Рішення

від 24.06.2011 по справі 35/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/175

24.06.11

За позовом  Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»  

до            1) Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –Західна залізниця»;

    2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо –збагачувальна фабрика «Центральна»   

про               стягнення 885, 50 грн.        

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:             не з’явились;  

Від відповідача -1:     ОСОБА_1 –предст. за довір.   

Від відповідача -2;     не з’явились;  

          В судовому засіданні 24.06.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:.

На розгляд Господарського суду  міста Києва передані позовні вимоги  Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»до Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –Західна залізниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо –збагачувальна фабрика «Центральна»про стягнення 8865,50 грн. вартості недостачі товару, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. було порушено провадження у справі №35/175, розгляд справи призначено на 23.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.06.2011р.

Позивач в судове засідання не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.06.2011р.

Позивач в судове засідання не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Представник відповідача -1 в судовому засіданні 24.06.2011р. подав додаткові документи для залучення до матеріалів справи, а також висловив заперечення проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні останніх.

Відповідач -2 в судове засідання не з’явився, своїх представників не направив.  

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).   

Про місце, дату та час судового засідання позивач та відповідач -2 були повідомлені належним чином, але в судові засідання 23.05.2011р., 06.06.2011р., 15.06.2011р., 24.06.2011р., 06.06.2011р.  не з’явились,  представників не направили.

В судовому засіданні 24.06.2011 з виходом в нарадчу кімнату, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача -1,  Господарський суд міста Києва, -  

    ВСТАНОВИВ:

          13 жовтня 2010р. по залізничній накладній №52613964  напіввагон №67848663  на адресу Рахнянського паливного складу Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»(надалі позивач) було відвантажено Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничо –збагачувальна фабрика «Центральна» (надалі відповідач -2) 69 тон вугілля антрацит марки АМ.

          Постачання вказаного вище вугілля здійснювалось на підставі Договору поставки №14/05-2010  від 14.05ю2010р., постачальник –є ТзОВ «ГЗФ «Центральна».

          Відповідно до п.п. 5.1, 5.1.1. Договору №14/05-2010 року від 14.05.2010р. та на підставі рахунку №404 від 13.10.2010р. позивач в порядку календарної черговості платіжними дорученнями №7863 від 12.10.2010р. на суму 100 000,00грн., №7884 від 13.10.2010р. на суму 50 000,00 грн., перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 150 000,00грн. за поставку вугілля.

          Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив наступне.  

З прибуттям вагону на станцію Нижньодніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці було виявлено поглиблення. На основі акта загальної форми станції Нижньодніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці №4088/Г від 15.10.2010р. про виявлення поглиблення, вагон було відчеплено на вагову перевірку на 150 тонних залізничних вагах та виявлене о наступну вагу вантажу: брутто 89540 кг., тара з бруса 22000 кг., нетто 67540кг.; по документах значиться: брутто 91000 кг, тара з бруса 22000кг, нетто 69000кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 1460 кг..

Позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначив, що при перевірці виявилося завантаження рівномірне нижче бортів на 200 мм. По документам значиться завантаження рівномірне нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не вказано. На поверхні вантажу наявні поглиблення: посередині вагону на 1 та 7 люками довжиною 1000мм., шириною 1000мм, глибиною 300 мм. Просипання вантажу відсутнє. На поверхні вантажу мається маркування вапном. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Фактично вантаж прибув в технічно та комерційно справному вагоні. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено, вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного Акту АА №034359/359/5 від 15.10.2010р.

Позивач також зазначив, що із зазначених у залізничній накладній №52613964 графа /1,4/ даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано: вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4). Наявність поглиблення та відсутність захисного маркування в місцях поглиблення може свідчити про виїмку вугілля при транспортуванні, однак не виключає можливість недовантаження вантажу вантажовідправником. У змісті комерційного Акту   №034359/359/5 від 15.10.2010р.  не вказано та залізницею не надано докази про причину утворення даних поглиблень та відсутності в місцях поглиблення захисного маркування.       

          З огляду на вищенаведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача -2 та Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –Західна залізниця»(відповідач -1) вартість недостачі вугілля в розмірі 885,50 грн. пропорційно ступеня вини відповідачів.

          Відповідач -1 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх (відзив на позов  від 20.05.2011р. №МЮ-86/135).

          Відповідач -2 проти позовних вимог заперечував, та просив суд звільнити останнього від відповідальності (відзив на позов  від 28.04.2011р. №150).

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).

 Як вбачається з матеріалів справи відповідачем -2 було відвантажено вугілля сорту АМ у піввагоні №67848663, вагою: брутто 91000 т., тара 22000т., нетто 69000т., що підтверджується накладною № 52613964.

На зворотній частині вищевказаної накладної вказано, що вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами Г.1, п. 4.1, 4.3, 8 Пр. 14к СМГС Технічних умов правильно. Маркування здійснено вапном. Відвантажено вугілля АМ (13-25).

При прийнятті вищевказаного вантажу з боку відповідача -1 не було висловлено ніяких зауважень та претензій відносно технічного стану піввагону або наявності інших недоліків.  

Відповідно до п. 3 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу

Здійснення відповідачем -2 маркування відповідно до п. 3 вищевказаних Правил підтверджується наявною відміткою в накладній № 52613964.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 Статуту залізниць України затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Прийняття відповідачем -1 вказаної в накладній № 52613964 кількості вантажу підтверджується відбитком штемпеля, розташованого в графі «приймання вантажу до перевезення».

Відтак отримавши вантаж до перевезення, та не заявивши жодних претензій відповідачу -2 відносно технічних несправностей  піввагону або інших наявних недоліків, саме відповідач -1 взяв на себе відповідальність за збереження даного вантажу до моменту перевезення останнього вантажоотримувачу.  

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього  не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно матеріалів справи та посилань відповідача-1 під час слідування вагону №67848663 через ст. Нижньодніпровськ –Вузол Придніпровської залізниці було виявлено  вага брутто –89540 кг, тара по документу –22000 кг., нетто –67540 кг.. що менше ваги вказаної в документі на 1460 кг. Завантаження вантажу нижче бортів на 20 см, марковано вапном. Над 1 та 7 люками по середині вагону маються заглиблення довжиною –1,0м., шириною -1,0м., глибиною 0,3м. В місцях заглиблень маркування відсутнє. Двері та люки закриті. Протікання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному перевантаженні вагону вага підтвердилась.    

Відповідач -1 посилається на те, що відповідачем -2  не було дотримано заходів щодо збереженості вантажу при перевезенні, а саме неякісно розрівняно та замарковано вантаж, про що свідчить комерційний Акт ст. Нижньодніпровськ – Вузол в частині не розрівняння природних скосів, які утворюються при навантаженні вантажів, які перевозяться навалом, і спричинені методикою навантаження таких вантажів.

Суд вважає, що посилання відповідача -1 є безпідставними та необґрунтованими, документально не підтвердженими, з огляду на наступне.  

Відповідно до пп. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до п 3.20 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 (надалі Роз’яснення), за змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілині та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Відповідно до п. 3.21. Роз’яснень, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу  під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із «шапкою».

Відповідно до п. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно –правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як свідчать матеріали справи, вагон №67848663 в технічному відношенні виявився справним, просипань вантажу не було виявлено, двері та люки зачинені. На поверхні вантажу є поглиблення по середині вагону на 1-7 люками.  Захисне маркування у місті поглиблення порушене.

Таким чином, відповідачем -2 було здійснено завантаження вантажу в технічно справний вагон, було застосовано заходи по збереженню вантажу, вантаж розміщено та закріплено відповідно до Технічних умов, що підтверджується накладною № 52613964 від

Отже з наведеного можна зробити висновок, що наявність поглиблень та відсутність захисного маркування свідчить про виїмку вугілля при транспортуванні.  

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереженні вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до п. 2 ст. 308 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до пп. 1, 2, 3 ст. 314 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

 Відповідно до ст. 110 Статуту Залізниці затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі Статут)  залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що з моменту прийняття до перевезення вантажу, саме перевізник бере на себе відповідальність по збереженню вантажу та видачі його одержувачу.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що нестача вантажу сталася внаслідок технічної несправності вагону, недовантаження відповідачем 2, або невжиття останнім відповідних заходів по збереженню вантажу, тощо.

Крім того,  з накладної №52613964 графа /1,4/ даних вбачається, що відповідачем -2 були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано: вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4).

Таким чином, втрата вантажу сталася під час його перевезення, що здійснювалось відповідачем -1.

Відповідачем -1 не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також згідно наявних в матеріалах справи  доказів, суд дійшов висновку, про те, що втрата вантажу відбулась з вини відповідача -1, оскільки останнім не було вжито необхідних заходів по збереженню вантажу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем -1 не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача  про стягнення з відповідача -2  вартість втраченого товару в розмірі 885,50 грн., є  обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на відповідача -1.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.    Позов задовольнити.  

2.  Стягнути з Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно –Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; р/р 26002301360604 у Залізничному відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322153, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»   (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571, код ЄДРПОУ 01880670), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 885,50грн. (вісімсот вісімдесят п’ять гривень 50 коп.)  - вартість втраченого вантажу, 102,00 (сто дві гривні 00 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.)– витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо –збагачувальна фабрика «Центральна»  відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                   М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.07.2011р.