Постанова

від 15.05.2009 по справі 2а-3013/09

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа №2а-3013/09

ПОСТАНОВА

 Іменем України

15 травня 2009 року

Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Таранова О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона має статус "дитини війни" у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана їй пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та „Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу 11 закону україни „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вважав неможливе їх застосування з 01.01.2008 року.Позивачка просила суд відновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених справ з 01.01.2006 року, визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті їй щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатитина наїї користь недоплачену їй щомісячну соціальну державну допомогу за 2006 -2008 року в сумі 3 891, 90 коп.

Позивач в судове засідання не з’явилася про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі.

На адресу суду надійшли заперечення про ти позову, у яких відповідач посилається на те, щопорядок пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено.Законм України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" длія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" призупинена. Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має правовий статус „дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.7).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст.6 вказаного Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12. 2005 року №3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальній захист дітей війни" зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 - рн/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції. Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік"та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410, 06 грн, з 1 жовтня- 415, 11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 710, 91 грн. (410, 06 грн.* 30 % / 31 *23 дні + 410, 06 * 2 * 30 % + 415, 11 грн. *3*30 %).

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом.

Позивачка разом із заявлениям клопотання про поновлення строку звернення до суду не навила поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав дізналась лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації та з відповіді начальника Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська. Суд вважає, що такі причини не є поважними, так, як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України „Про державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни", закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону україни „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивачки щодо визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті їй щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та стягнення недоплаченої суми підлягають задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715, 23 грн.(481 грн. *30 %/31 * 10 дн.-481 грн. *10 % /31 * 10 дн. + 481 грн. *30 % -481 грн. * 10 % + 482 грн. *3 *30 % - 482 грн. *3 *10 % + 498 грн. *3 *30 % - 498 грн. *3 *10 %).

Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у сумі 715, 23 грн.

Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо не підвищення ОСОБА_1 до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 715, 23 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.