Рішення

від 19.07.2011 по справі 33/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/152

19.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом  комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до                 товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура Інтерплюс"

про               стягнення 15 853,93 грн.

Представники:

від позивача:   ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 155/1/23-2626 від 20.04.2011 року

від відповідача: не з’явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура Інтерплюс" про стягнення 15 853,93 грн. заборгованості за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів №1667 від 02.01.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.01.2009 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі –позивач, підприємство за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сакура Інтерплюс»(далі-відповідач, споживач за договором) укладено договір № 1667 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - договір).

Згідно із п. 2.3.6 договору, споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції по експлуатації нежилих будинків (філії КП "Київжитлоспецексплуатація")  вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному споживачу направляються щомісячно платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. За теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займає товариство з обмеженою відповідальністю «Сакура Інтерплюс», оплата не надійшла.

Станом на 24.05.2011 року у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість за період з березня 2009 року по липень 2010 року в розмірі 13 743,06 грн. вартості теплової енергії та технічного обслуговування системи центрального опалення, яке нараховано згідно із калькуляцією від 20.04.2007 року на підставі п. 2.3.6 договору та п 3.5 додатку № 2 до договору.

Оскільки, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем, останній керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України  та нормами  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 13 743,06 грн. –основного боргу, 26,16 грн. –пені, 1 539,92 грн. –інфляційних витрат та 544,79 грн. –три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/152, розгляд справи призначено на 04.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідач та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 19.07.2011 року.

19.07.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура Інтерплюс" 13 743,06 грн. –основного боргу, 26,16 грн. –пені, 1 539,92 грн. –інфляційних витрат та 544,79 грн. –три відсотки річних, 158,54 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.01.2009 року між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі –позивач, підприємство за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сакура Інтерплюс»(далі-відповідач, споживач за договором) укладено договір № 1667 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (далі - договір).

У відповідності до положень п.1. договору, предметом даного договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Трьохсвятительська, 7 В.

Згідно п. 2.1. договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.6. договору, споживач  зобов’язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу Підприємства) № 2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик»вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Порядок здійснення розрахунків за теплову енергію сторони встановили відповідно до положень додатку № 2 до договору, а саме розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі. Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ, тел. 486-47-29, 486-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт  виконаних робіт. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує це пізніше 23 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманих послуг, у зв’язку з чим  в останнього в період з березня 2009 року по липень 2010 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 743,06 грн.,  що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками нарахувань та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

01.12.2009 року та 02.02.2010 року, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача позивачем направлено  претензії з вимогами про погашення існуючої заборгованості. Однак зазначені претензії відповідачем залишенї без відповіді та задоволення.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі  вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів №1667 від 02.01.2009 року в розмірі 13 743,06, перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв’язку з неналежним виконання грошових зобов’язань за договором,  позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 26,16 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 2.3.7. договору встановлено, що за несвоєчасну сплату передбачених даним договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, а саме не вірно визначено період нарахування пені.

Розрахунок суми пені:

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

110.4 (травень 2010)

24.06.2010 - 07.07.2010

14

9.5000 %

0.052 %*

0.80

110.4 (травень 2010)

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5000 %

0.047 %*

1.70

110.4 (травень 2010)

10.08.2010 - 22.12.2010

135

7.7500 %

0.042 %*

6.33

110.4 (червень 2010)

24.07.2010 - 09.08.2010

17

8.5000 %

0.047 %*

0.87

110.4 (червень 2010)

10.08.2010 - 23.11.2010

106

7.7500 %

0.042 %*

4.97

110.4 (липень 2010)

24.08.2010 - 21.02.2011

182

7.7500 %

0.042 %*

8.53

                                                                                                    Всього:

23,10

Таким чином, в частині стягнення пені в розмірі 3,06 грн. відмовити.

Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 23,10 грн., відповідно до розрахунку суду.

Крім того, позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції  в сумі 1 539,92 грн. та 544,79 грн. –3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд наводить власний розрахунок 3% річних та збитків від інфляції:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

1585.31

24.05.2009 - 23.06.2009

31

3 %

4.04

2124.29

24.06.2009 - 17.07.2009

24

3 %

4.19

1474.91

18.07.2009 - 23.07.2009

6

3 %

0.73

1474.91

23.07.2009 - 07.08.2009

16

3 %

1.94

1474.91

08.08.2009 - 23.08.2009

16

3 %

1.94

1474.91

24.08.2009 - 15.09.2009

23

3 %

2.79

1474.91

16.09.2009 - 23.09.2009

8

3 %

0.97

1474.91

09.10.2009 - 23.10.2009

15

3 %

1.82

1474.91

24.10.2009 - 16.11.2009

24

3 %

2.91

1474.91

17.11.2009 - 23.11.2009

7

3 %

0.85

1585.31

24.11.2009 - 23.12.2009

30

3 %

3.91

3213.64

24.12.2009 - 23.01.2010

31

3 %

8.19

5478.52

24.01.2010 - 23.02.2010

31

3 %

13.96

8282.03

24.02.2010 - 23.03.2010

28

3 %

19.06

10644.84

24.03.2010 - 23.04.2010

31

3 %

27.12

12811.8

24.04.2010 - 23.05.2010

30

3 %

31.59

13411.86

24.05.2010 - 23.06.2010

31

3 %

34.17

13522.26

24.06.2010 - 23.07.2010

30

3 %

33.34

13632.66

24.07.2010 - 23.08.2010

31

3 %

34.74

13632.66

24.08.2010 - 23.05.2011

273

3 %

305.89

                                                                                                             Всього:

534,15

Таким чином, в частині стягнення 3 % річних в розмірі 10,64 грн. відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 534,15 грн. відповідно до розрахунку суду.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

24.05.2009 - 23.06.2009

1585.31

1.011

17.44

24.06.2009 - 17.07.2009

2124.29

0.999

-2.12

18.07.2009 - 23.11.2009

1474.91

1.026

38.35

24.11.2009 - 23.12.2009

1585.31

1.009

14.27

24.12.2009 - 23.01.2010

3213.64

1.018

57.85

24.01.2010 - 23.02.2010

5478.52

1.019

104.09

24.02.2010 - 23.03.2010

8282.03

1.009

74.54

24.03.2010 - 23.04.2010

10644.84

0.997

-31.93

24.04.2010 - 23.05.2010

12811.8

0.994

-76.87

24.05.2010 - 23.06.2010

13411.86

0.996

-53.65

24.06.2010 - 23.07.2010

13522.26

0.998

-27.04

24.07.2010 - 23.08.2010

13632.66

1.012

163.59

24.08.2010 - 23.05.2011

13632.66

1.103

1404.16

Всього:

1 686,68

Однак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 1 539,92 грн. за розрахунком позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (п. 2 ст. 83 ГПК України).

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову  судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сакура Інтерплюс»(02081,               м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А; ідентифікаційний код 33994151) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість за отримані послуги в розмірі 13 743 (тринадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 06 коп., три проценти річних в розмірі 534 (п’ятсот тридцять чотири) грн. 15 коп., індекс інфляції в розмірі 1 539 (одна тисяча п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 92 коп., пеню в розмірі 23 (двадцять три) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 40 коп. та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 26.07.2011 року