Рішення

від 01.08.2011 по справі 15/17-2268-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-2268-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "01" серпня 2011 р.Справа  № 15/17-2268-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                 Петрова В.С.

При секретарі                                  Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача –        Каназірський Ю.Ф.;

від відповідача –    Маренич Г.Г.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства „Бор” до Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:  

В засіданні суду 18.07.2011 р. оголошувалась перерва до 01.08.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне сільськогосподарське селекційно-дослідне підприємство „Бор” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Дачне, пров. Морський, 16, та складається з трьох нежитлових будівель загальною площею 3831,4 кв.м, що позначені у технічному паспорті від 29.04.2011 р., виданим КП „ОМБТІ та РОН”. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

Відповідно до рішення Дачненської сільської ради № 341-ХХІV від 05.11.2004 р. позивачем було отримано дозвіл на попередній вибір земельної ділянки загальною площею 4,00 га із земель запасу житлової та громадської забудови, розташованих в межах с. Дачне по  провулку Морському, під будівництво селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки розсадки інтродукції рослин.

Як вказує позивач, 24.01.2005 року Дачненською сільською радою були внесені зміни до рішення ради № 341-ХХІV від 05.11.2004 р., згідно яких замість земель запасу житлової та громадської забудови Дачненська сільська рада надала позивачу дозвіл на вибір земельної ділянки із земель запасу рілля та пасовища, що надається на правах оренди строком на 25 років. При цьому, як зазначає позивач, згідно рішення відповідача № 341-ХХІV від 05.11.2004 р. позивача було зобов'язано подати акт вибору та обстеження земельної ділянки на розгляд та затвердження сесії в установленому порядку.  

Так, за ствердженнями позивача, на виконання вказаного зобов'язання, Приватне сільськогосподарське селекційно-дослідне підприємство „Бор” подало відповідний акт вибору та обстеження земельної ділянки, а Дачненська сільська рада в свою чергу створила комісію для затвердження вказаного акту. Разом з тим позивач зазначає, що вказаний акт був затверджений створеною відповідачем комісією, після чого позивачу була надана земельна ділянка площею 4,0 га, розташована на території Дачненської сільської ради.

При цьому позивач вказує, що відповідно до рішення Дачненської сільської ради № 101 від 27.03.2008 р. вищевказаній земельній ділянці було присвоєно адресу: провулок Морський, 16, село Дачне, Біляївський район, Одеська область.

Так, за ствердженнями позивача, з метою цільового використання наданої земельної ділянки позивачем здійснювалось на ній будівництво складських приміщень, необхідних для обслуговування селекційної лабораторії та для закладки інтродукції рослин.

29.04.2011 р. Приватне сільськогосподарське селекційно-дослідне підприємство „Бор” звернулось до КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” та отримало технічний паспорт на виробничий будинок, а саме 3 нежитлові будівлі загальною площею 3831,4 кв.м, які були побудовані на вищезазначеній земельній ділянці протягом 2005-2010 рр. Крім того, як вказує позивач ним було отримано технічний висновок на проведення технічного обстеження нежитлових будівель на відповідність їх стандартам, будівельним нормам та правилам, і можливості вводу їх в експлуатацію, складений Комунальним підприємством „Одеське обласне архітектурно-планувальне бюро”, відповідно до якого нежитлові будівлі побудовані у відповідності до будівельних норм та придатні до подальшої експлуатації.

Відтак, позивач, посилаючись на ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, просить суд визнати за ним право власності на спірні об'єкти нерухомості.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. порушено провадження у справі № 15/17-2268-2011 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.   

Відповідач проти позовних вимог не заперечує за умови виконання позивачем відповідних вимог відповідача, про що зазначено у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Дачненської сільської ради № 341-ХХІV від 05.11.2004 року було надано дозвіл Приватному сільськогосподарському селекційно-дослідному підприємство „Бор” на попередній вибір земельної ділянки, загальною площею 4,00 га із земель запасу житлової та громадської забудови, розташованих в межах с. Дачне, по провулку Морському  Біляївського району Одеської області, під будівництво селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки розсадки інтродукції рослин. Також вказаним рішенням було зобов'язано директора Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства „Бор” подати акт вибору та обстеження земельної ділянки на розгляд та затвердження сесії в установленому порядку на протязі шести місяців.

24.01.2005 р. рішенням Дачненської сільської ради № 393-ІV були внесені зміни до п. 1 вищевказаного рішення сільради № 341-ХХІV від 05.11.2004 р., відповідно до яких Дачненська сільська рада надала позивачу дозвіл на попередній вибір земельної ділянки загальною площею 4,00 га із земель запасу (землі зв'язку) рілля та пасовища, розташованих в межах с. Дачне, по провулку Морському Біляївського району Одеської області, під будівництво селекційної лабораторії і складських приміщень, та для закладки розсадки інтродукції рослин, для надання її в довгострокову оренду строком на 25 років.

Так, комісією, створеною Дачненською сільською радою, було проведено обстеження земельної ділянки, передбаченої для будівництва селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки питомника рослинної ретродукції по пров. Морському, с. Дачне Біляївського району Одеської області, про що було складено відповідний акт (а.с. 18-20). Згідно вказаного акту комісією було встановлено, що обстежена земельна ділянка придатна для будівництва селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки питомника рослинної ретродукції по пров. Морському, с. Дачне.

Як зазначає позивач, вказаний акт було подано відповідачу для затвердження на сесії Дачненської сільської ради.  

В подальшому рішенням Дачненської сільської ради № 101 від 27.03.2008 р. вищевказаній земельній ділянці площею 4,0 га із земель запасу житлової і громадської забудови, розташованої в межах с. Дачне, по провулку Морському Біляївського району Одеської області, присвоєно наступну адресу: провулок Морський, 16, село Дачне, Біляївський район, Одеська область. Однак, як з'ясовано судом, право оренди вищевказаної земельної ділянки позивачем не було оформлено. При цьому судом з'ясовано, що позивачем на вищезазначеній земельній ділянці в період 2005-2010 рр. було самовільно здійснено будівництво складських приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В свою чергу здійснення самочинного будівництва виключає можливість набуття  право власності на такі будівлі. Так, положеннями ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Однак, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою –власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).  

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

До того ж підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, після здійснення позивачем будівництва складських приміщень, 29.04.2011 р. КП  „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” був виготовлений технічний паспорт на нежитлові будівлі розташовані за адресою: Одеська область,  Біляївський район,  село Дачне, провулок Морський, 16, що складаються з будинку літ. „А” загальною площею 786,20 кв.м, будинку літ. „Б” загальною площею 301,20 кв.м та будинку літ. „В” загальною площею 1272,70 кв.м.

Також на замовлення Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства „Бор” Комунальним підприємством „Одеське обласне архітектурно-планувальне бюро” був складений технічний висновок на проведення технічного обстеження нежитлових будівель по пров. Морському, 16, с. Дачне Біляївського району Одеської області, на відповідність їх державним стандартам, будівельним нормам та правилам і можливості   вводу їх в експлуатацію. Згідно вказаного технічного висновку нежитлові будівлі і споруди на вказаній ділянці придатні для подальшої експлуатації. Технічний стан несучих й огороджувальних  конструкції, а також будівельних елементів основних будівель за адресою: провулок Морський, 16, село Дачне Біляївського району Одеської області, - умовно задовільний.

Разом з тим в ході розгляду справи судом встановлено, що саме позивачем експлуатуються спірні нежитлові приміщення.

Слід зазначити, що господарським судом не встановлено порушення прав та інтересів інших осіб при здійсненні позивачем будівництва спірних об'єктів нерухомості. У зв'язку з цим суд доходить до висновку, що позивач є власником спірних об'єктів нерухомості.

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Однак, неможливість здійснення позивачем реєстрації свого права власності на спірні об'єкти нерухомості відповідно до вимог чинного законодавства з огляду на самочинність будівництва в свою чергу створює перешкоди у здійсненні позивачем повноважень власника спірного майна.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (глава 29 кодексу) власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи все вищевикладене та з огляду на те, що спірні будівлі в цілому відповідають вимогам будівельних норм і правил, що підтверджується відповідним технічним висновком компетентної організації, та знаходиться на земельній ділянці, що відводилась позивачу для будівництва спірних будівель, при цьому таке будівництво не порушує законні права і інтереси інших осіб та заперечення з боку відповідача як власника земельної ділянки відсутні, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства „Бор” є цілком обґрунтованими.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства „Бор” відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43,82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства „Бор” до Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Приватним сільськогосподарським селекційно-дослідним підприємства „Бор” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, вул. Уютна, 17; код ЄДРПОУ 24763636) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, провулок Морський, 16, та складається з 3 нежитлоивх будівель загальною площею 3831,4 кв.м, позначених у технічному паспорті від 29.04.2011 р., виданому КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, а саме на: нежитлову будівлю   (літ. „А”) площею 836,00 кв.м,; нежитлову будівлю (літ. „Б”) площею 334,80 кв.м; нежитлову будівлю (літ. „В”) площею 2660,60 кв.м.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                 Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2011 р.