Ухвала

від 18.08.2011 по справі 6-25/220-04-4277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6-25/220-04-4277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"18" серпня 2011 р.Справа  № 6-25/220-04-4277

Позивач (Стягувач):  Закрите акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк”;  

  в особі,  Філії "Южне головне регіональне управління ЗАТ КБ „ПриватБанк”;  

Відповідачі: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма „Прикордонник”  

                  2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Добробут –Відродження”  

                  3) Відкрите акціонерне товариство “Будівельне монтажне управління №18”

Про: стягнення боргу по договору 1 778 490,12 грн.

Розглядається скарга стягувача в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Першого Приморського Відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

             Суддя                             Демешин О. А.

Представники:

Від позивача (стягувача): Сухінін С.В. за довіреністю.

Від відповідачів: не з`явились

Від органу ДВС: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

               Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. по справі

№ 6-25/220-04-4277 позов Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі, філії „Южне головне регіональне управління ЗАТ КБ „ПриватБанк” про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут –Відродження” та Відкритого акціонерного товариства “Будівельне монтажне управління №18” –1 588 000 грн. наданого кредиту; 123 072,80 грн. відсотків за користування кредитом; 67 417,32 грн. пені –задоволено у повному обсязі.

          Рішення набрало законної сили та 05.02.2008 року суд видав відповідний наказ.

          04.05.2011р. (вх. № 13976/2011)  до господарського суду Одеської області надійшла скарга стягувача, в порядку ст.121 ГПК України, на дії Першого Приморського Відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

           Відповідно до уточнень до скарги, наданих скаржником в судовому засіданні 18.08.2011р., ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк” просить визнати неправомірними дії вищевказаного органу ДВС по відмові у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2008р. по справі № 6-25/220-04-4277 відповідно до постанови № В-11/513 від 27.04.2011р.

              Обґрунтовуючи скаргу скаржник посилається на те, що державним виконавцем було безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження оскільки вищезазначений наказ відповідав вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 18 Закону України „Про виконавче провадження”.

                Перший Приморський Відділ Державної виконавчої служби Одеського МУЮ, заперечуючи проти скарги, посилається на те, що у виконавчому документі, відповідно до частини 2 вказаної статті Закону мало бути зазначено тільки одного стягувача і одного боржника. Тому, у відкритті виконавчого провадження, на думку органу ДВС, було обґрунтовано відмовлено через  невідповідність наказу господарського суду Одеської області від 05.02.2008р. вимогам, що ставляться до виконавчого документа.

               Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2011р. сторону по справі –Закрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк” замінено на правонаступника –Публічне акціонерне товариство „ Комерційний банк „Приватбанк”.

             Дослідивши матеріали справи суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне:

               Постановою державного виконавця Першого Приморського Відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № В-11/513 від 27.04.2011р. на підставі ч.2 ст.18 та п.8 ст.26 Закону України „Про виконавче провадження” було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 6-25/220-04-4277 від 05.02.2008р., який видав господарський суд Одеської області.

               Як зазначено у вказаній постанові, на думку державного виконавця, наказ не відповідав вимогам, передбаченим ч.2 статті 18 вищевказаного Закону щодо необхідності зазначення в цьому наказі одного боржника, хоча рішення було ухвалено проти трьох боржників.

                Зазначеною вище нормою Закону встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів,  а також  якщо  належить  передати майно,  що  перебуває  в  кількох місцях,  у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач,  а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення,  або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

                У пункті 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. N 01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України  у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” на питання „Чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них?” було надано відповідь, що така видача наказів не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК України, за  яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини

судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

                  Водночас якщо кілька відповідачів, до яких було  пред'явлено  вимогу, солідарно відповідають  за зобов'язанням,  господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми,  -  але саме один, а не декілька.

                   В наказі господарського суду Одеської області від 05.02.2008р.було зазначено саме про солідарне стягнення 1 588 000 грн. наданого кредиту; 123 072,80 грн. відсотків за користування кредитом; 67 417,32 грн. пені - з трьох боржників, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми „Прикордонник”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут –Відродження” та Відкритого акціонерного товариства “Будівельне монтажне управління №18”.

                   Статтею 543 ЦК України встановлено, що у раз солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку

частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом,  так і від будь-кого з них окремо.

                 Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що вищевказаний наказ господарського суду Одеської області був виданий у відповідності до вимог чинного законодавства і Першим Приморським Відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по постанові від 27.04.2011р. було безпідставно відмовлено у прийнятті його до провадження і у відкритті виконавчого провадження.

           За таких обставин, скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-1 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

           1. Скаргу Публічного акціонерного товариства „ Комерційний банк „Приватбанк” - задовольнити

            2. Визнати неправомірними дії Першого Приморського Відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по винесенню Постанови № В-11/513 від 27.04.2011р. про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 6-25/220-04-4277 від 05.02.2008р., виданого господарським судом Одеської області.

Суддя                                                                                 Демешин О.А.