Рішення

від 16.08.2011 по справі 21/5007/63/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/5007/63/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2011 р.                                                     Справа № 21/5007/63/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді < Поле для текста > 

                         судді Вельмакіної Т.М.

                         судді < Поле для текста > 

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар Транс" (м.Тернопіль) < В особі(назва) > 

до Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (с. Липники Лугинського району)

про стягнення 118210,37 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 118210,37 грн. з яких: 100000,00грн. основного боргу, 6656,10грн. інфляційних, 1873,66грн. 3% річних та 9680,61грн. пені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

10.08.11р. до суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд долучити до матеріалів справи листи та описи вкладення в цінні листи, які свідчать про направлення відповідачу рахунків-фактур, актів виконаних робіт та податкових накладних від 08.04.09р. та від 17.04.09р., а також доказ про надіслання позивачем претензії та отримання її відповідачем (а.с. 36-50).

Однак, при огляді вказаних документів, судом було встановлено відсутність доказу надіслання позивачем претензії та отримання її відповідачем, про що працівниками канцелярії господарського суду Житомирської області складено акт від 10.08.11р. (а.с.34).

Крім того, як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, спір, між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг за грудень 2010 року, однак, позивачем надіслано докази направлення відповідачу документів за квітень 2009року.

З огляду на викладене, судом на приймаються вказані документи як належні докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34)

За вказаних обставин, у відповідності до ст.75 ГПК України,  справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2006 року, між ТОВ "Стеллар Транс" (експедитор, позивач) та ДП "Липницький спиртзавод" (замовник, відповідач) був укладений договір-доручення №26/01 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (далі - Договір (а.с. 7-8)), за умовами якого експедитор, діючи з доручення довірителя-експедитора, у межах даного договору надає послуги по організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезень вантажів, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах  України та у її міжнародному сполученні (п.1 Договору).

На виконання умов Договору, відповідачу було надано транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт №Тр=0000795 від 07.12.10р. на суму 92970,00грн. та №Тр=0000821 від 27.12.10р. на суму 82640,00грн. (а.с. 10-12).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату №Тр=0000795 від 07.12.10р. на суму 92970,00грн. (а.с.10) та №Тр=0000821 від 27.12.10р. на суму 82640,00грн., разом на загальну суму 175610,00грн.

Посилаючись на п.4.5. Договору-доручення №26/01 від 26.01.06р., позивач вказав, що за домовленістю сторін термін оплати не може перевищувати 10 банківських днів з дня виставлення рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, тому оплата за надані послуги мала бути проведена в наступні терміни:

- до 21.12.10р. відповідач зобов'язаний був сплатити 92970,00грн.;

- до 11.01.11р. мало бути сплачено 82640,00грн.

Натомість, відповідач лише 10.02.11р. частково оплатив транспортні послуги у розмірі 75610,00грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача (а.с.13).

Враховуючи зазначене, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за №269 від 08.06.11р. (а.с. 25) про оплату транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу у розмірі 100000,00грн.  до 20 червня 2011року.

У заяві за №371/07 від 13.07.11р.  (а.с.26), відповідач визнав претензію на суму 100000,00грн., та повідомив, що оплата вказаної суми не може бути здійснена у зв'язку з відсутністю коштів.

Матеріали справи містять також підписаний сторонами 16.06.11р. акт звірки розрахунків (а.с.14) на вказану суму боргу.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього, на дату звернення позивача до суду, утворилася заборгованість в сумі 100000,00грн.

Відповідно до п. 6.3.3. договору-доручення №26/01 від 26.01.06р. позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 9680,61 грн. (а.с. 4).

Виходячи з приписів ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідачу нараховано інфляційні у розмірі 6656,10 грн. та  3% річних в сумі 1873,66 грн.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення заборгованості не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами ґрунтуються на укладеному між ними договорі-дорученні №26/01 від 26.01.06р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, в процесі виконання якого і виник спір (а.с.7-8).

У відповідності до 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Слід зазначити, що позивачем зобов'язання щодо організації послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу виконано повністю та відповідно до умов договору, про що свідчать акти виконаних робіт №Тр=0000795 від 07.12.10р. на суму 92970,00грн. та №Тр=0000821 від 27.12.10р. на суму 82640,00грн. які відповідачем, були підписані без зауважень та заперечень (а.с.10, 12).

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити надані позивачем послуги у вищевказаному розмірі.

Пунктом 4.5. Договору-доручення №26/01 від 26.01.06р., сторони встановили, що термін оплати не може перевищувати 10 банківських днів з дня виставлення рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Однак матеріали справи не містять доказів виставлення вказаних документів  відповідачу, тому встановити з якої дати рахувати десятиденний строк оплати, передбачений  договором, неможливо.

Крім того, за п. 4.4 Договору, порядок оплатиобумовлюється в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням. Натомість матеріали справи такої заявки не містять.

Разом з тим у виставлених позивачем рахунках-фактурах вказано термін сплати.

Так, у рахунку-фактурі №Тр=0000795 від 07.12.10р. термін сплати - 28.12.10р. (а.с.9). У рахунку фактурі №Тр=0000821 від 27.12.10р. термін сплати - 17.01.11р.

Однак, відповідач у вказані строки свої зобов'язання по повній оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів виконав лише частково, сплативши 10.02.11р. позивачу кошти за здійснені перевезення в сумі 75610,00 грн. (а.с.13).

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, несплачена відповідачем сума склала 100000,00грн.

Слід зазначити, що з з відповіді на претензію (а.с.25) та з акту звірки розрахунків (а.с.14) вбачається, що і за даними відповідача вказана сума рахується за ним, як заборгованість перед позивачем.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 100000,00грн. основної заборгованості є обґрунтованою, підтверджується належними доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, згідно з п. 6.3.3 Договору, за несвоєчасну оплату послуг експедитора замовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), пеня ним нарахована у розмірі 9680,61грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням приписів ч.6 ст. 232ГК України, виходячи з термінів проведення розрахунків вказаних у рахунках-фактурах та зважаючи на визначені позивачем межі здійснення її нарахування, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 9008,54грн. пені за період з 29.12.10р. по 14.07.11р. У стягненні 672,07грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с.3), розмір інфляційних складає 6656,10грн., розмір 3% річних - 1873,66грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних, виходячи з термінів проведення розрахунків вказаних у рахунках-фактурах та враховуючи визначені позивачем межі здійснення їх нарахування, суд вважає правомірно заявленими 1764,98грн. 3% річних за період з 29.12.10р. по 14.07.11р. У стягненні 108,68 грн. річних, слід відмовити.

Що стосується заявлених до стягнення інфляційних в сумі 6656,10грн., слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Саме з врахуванням вищевказаного та термінів проведення розрахунків, зазначених у рахунках-фактурах, суд вважає обгрунтовано заявленими до стягнення 6502,07грн. інфляційних. У стягненні 154,03грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, копії яких є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в сумі 117275,59 грн., з яких  100000,00 грн. - основний борг,  9008,54грн. - пеня, 1764,98грн. - 3% річних та 6502,07грн. - інфляційних.

В частині стягнення 672,07грн. пені, 154,03грн. інфляційних та 108,68грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ч.1 ст. 49 ГПК України, покладаються  на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Липницький спиртовий завод" (11320, Житомирська обл., Лугинський р-н., с. Липники, вул. Заводська, 1, код 00374628)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеллар Транс" (46000, м. Тернопіль, вул. Гріга, 3, код 32272504)

- 100000,00 грн. - основного боргу;

-  9008,54 грн. - пені;

- 1764,98 грн. - 3% річних;

- 6502,07грн. - інфляційних;

- 1172,76 грн. державного мита;

- 234,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.     

Суддя                                                                       Вельмакіна Т.М.  

                                                           Повне рішення складено 19 серпня 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста >

1 - до справи

2, 3 - сторонам - рек. з пов. про вручення.

< Текст >