Рішення

від 04.07.2011 по справі 35/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/201

04.07.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі  Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                    Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду

                    "Житло-сервіс"

про                    стягнення 121 023,81 грн.  

Суддя  М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1. –предст. за довіреністю;

від відповідача:          ОСОБА_2. –предст. за довіреністю.

Рішення прийняте 04.07.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 25.05.2011 до 15.06.2011 та з 15.06.2011 до 04.07.2011.

У судовому засіданні 04.07.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 121 023,81 грн., з яких: 112340,45 грн. –основного боргу, 6363,64 грн. –інфляційних втрат, 2319,72 грн. –процентів річних, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2011 порушено провадження у справі №35/201, розгляд справи призначено на 25.05.2011.

У судовому засіданні 25.05.2011 представник позивача подав заяву про зміну найменування позивача АК "Київенерго" на ПАТ "Київенерго" та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/201 від 06.05.2011.

У судовому засіданні 25.05.2011 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

У судовому засіданні 25.05.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 15.06.2011.

27.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення та заперечення на відзив.

У судовому засіданні 15.06.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.07.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2011 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі –позивач) та Комунальним підприємством з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" було укладено договір №7560282 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір).

Відповідно до п. 2.2.1, 2.3.1. Договору позивач, як постачальник, зобов'язується  безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, а відповідач, як споживач, зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку №1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору від 15.05.2008, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач свої зобов’язання за Договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009 по 01.03.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2011 становить 112 340,45 грн.

Відповідач проти позову заперечив, зазначаючи про те, що за умовами договору відповідач виконує лише посередницькі функції і забезпечує находження позивачу коштів від мешканців за спожиту теплову енергію через транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а самостійно сплачує лише вартість теплової енергії, спожитої орендарями. Також відповідач посилається на те, що розрахунок позивача не містить відомостей про те, якими тарифами позивач користувався при розрахунку суми боргу, а також на те, що позивачем не враховано здійсненні мешканцями оплати у березні та квітні 2011.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).    

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.  

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Позивач відповідно до умов договору № 7560282 від 15.05.2008 у період з жовтня 2009 по лютий 2011 поставляв відповідачеві теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії, табуляграмами та довідкою про розрахунок боргу.

Як пояснив позивач та свідчать матеріали справи, нарахування вартості теплової енергії за грудень 2010 здійснено на підставі Розпорядження КМДА від 31.05.2010 №392 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", виходячи з встановленого тарифу 125,47 грн. за 1 Гкал; за січень та лютий позивач здійснив нарахування на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 №1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" виходячи з тарифу 169,38грн.

Суд вважає таке нарахування неправомірним, з огляду на наступне.

Розпорядженням КМДА від 31.05.2010 №392 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" було встановлено тариф 125,47 грн. за 1 Гкал.

14.12.2010 Національною комісією регулювання електроенергетики України було винесено Постанову "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго", якою затверджено тариф АЕК "Київенерго" на теплову енергію для населення у розмірі 169,38 грн. Вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2011.

29.12.2010 Київською міською державною адміністрацією було винесено Розпорядження №1222 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України".

Пунктом 5 Розпорядження №1222 від 29.12.2010, визнано таким, що втратило чинність з 01.02.2011, розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2010р. №392  "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Пунктами 1, 2 вищевказаного Розпорядження встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням та введено їх в дію з 01.02.2011.

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, у січні 2011 відповідач повинен був сплачувати вартість теплової енергії, виходячи з тарифу затвердженого Розпорядженням КМДА від 31.05.2010р. №392 (яке втратило чинність з 01.02.2011р.), оскільки він є безпосереднім виконавцем комунальних послуг з теплопостачання, які споживаються та оплачуються населенням.

Відповідно, в подальшому відповідач, як виконавець вищевказаних послуг має здійснювати оплату вартості отриманої теплової енергії на підставі тарифів, що встановлені та затверджені Розпорядженням КМДА №1222 від 29.12.2010р.

Крім того, слід звернути увагу, що вищенаведене Розпорядження КМДА №1222 від 29.12.2010 було прийнято згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (Постанова НКРЕ України №1729 від 14.12.2010).

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що внаслідок неодночасного введення в дію нових тарифів для виробників теплової енергії та виконавців комунальних послуг з теплопостачання, виникла різниця між витратами позивача на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та затвердженими КМДА тарифами на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг  для здійснення розрахунків з населенням.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховувати повну собівартість теплової енергії та забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

З урахуванням зазначеного та згідно із відомістю обліку використання теплової енергії з 26.12.2010 по 25.01.2011 і обліковою картою за січень 2011 відповідач повинен був сплатити позивачеві вартість поставленої теплової енергії у розмірі 28 028,74 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком:

223,39 х 125,47 = 28 028,74  

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав взяті на себе за Договором зобов’язання  в частині своєчасної та у повному обсязі оплати за використану теплову енергію, у зв'язку із  чим заборгованість відповідача за період з 01.10.2009 по 01.03.2011, з урахуванням здійсненого судом перерахунку за січень 2011, становить 97 243,29 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була, а посилання відповідача на те, що оплата теплової енергії за січень і лютий 2011 у сумі 61 739,94 грн. була здійснена у березні та квітні 2011 судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 6 363,64 грн. та 3% річних у розмірі  2 319,72 грн.

Враховуючи здійснений судом перерахунок суми боргу за січень 2011, підлягають суми інфляційних втрат та процентів річних за січень та лютий 2011 також підлягають перерахуванню.

Згідно із розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 6308,87 грн., процентів річних –2246,51 грн., а тому позовні вимоги про стягнення зазначених сум підлягають частковому задоволенню.     

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 105 798,67 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються  на  позивача і  відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 3, ідентифікаційний код 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001,  м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 97 243,29 грн. (дев'яносто сім тисяч двісті сорок три гривні 29 коп.) –основного боргу, 6 308,87 грн. (шість тисяч триста вісім гривень 87 коп.) –інфляційних втрат, 2 246,51 грн. (дві тисячі двісті сорок шість гривень 51 коп.) –3% річних, 1 057 грн. (одна тисячу п'ятдесят сім гривень 99 коп.) –державного мита та 206,31 грн. (двісті шість грн. 31 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                                 М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 21.07.2011