбачається, що були відвантажені  між іншим і валки прокатні ЛШН-45 (квитанції про приймання вантажу № 50361940 від 11.02.2004р. №50362100 від 02.03.2004р.,  №50362279 від 03.04.2004р. , № 50816406 від 08.06.2004р., № 50816638 від 16.07.2004р., № 50816855 від 04.11.2004р.,платіжні вимоги-доручення № 74, № 124, № 211 від 31.03.2004р., № 218 від 05.04.2004р., № 404 від 08.06.2004р., № 551 від 19.07.2004р., № 896 від 05.11.2004р.), які не передбачені вказаною специфікацією.

Розділом 5 договору сторони передбачили умови платежу, а саме: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника у якості передплати (п.5.1 договору).

Постачальник приступає до виготовлення погодженої до поставки партії продукції після отримання авансового платежу у розмірі 50 % її вартості (п.5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору покупець зобов'язаний зробити оплату останніх 50 % вартості партії продукції  не пізніше 10 банківських днів з дати отримання повідомлення постачальника про її виготовлення.

На вимоги суду надати докази у підтвердження виконання п.5.3 договору щодо надіслання покупцю повідомлення постачальника про виготовлення продукції з метою оплати 50% вартості партії продукції не пізніше 10 банківських днів, позивач таких доказів суду не надав.

Крім того, згідно п.3.1 договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом. До матеріалів справи позивачем надана товарно-транспортна накладна № 827666 від 05.03.2004р., що підтверджує поставку автомобільним транспортом, хоча із посиланням на договір № 12/1 від 24.11.2003р.

До квитанції про приймання вантажу № 50362278 надана платіжна вимога-доручення № 218, з якої вбачається, що вона відноситься до залізничної накладної № 50362279 від 03.04.2004р.

Платіжна вимога –доручення № 1044 на суму 72334,08 не відноситься до укладеного сторонами договору, оскільки містить посилання на договір № 24 від 01.03.2004р.

Крім цього, у квитанціях про приймання вантажу вказані одержувачі ВАТ Донецький металургійний завод та ЗАТ “Міні металургійний завод “Істіл”, хоча ані договором, ані наданою специфікацією не передбачено, що одержувачами є саме ці підприємства. В той же час відповідачем підтверджено у судовому засіданні, що поставка здійснювалася саме на ці підприємства згідно укладеного договору.

З посиланням на акти звірки розрахунків сторін від 25.03.2008р., 24.10.2007р., 26.10.2007р., позивач пред'явив до стягнення 172365,37 грн. Але вказані акти суд не визнає доказом заборгованості відповідачем грошових коштів, оскільки в договорі зазначено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в якості передоплати. Якихось змін щодо цього пункту договору не передбачено, тобто у відповідача відсутні грошові зобов'язання.

Акти звірки розрахунків є тільки документом, за яким звіряється бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інший актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч. 1 ст. 526 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо заборгованості за договором купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003р.

Заява відповідача щодо застосування строків позовної давності судом відхиляється з наступного.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Абзацем другим п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З договору, укладеного сторонами вбачається, що він був укладений 24.11.2003р., але набрав чинності з 01.01.2004р. та діяв до 31.12.2004р.               ( п.11.1 договору).

Отже, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Враховуючи, що умовами договору передбачений розрахунок за отриману продукцію в якості передоплати, то згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позивач повинен був направити відповідачеві вимогу щодо погашення заборгованості за укладеним договором, але цього не зробив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були направлені претензії від 05.07.2006р. № 180/122-Ю  та від 23.02.2006р. № 180/100-Ю з вимогами погасити заборгованість за іншими договорами, а саме:                 № 12/1 від 12.02.2002р., № 24/1 від 09.04.2002р., № 24 від 01.03.2004р.

Інших  вимог, претензій позивач суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що ним пред'являлася відповідачу вимога щодо погашення заборгованості за укладеним договором купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003р., а тому  не було вимоги, то немає її виконання.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок ( ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Отже, в даному випадку перебіг позовної давності починається не з дати останньої поставки продукції, а від дня пред'явлення вимоги щодо погашення заборгованості за її поставку.

На підставі наведеного, заперечення відповідача відносно спливу позовної давності, який на його думку, рахується від  дати останньої поставки є помилковими.

Заперечення відповідача щодо повноважень особи, що підписала позовну заяву спростовуються представленими позивачем документами                    ( наказ Міністерства промислової політики України від 20.06.2006р. № 107-Д).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача.

Враховуючи викладене та, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84,85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У  позовних вимогах Лутугинського   державного  науково – виробничого  валкового комбінату   м. Лутугине Луганської області до  Приватного   підприємства   „Електротехснаб”   м. Донецьк   про  стягнення суми заборгованості у розмірі 172 365грн.37коп. за договором купівлі-продажу № 12/1 від 24.11.2003р. відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 25.06.2008року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку із дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі