Постанова

від 18.08.2011 по справі 5016/1396/2011(16/106)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/1396/2011(16/106)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" серпня 2011 р. Справа № 5016/1396/2011(16/106)

         Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                      Андрєєвої Е.І.

          Суддів:                              Колоколова С.І.,

                                                      Мацюри П.Ф.,

          При секретарі                     Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Зотіков С.Є.,

від відповідача –Петровський Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Зернова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р.

у справі № 5016/1396/2011(16/106)

за позовом Приватного підприємства "Зернова група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

про стягнення 204 308,90 грн.,

встановив:

11.05.2011р. Приватне підприємство "Зернова група" (надалі –ПП "Зернова група") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (надалі –ТОВ "Нібулон") безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 204 308,90 грн., з яких: 141820,22 грн. - безпідставно сплачені кошти, 49806,46 грн. - інфляційні втрати, 12682,22 грн. - проценти річних.  

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство  «Нібулон» на користь ПП «Зернова група»141820,22 грн. безпідставно сплачених коштів, 1002,46 грн. процентів річних, 2992,97 грн. інфляційних витрат, 1458,16 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням,  ПП "Зернова група" оскаржило його в апеляційному порядку. Просить рішення змінити та задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, статей 1212, 1214,526, ч.2 ст.625 ЦК України.

ТОВ "Нібулон" також оскаржило дане рішення в апеляційному порядку. Просить його скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає рішення необґрунтованим та прийнятим з порушенням  норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та що встановлено місцевим судом, 12.05.2008р. між ПП „Зернова група", Державним підприємством „Вознесенський Комбінат хлібопродуктів" (боржник у справі про банкрутство № 5/230/06, що знаходиться у провадженні господарського суду Миколаївської області) і Головою комітету кредиторів боржника було підписано мирову угоду, за умовами якої ПП „Зернова група", як інвестор, повинен був в обмін на активи боржника погасити його заборгованість перед іншими кредиторами, включеними до реєстру кредиторів. Одним з таких кредиторів було ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" з вимогами до боржника в сумі 141820,22 грн.

На виконання мирової угоди ПП „Зернова група" платіжним дорученням № 23 від 12.05.2008р. сплатило на рахунок ТОВ СП „Нібулон" кошти в сумі 141820,22 грн. призначенням платежу „погашення кредиторських вимог ТОВ „СП „Нібулон" по справі № 5/230/06 за ДП „Вознесенський КХП" згідно мирової угоди від 12.05.2008р., без ПДВ”.

Як свідчить лист від 15.05.2008р. № 3573/1-3, ТОВ СП „Нібулон” дані кошти одержало.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом та є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг, 19.05.2008р. розпорядник майна ДП „Вознесенський КХП” подав до господарського суду Миколаївської області заяву про затвердження вищезазначеної мирової угоди.

15.05.2008р. ТОВ „СП „Нібулон” листом за № 3573/1-3 звернулось до ПП „Зернова група”, в якому просило останнього визначитися щодо обґрунтованості платежу з урахуванням положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.10.2009р. по справі № 5/230/06 заяву розпорядника майна Вознесенського КХП про затвердження мирової угоди залишено без задоволення.

Листом (без номера і дати), що отриманий відповідачем 28.03.2011р., ПП „Зернова група” просило ТОВ „СП „Нібулон” повернути платнику сплачені 12.05.2008р. кошти в сумі 141820,22 грн., як такі, що сплачені без правових підстав.

Листом від 04.04.2011р. № 3107-1/28 ТОВ „СП „Нібулон” запропонувало ПП „Зернова група” обговорити дану ситуацію.

Пославшись на те, що ТОВ „СП „Нібулон” безпідставно набуло грошові кошти у розмірі 141820,22 грн., ПП „Зернова група” в порядку статей 1212, 1213 ЦК України звернулось з відповідним позовом до господарського суду.

Крім основної суми боргу, позивач, пославшись на ст. з ч. 2 ст. 1214 ЦК України, ст. 536, ст. 625 ЦК України, за період з 13.05.2008р. по 05.05.2011р. нарахував до сплати 12682,22 грн. річних та за період з червня 2008 року по березень 2011 року - 49806,46 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено одержання відповідачем від позивача 141820,22 грн., сплачених платіжним дорученням № 23 від 12.05.2008р. на виконання умов мирової угоди від 12.05.2008р., яка не була затверджена судом.

А оскільки відповідно до вимог ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно, місцевий суд дійшов висновку про те, що 141820,22 грн. є набутими відповідачем без достатніх правових підстав.

Встановивши обґрунтованість заявлених вимог в зазначеній частині позову, суд правомірно задовольнив їх у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення з відповідача 12682,22 грн. річних та 49806,46 грн. інфляційних втрат, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А оскільки вимогу про повернення коштів позивач направив відповідачу тільки 24.03.2011р., що підтверджується фіскальним чеком № 7902 від 24.03.2011р. та описом вкладення в цінний лист, та яку відповідач отримав 28.03.2011р., тому місцевий суд задовольнив вимоги частково, стягнувши з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по травень 2011р. у сумі 2 992,97 грн., а 3% річних - з 8-го дня після отримання вимоги, тобто з 04.04.2011р., по день подання позовної заяви - 29.06.2011р., у сумі 1 002,46 грн.

З даними висновками місцевого суду повністю погоджується й апеляційна інстанція.   

Оскаржуючи рішення, позивач послався на неправильне застосування судом статей 1212, 1214, 526, ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки вважає безпідставним часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач, оскаржуючи рішення, вважає необґрунтованим висновки суду про безпідставність одержання ним грошових коштів у розмірі 141820,22 грн.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, аналогічні доводам,   наведені ним у позовній заяві, а доводи відповідача - аналогічні доводам, викладеним ним у своїх поясненнях від 29.06.2011р. на позовну заяву. Даним доводам місцевий господарський суд дав належну правову оцінку, з чим  повністю погодилась апеляційна інстанція

На підставі викладеного та, приймаючи до уваги, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами як процесуального так і матеріального права, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

постановив:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р. у справі № 5016/1396/2011(16/106) залишити без змін, а апеляційні скарги Приватного підприємства "Зернова група" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"  –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий суддя                                                                Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                   С.І. Колоколов

                                                                                  П.Ф.Мацюра

Постанова підписана 22.08.2011р.