Рішення

від 18.07.2011 по справі 36/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/196

18.07.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дом –С»

про стягнення  2 544 056, 92 грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –по дов. № 14/20-80-11 від 14.01.2011 р.

від відповідача : не з’явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 544 056, 92 грн. відповідно до договору повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180плб/550 від 10.08.2010 р., з яких: основний борг в розмірі 2 419 224,04 грн., пеня в розмірі 76 555,07 грн., інфляційні нарахування в розмірі 33 460,70 грн., 3 % річних в розмірі 14 817, 11 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.07.2011 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 18.07.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі-лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ДОМ-С»(далі –лізингоодержувач) укладено договір повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550, за умовами якого лізингодавець зобов’язався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю лізингодавця і визначено у додатку до договору  «Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплатити за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору лізингодавець за договором передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання  вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1904, що знаходився в користуванні  у ТОВ «Універсал-Транс»на умовах договору № 10-07-585 бфл від 03.09.2007 р.; ТОВ «Прем’єра-Агро» на умовах договору фінансового лізингу  № 10-07-771 фл від 09.11.2007 р.; ТОВ «Прем’єра -Агро»на умовах договору фінансового лізингу № 10-08219 бфл від 03.06.2008 р.; ТОВ «Агріко-Україна» на умовах  договору фінансового лізингу 10-07-773 фл від 13.11.2007 р.; ТОВ «Укртехспецтранс»на умовах договору фінансового лізингу   10-08-574 бфл/392 від 15.10.2008 р. ; ТОВ «Малинська мясна компанія»на умовах договору фінансового лізингу  6-07-846 фл від 30.11.2007 р. і його було повернуто лізингодавцю.

Згідно з п. 2.2. договору строк лізингу відраховується з дати укладання між сторонами акта приймання-передачі у користування предмета лізингу (далі –акт передачі ), що укладається у 4-х автентичних примірниках.

Пунктом 4.1. договору сторони домовились, що з моменту підписання акта передачі одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

-          відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежам вартості предмету лізингу;

-          винагороду у розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна 6  місяцям.  Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта передачі, подальші платежі  - через кожні 6 місяців.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір лізингових платежів, а також їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Згідно з п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 8.1. договору договір набирає чинності з дня, наступного з днем підписання  його сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.   

17.08.2010 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у платне користування на умовах договору повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р.  предмет лізингу (сільськогосподарську техніку, яка була у користуванні), що підтверджується актом приймання-передачі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р.  щодо сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 17.02.2011 р. до 04.05.2011  р. в розмірі 2 419 224, 04 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р. в розмірі 2 544 056, 92 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 2 419 224, 04 грн., пеня в розмірі 76 555, 07 грн., інфляційні нарахування в розмірі 33 460, 70 грн., 3 % річних в розмірі 14 817, 11 грн.   

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором лізингу, а тому до нього застосовуються положення законодавства про лізинг.

Згідно з ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).  

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач  зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір  заборгованості  відповідача за договором повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р. за період з 17.02.2011 р. до 04.05.2011 р. становить 2 419 224, 04 грн.

Відомості щодо повернення майна позивачу за цей період відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем  було порушено умови договору повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги, не надав.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р. в розмірі 2 419 224,04 грн. за період з 17.02.2011 р. до 04.05.2011 р.  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв’язку  з прострочення своїх грошових зобов’язань  за договором повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 76 555, 07 грн. за період з 18.02.2011 р. до 03.05.2011 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з  пені в розмірі 76 555, 07 грн. за період з 18.02.2011 р. до 03.04.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань зі сплати лізингових платежів  за договором повторного лізингу (бюджетні кошти) № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі  33 460, 70 грн. за період з 01.03.2011 р. до 30.04.2011 р.  та 3 % річних в розмірі 14 817,11  грн. за період з 18.02.2011 р. до 03.04.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з  відповідача інфляційних нарахування в розмірі 33 460, 70 грн. та 3 % річних в розмірі 14 817,11  грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

     ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Національна  акціонерна компанія «Украагролізинг» задовольнити повністю.

2.          Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дом-С»(03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 136, код 348967680) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а,  код 30401456) основний борг в розмірі 2 419 224 (два мільйони чотириста дев’ятнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 04  коп., пеню в розмірі 76 555 (сімдесят шість тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 07 коп., інфляційні нарахування в розмірі 33 460 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят) грн. 70 коп., 3 % річних в розмірі 14 817 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 11 коп., 25 441 (двадцять п’ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                               Трофименко Т.Ю.

                                                                                Повний текст рішення складений: 19.07.2011 р.