Рішення

від 21.07.2011 по справі 47/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/212

21.07.11

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Автотрак»

Про                        стягнення 252 829,37  грн.                                       

                                                                                                                                                    Суддя Станік С.Р.                                                                             

Представники:

Від позивача       ОСОБА_1  – представник за довіреністю

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 21.07.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України,  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 252 829,37  грн. заборгованості по договору № 1046/1 від 31.05.2010 р., з яких: 232 024,06 грн. –основного боргу, 9099,72 грн. –пені, 11 705,59 грн. –20% річних, а також про відшкодування державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 було порушено провадження у справі         № 47/212, розгляд справи було призначено на 14.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. розгляд справи було відкладено до 21.07.2011р.

В судовому засіданні 21.07.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 1046/1 від 31.05.2010 р. не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений позивачем товар.

Відповідач своїх представників в судове засідання 21.07.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

31.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Автотрак»(відповідач, покупець) було укладено Договір № 1046/1 (надалі –договір),  відповідно до п. 1.1 якого постачальник  зобов’язувався  

Поставити, а покупець прийняти та оплатити на нижче вказаних умовах запчастини та інші товари, далі іменуються як «товар», партіями, в строки, в асортименті, кількості та по цінах, вказаними у видаткових накладних і/або специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору після підписання їх сторонами (п.1.1.).

Умовами договору № 1046/1 від 31.05.2010 р. сторони погодили, що оплату товару покупець зобов’язаний провести на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (п.3.1.); товар постачається зі складу постачальника в м. Київ, в строки, обумовлені в кожній конкретній специфікації. Базовою умовою поставки є СРТ, м. Київ, у відповідності до вимог міжнародних правил «Інкотермс-2000»(п.4.1.); датою поставки є дата підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару. Підписання покупцем видаткової накладної про приймання товару розуміється отримання покупцем одночасно з товаром  та його приналежностями і документів, стосуються товару, що підлягають передачі разом з товаром (п.4.3.).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 646 494,49 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: № К-001549 від 21.06.2010 р. на суму 2955,78 грн., № К-001571 від 23.06.2010 р. на суму 1711,13 грн., № К-001572 від 23.06.2010 р. на суму 3250,27 грн., № К-001730 від 05.07.2010 р. на суму 681,00грн., № К-001769 від 07.07.2010 р. на суму 7137,58 грн., № К-001782 від 08.07.2010 р. на суму 50298,52 грн., № К-001812 від 09.07.2010 р. на суму 5258,86 грн., № К-001821 від 09.07.2010 р. на суму 28162,06 грн., № К-001848 від 13.07.2010 р. на суму 101437,70 грн., № К-001872 від 14.07.2010 р. на суму 3698,76 грн., № К-001891 від 15.07.2010 р. на суму 678,66 грн., № К-001919 від 16.07.2010 р. на суму 4237,49 грн., № К-001932 від 19.07.2010 р. на суму 979,42 грн., № К-001938 від 19.07.2010 р. на суму 898,79 грн., № К-001948 від 20.07.2010 р. на суму 1378,42 грн., № К-001950 від 20.07.2010 р. на суму 1316,26 грн., № К-001967 від 21.07.2010 р. на суму 788,50 грн., № К-001973 від 22.07.2010 р. на суму 4125,92 грн., № К-002002 від 23.07.2010 р. на суму 596,88 грн., № К-002031 від 26.07.2010 р. на суму 3934,45 грн., № К-002038 від 27.07.2010 р. на суму 3637,75 грн., № К-002079 від 29.07.2010 р. на суму 1010,88 грн., № К-002116 від 02.08.2010 р. на суму 3907,02 грн., № К-002141 від 03.08.2010 р. на суму 7845,73 грн., № К-002142 від 03.08.2010 р. на суму 5105,23 грн., № К-002149 від 03.08.2010 р. на суму 3282,55 грн., № К-002183 від 05.08.2010 р. на суму 6158,17 грн., № К-002186 від 05.08.2010 р. на суму 199,07 грн., № К-002204 від 06.08.2010 р. на суму 11913,56 грн., № К-002227 від 09.08.2010 р. на суму 3320,81 грн., № К-002251 від 11.08.2010 р. на суму 2168,98 грн., № Ш-012292 від 11.08.2010 р. на суму 9185,02 грн., № К-002256 від 11.08.2010 р. на суму 2032,34 грн., № Ш-012332 від 11.08.2010 р. на суму 9625,33 грн., № К-002267 від 12.08.2010 р. на суму 14263,50 грн., № К-002268 від 12.08.2010 р. на суму 760,25 грн., № К-002269 від 12.08.2010 р. на суму 920,16 грн., № К-002326 від 17.08.2010 р. на суму 3563,75 грн., № К-002364 від 18.08.2010 р. на суму 2757,73 грн., № К-002365 від 18.08.2010 р. на суму 728,28 грн., № К-002366 від 18.08.2010 р. на суму 6007,70 грн., № К-002379 від 19.08.2010 р. на суму 2511,44 грн., № К-002398 від 20.08.2010 р. на суму 1408,66 грн., № К-002411 від 21.08.2010 р. на суму 17942,64 грн., № К-002448 від 26.08.2010 р. на суму 16521,58 грн., № К-002967 від 29.09.2010 р. на суму 91164,19 грн., № К-002998 від 01.10.2010 р. на суму 2519,44 грн., № К-003027 від 05.10.2010 р. на суму 105603,06 грн., № К-003035 від 05.10.2010 р. на суму 270,98 грн., № К-003959 від 28.12.2010 р. на суму 2940,29 грн., № К-003974 від 29.12.2010 р. на суму 50002,94 грн., № К-003995 від 30.12.2010 р. на суму 3700,00 грн., № К-003997 від 30.12.2010 р. на суму 1063,19 грн., № К-000036 від 06.01.2011 р. на суму 5550,35 грн., № К-000120 від 14.01.2011 р. на суму 4797,24 грн., № К-000134 від 14.01.2011 р. на суму 2975,71 грн., № К-000186 від 19.01.2011 р. на суму 5825,90 грн., № К-000192 від 19.01.2011 р. на суму 720,00 грн., № К-000204 від 20.01.2011 р. на суму 3791,42 грн., № К-000233 від 21.01.2011 р. на суму 5265,222 грн. (копії наведених видаткових накладних наявні в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом в судовому засіданні), який відповідачем отриманий на підставі довіреностей на отримання товару № 375 від 08.07.2010, № 392 від 20.07.2010, № 415 від 02.08.2010, № 457 від 21.08.2010, № 504 від 21.09.2010 та 3 709 від 28.12.2010.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору № 1046/1 від 31.05.2010 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 646 494,49 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково в сумі 401 419,00 грн., а також на суму 10 015,10 грн. відповідачем було повернуто, що підтверджується видатковими накладними (повернення) № ВП-0000050 від 25.06.2010, № ВП-0000061 від 05.07.2010, № ВП-0000062 від 21.07.2010, № ВП-0000063 від 21.07.2010, № ВП- 0000064 від 21.07.2010, № ВП-0000073 від 11.08.2010, № ВП-0000004 від 27.01.2011, № ВП-00000051 від 15.06.2011, № ВП-00000052 від 15.06.2011, № ВП-00000053 від 15.06.2011. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений, але в повному обсязі не оплачений товар, з урахуванням часткової оплати та вартості повернутого товару становить 232 024,06 грн.

Крім того, факт заборгованості відповідача перед позивачем за переданий товар згідно договору        № 1046/1 від 31.05.2010  на підставі видаткових накладних на загальну суму 646 494,49 грн., але оплачений відповідачем частково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 20.06.2010 по 14.06.2011, який підписано обома сторонами та скріплений печатками сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 232 024,06 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вищенаведені умови укладеного сторонами Договору № 3-Д/09 від 03.12.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1046/1 від 31.05.2010, позивачем на підставі видаткових накладних було поставлено відповідачу товар на загальну суму 646 494,49 грн., який фактично отриманий відповідачем, що підтверджується довіреностей на отримання товару № 375 від 08.07.2010, № 392 від 20.07.2010, № 415 від 02.08.2010, № 457 від 21.08.2010, № 504 від 21.09.2010 та 3 709 від 28.12.2010.

При цьому, наведені видаткові накладні приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем товару на загальну суму 646 494,49 грн.  та отримання цього товару відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до 3.1. договору № 1046/1 від 31.05.2010 відповідач повинен був оплатити товар на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, а отже, за товар, отриманий згідно з видаткових накладних строк виконання зобов’язання щодо оплати товару згідно спірних видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 232 024,06 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але повністю не оплачений товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі  229 987,73 грн. за вирахуванням сальдо в сумі 2036,33 грн., оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість згідно поданих в матеріали позову накладних на поставку товару у визначений період, а сальдо в сумі 2036,33 грн. позивачем доказами не підтверджено (229 987,73 грн. = 232 024,06 грн. –сума неоплаченого товару – 2036,33 грн. - сальдо).

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 9099,72 грн. –пені  та 11 705,59 грн. –20%  річних.

Відповідно до п. п. 8.1., 8.3. договору встановлено, за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, а  у разі прострочення виконання грошового зобов’язання сплатити 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9099,72 грн. пені  та 11 705,59 грн. 20%  річних, не обґрунтовані належними розрахунками, не зазначено періодів виникнення заборгованості, не вказано періоду виникнення заборгованості по кожній накладній з урахуванням часткової оплати, отже позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку суми штрафних санкцій, оскільки в доданому до позовної заяви розрахунку суми пені та 20% річних позивачем вказується період прострочення з 18.03.2011 по 18.05.2011 на суму 239 966,57 грн., з 19.05.2011 по 25.05.2011 на суму 235 966,57 грн., з 26.05.2011 по 15.06.2011 на суму 233 271,89 грн., однак не вказує чому саме за ці періоди позивач нараховує суми пені та 20% та на зазначені суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача  на користь позивача 9099,72 грн. пені  та 11 705,59 грн. 20%  річних заявлені без належним чином доданого розрахунку, без врахування часткових оплат та дат виникнення сум боргу по кожній з накладних, а тому позовні вимоги в цій частині суд залишає без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до суду після усунення обставин, що стали підставою для залишення зазначених вимог без розгляду на підставі п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. а  ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”, державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 252 829,37 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 2528,29 грн. Платіжним дорученням № 3582 від 20.05.2011 р. на позивач перерахував державне мито у  сумі 2548,90 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 20,61 грн., а також підлягає поверненню і державне мито в сумі 208,05 грн. за вимоги, які залишені судом без розгляду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2318,62 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,68 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

                                                                     ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Автотрак»(код ЄДРПОУ 34187636, місце проживання: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»(код ЄДРПОУ 35352325, місце проживання: 61035, м. Харків, вул. Каштанова, 35-А) 229 987 (двісті двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 73 коп. основного боргу,  2 299 (дві тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 93 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРБИС-АВТО»в частині  стягнення 9099,72 грн. пені  та 11 705,59 грн. 20%  річних  - залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повернути Фізичній особі –підприємцю Берережному Євгену Володимировичу (ідентифікаційний номер 2710513190, місце проживання: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, буд. 5 кв. 53)  з Доходу державного бюджету 20,61 грн. (двадцять гривень 61 коп.) державного мита, а також 208 (двісті вісім) грн.05 коп. державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 3582 від 20.05.2011.

5.            Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6.            Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –25.07.2011