Рішення

від 26.07.2011 по справі 50/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/143 26.07.11

За позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Мелос-Центр"

до Публічного акціонерного т овариства "Райффайзен Банк А валь"

про визнання генеральної кред итної угоди, кредитного дого вору та договору іпотеки нед ійсними

Суддя Дідиченко М. А .

Секретар Приходько Є . П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за д овіреністю від 09.03.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за д овіреністю від 17.02.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, ТОВ «Мелос-Це нтр», звернувся до господарс ького суду міста Києва з позо вною заявою до ПАТ «Райффайз ен Банк Аваль»про визнання н едійсними генеральної креди тної угоди № 010/14/110 від 19.07.2007 року, к редитного договору № 010/14/378 від 2 0.05.2008 року та договору іпотеки № 010/14/03/169 від 19.07.2007 року.

Вимоги позивач обґрунтову є тим, що генеральною креди тною угодою № 010/14/110 від 19.07.2007 року т а кредитним договором № 010/14/378 ві д 20.05.2008 року передбачено наданн я кредиту у вигляді еквівале нта російських рублів тоді я к на момент укладення спірни х договорів у сторін була від сутня індивідуальна ліцензі я, видана НБУ, на використання іноземної валюти при здійсн енні платежів за вказаними у годами. Тому відповідач вваж ає оспорювані правочини відп овідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України недійсними. Крім того позива ч зазначає, що на підставі ст. 548 ЦК України, недійсність заз начених угод спричиняє недій сність правочину щодо їх заб езпечення, а саме договору іп отеки № 010/14/03/169 від 19.07.2007 року.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва (суддя Головат юк Л. Д.) від 24.02.2011 року порушено п ровадження у справі № 50/143 та пр изначено до розгляду на 16.03.2011 ро ку.

Представник позивача в суд ове засідання 16.03.2011 року не з' я вився, вимоги ухвали суду не в иконав, проте через загальни й відділ діловодства Господа рського суду міста Києва под ав клопотання про відкладенн я розгляду справи. Суд задово льнив клопотання позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2011 року п одав витребувані ухвалою суд у документи, у тому числі: копі ю банківської ліцензії НБУ № 10 від 11.10.2006 року та копію дозволу НБУ № 10-4 від 11.10.2006 року із додатко м. Крім того відповідач надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Ухвалою суду розгляд справ и відкладено на 20.04.2011 року.

Представник позивача в суд овому засіданні 20.04.2011 року не з' явився

Представник відповідача в судовому засіданні 20.04.2011 року н адав пояснення по справі, про ти позову заперечував.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 20.04.2011 року по зов ТОВ «Мелос-Центр»до ПАТ « Райффайзен Банк Аваль»залиш ено без розгляду.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, ТОВ «Мелос-Центр» звернулося до Київського апе ляційного господарського су ду з апеляційною скаргою, у як ій просило суд скасувати ухв алу Господарського суду міст а Києва від 20.04.2011 року в зв' язк у з тим, що вона прийнята із по рушенням норм процесуальног о права.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 01.06.2011 року апеляційну ска ргу ТОВ «Мелос-Центр»задовол ено, ухвалу Господарського с уду міста Києва від 20.04.2011 року с касовано, справу № 50/143 направле но до Господарського суду мі ста Києва для розгляду по сут і.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва (суддя Дідичен ко М. А.) від 08.07.2011 року справу № 50/143 прийнято до провадження та п ризначено розгляд справи на 26.07.2011 року.

21.04.2011 року через загальний ві дділ діловодства Господарсь кого суду міста Києва позива ч подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій крім заявлених в позовній заяві в имог просив суд в порядку з астосування недійсності дог овору іпотеки № 010/14/03/169 від 19.07.2007 ро ку виключити з Державного ре єстру іпотек запис за № 3753 від 1 9.07.2007 року про державну реєстра цію договору іпотеки № 010/14/03/169 ві д 19.07.2007 року; виключити з Єдиног о реєстру заборон відчуження об' єктів нерухомого майна запис за № 3751, 533 та № 3752, 534 від 19.07.2007 ро ку про державну реєстрацію з аборони відчуження нерухомо го майна за договором іпотек и № 010/14/03/169 від 19.07.2007 року.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК Укра їни позивач вправі до прийня ття рішення по справі змінит и підставу або предмет позов у, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання вс тановленого порядку досудов ого врегулювання спору у вип адках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або з меншити розмір позовних вимо г. До початку розгляду госп одарським судом справи по су ті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової за яви.

Зміна предмета позову озн ачає зміну матеріально-право вої вимоги до відповідача, зм іна підстави позову означає зміну обставин, якими позива ч обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна змін а і предмета і підстав позову не допускається. Неправомір но висувати нові вимоги, які н е були зазначені у тексті поз овної заяви, оскільки під змі ною предмету позову слід роз уміти зміну за тією ж матеріа льно-правовою вимогою, яку бу ло заявлено у позовній заяві .

Суд враховує, що наведеної п равової позиції дотримуєтьс я Вищий господарський суд Ук раїни, зокрема, в інформаційн ому листі від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Пр о деякі питання практики зас тосування норм Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, порушені у доповідних записках про роботу господа рських судів у першому піврі ччі 2007 року».

У своїй заяві позивач висун ув нові вимоги, які одночасно мають окремий предмет та окр еме нормативно-правове обґру нтування, тому подана позива чем заява судом відхиляється .

Представник позивача в суд овому засіданні 26.07.2011 року позо вні вимоги підтримав у повно му обсязі та подав витребува ні ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2011 року п роти позовних вимог заперечу вав.

Розглянувши надані учасни ками судового процесу докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представників стор ін, з' ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні ви моги і заперечення проти поз ову, об' єктивно оцінивши в с укупності докази, які мають з начення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Гос подарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(над алі - кредитор) та ТОВ «Мелос-Ц ентр»(надалі - позичальник) ук ладено генеральну кредитну у году № 010/14/119 від 19.07.2007 року (надалі - генеральна угода).

Правонаступником ВАТ « Райффайзен Банк Аваль»є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що п ідтверджується п. 1.3 наявного в матеріалах справи статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», затвердженого загальними зб орами акціонерів ВАТ «Райффа йзен Банк Аваль», протокол № 3б -45 від 14.10.2009 року.

Відповідно до п. 1.1 ген еральної угоди, кредитор на п ідставі цієї угоди зобов' яз ується надати позичальнику к редитні кошти в порядку та на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладе них в її рамках.

Пунктом 1.2 генеральної угоди із змінами, внесеними д одатковою угодою № 010/14/119/4 від 26.02.2010 року, встановлено, що зага льний розмір заборгованості за укладеними в рамках цієї у годи договорами не може пере вищувати ліміт кредитування в розмірі 26 384 436, 02 Рос. рублів (лі міт кредитування) станом на д ату видачі кредитних коштів за офіційним курсом НБУ Укра їни.

20.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладе но кредитний договір № 010/14/378 « Відновлювальна кредитна лін ія на поповнення обігових ко штів для корпоративних клієн тів»до генеральної угоди (на далі - кредитний договір), ві дповідно до п. 1.1 якого з урахув анням змін, внесених додатко вою угодою № 010/14/378/5 від 07.05.2010 року, в ідповідно до умов кредитного договору та генеральної уго ди кредитор зобов' язується надати позичальнику кредит в формі відновлювальної кред итної лінії лімітом 19 865 386, 02 Рос . рублів, а позичальник зобов' язується отримати кредит, ви користати його за цільовим п ризначенням, повернути креди торові суму кредиту, сплатит и проценти за користування к редитом та комісії, а також ви конати інші обов' язки, визн ачені кредитним договором.

Пунктом 1.2 кредитного договору із зазначеними змін ами встановлено, що кінцевий термін погашення кредиту по зичальником - до 20.06.2010 року (ост анній день строку користуван ня кредитом).

Плата за користуванн я кредитом розраховується на основі процентної ставки в р озмірі: з 20.05.2008 року - 11, 5 % річних (п. 2.2 кредитного договору із зм інами, внесеними додатково ю угодою № 010/14/378/5 від 07.05.2010 року).

Відповідно до п. 2.3 кред итного договору із змінами, внесеними додатковою угодою № 010/14/378/5 від 07.05.2010 року, сторони вст ановили, що позичальник пога шає заборгованість за кредит ом у відповідності до графік у (додаток № 1 до цієї додатков ої угоди).

Як вбачається з позов ної заяви, позивач просить су д визнати недійними генераль ну кредитну угоду № 010/14/110 від 19.07.2007 року, укладений в її рамках кредитний догові р № 010/14/378 від 20.05.2008 року та укладени й у забезпечення зазначених договорів договір іпотеки № 010/14/03/169 від 19.07.2007 року.

Вивчивши зазначені д оговори суд відзначив, що кре дитний договір № 010/14/378 від 20.05.2008 ро ку був укладений сторонами д о генеральної кредитної угод и № 010/14/119 від 19.07.2007 року та договір іпотеки № 010/14/03/169 від 19.07.200 7 року був складений сторонам и у забезпечення генеральної кредитної угоди № 010/14/119 від 19.07.2007 року та кредитних до говорів до неї.

З урахуванням вказан ого суд вважає посилання поз ивача в позові на генеральну кредитну угоду № 010/14/110 від 19.07.2007 ро ку помилковим, та вважатиме г енеральною кредитною угодою , яку позивач просить визнати недійсною, саме генеральну к редитну угоду № 010/14/119 від 19.07.2007 рок у.

Так, обґрунтовуючи позовн і вимоги, позивач зазначає, що видача банками кредитів та с плата процентів за їх корист ування у валюті, відмінній ві д української гривні без ная вності індивідуальної ліцен зії Національного банку Укра їни є порушенням валютного з аконодавства, що у свою чергу є підставою для визнання нед ійсними відповідних договор ів, а саме генеральної кред итної угоди № 010/14/119 від 19.07.2007 року т а кредитного договору № 010/14/378 ві д 20.05.2008 року. Крім того позив ач зазначає, що на підставі ст . 548 ЦК України, недійсність заз начених угод спричиняє недій сність правочину щодо їх заб езпечення, а саме договору іп отеки № 010/14/03/169 від 19.07.2007 року.

Проте, суд не може погодитис ь з даною позицією відповіда ча з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладені сторонами генера льна кредитна угода № 010/14/119 від 19.07.2007 року та кредитний договір № 010/14/378 від 20.05.2008 року до неї є кр едитними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Ук раїни за кредитним договором банк або інша фінансова уста нова (кредитодавець) зобов'яз ується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні оп ерації банків полягають у ро зміщенні від свого імені, на в ласних умовах та на власний р изик залучених коштів юридич них осіб (позичальників) та гр омадян. Кредитними визнаютьс я банківські операції, визна чені як такі законом про банк и і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діял ьність»визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Статтею 2 Закону України «Пр о банки і банківську діяльні сть»визначено, що кошти - це гроші у національній або іно земній валюті чи їх еквівале нт.

Статтею 99 Конституції Украї ни встановлено, що грошовою о диницею України є гривня. При цьому, будь-яких обмежень щод о можливості використання в Україні грошових одиниць іно земних держав в Конституції України не встановлено.

Частиною 2 ст. 192 ЦК України ви значено, що іноземна валюта м оже використовуватися в Укра їні у випадку і в порядку, вста новлених законом.

Згідно, ч. 2 ст. 198 ГК України вс тановлено, що грошові зобов'я зання учасників господарськ их відносин повинні бути вир ажені і підлягають оплаті у г ривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в інозе мній валюті лише у випадках, я кщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрах унки між собою в іноземній ва люті відповідно до законодав ства. Виконання зобов'язань, в иражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, відповідно до законод авства України, гривня має ст атус універсального платіжн ого засобу, який без обмежень приймається на всій територ ії України. В той же час, обіг і ноземної валюти обумовлений вимогами спеціального закон одавства України.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів У країни «Про систему валютног о регулювання і валютного ко нтролю».

Частиною 2 ст. 1 Декрету Кабін ету Міністрів України «Про с истему валютного регулюванн я і валютного контролю»встан овлено, що до валютних операц ій відносяться, зокрема, опер ації, пов'язані з переходом пр ава власності на валютні цін ності, за винятком операцій, щ о здійснюються між резидента ми у валюті України, а отже, на дання кредитів в іноземній в алюті є валютною операцією (о перацією з валютними цінност ями).

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрет у Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу лювання і валютного контролю »банки мають право здійснюва ти операції з валютними цінн остями на підставі генеральн ої ліцензії на здійснення оп ерацій з валютними цінностям и.

Порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання іноземної валюти на т ериторії України як засобу п латежу регламентує Положенн я про порядок видачі Націона льним банком України індивід уальних ліцензій на використ ання іноземної валюти на тер иторії України як засобу пла тежу, затверджене постановою Правління Національного бан ку України від 14.10.2004 № 483 та зареє строване в Міністерстві юсти ції України 09.11.2004 за № 1429/10028.

Відповідно до п. 2.3 цього Поло ження, за наявності банківсь кої ліцензії та за умови отри мання письмового дозволу Нац іонального банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, сере д яких і залучення та розміще ння іноземної валюти на валю тному ринку України.

Відповідно до п. 1.5 цього Поло ження, використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу без ліцен зії дозволяється, зокрема, як що ініціатором або отримувач ем за валютною операцією є уп овноважений банк (ця норма ст осується лише тих операцій у повноваженого банку, на здій снення яких Національний бан к України видав йому банківс ьку ліцензію та письмовий до звіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З наведеного вбачається, що уповноважені банки на підст аві банківських ліцензій та письмового дозволу на здійсн ення операцій з валютними ці нностями мають право здійсню вати операції з надання кред итів в іноземній валюті.

Як слідує з матеріалів спра ви, 11.10.2006 року Національний банк України видав відповід ачу банківську ліцензію № 10 зг ідно з якою останньому надан о право здійснювати банківсь кі операції, визначені ч. 1 та п . п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Пр о банки і банківську діяльні сть», дозвіл НБУ № 10-4 від 11.10.2006 р оку на право здійснення опе рацій, визначених п. п. 1-4 ч. 2 та ч . 4 ст. 47 Закону України «Про бан ки і банківську діяльність», за яким Банк, між іншим, може з дійснювати залучення та розм іщення іноземної валюти на в алютному ринку України.

Так, надання та одержання кр едиту в іноземній валюті та с плата процентів за цим креди том не потребує наявності ін дивідуальної ліцензії на вик ористання іноземної валюти я к засобу платежу на територі ї України у жодної зі сторін д оговору, а відтак, відсутніст ь у сторін індивідуальної лі цензії Національного банку У країни не є підставою для виз нання договорів недійсними.

Щодо вимог підпункту в) ч. 4 ст . 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю», на який посилаєть ся позивач і який передбачає наявність індивідуальної лі цензії на надання і одержанн я резидентами кредитів в іно земній валюті, якщо термін і с уми таких кредитів перевищую ть встановлені законодавств ом межі - то на сьогодні зако нодавством не визначено межі термінів і сум надання або од ержання кредитів в іноземній валюті як критеріїв віднесе ння їх до сфери дії режиму інд ивідуального ліцензування, а отже, операція з надання банк ами кредитів в іноземній вал юті не потребує індивідуальн ої ліцензії.

Така правова позиція підтв ерджена як Національним Банк ом України в листах від 10.09.2010 ро ку № 18-311/4539-15626, від 07.12.2009 № 13-210/7871-22612 так і В ерховним судом України в Уза гальненнях судової практики розгляду цивільних справ, як і виникають з кредитних прав овідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010 ро ку.

Відповідно до постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и від 06.11.2009 року № 9 «Про судову пр актику розгляду цивільних сп рав про визнання правочинів недійсними», правочин може б ути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законо м, та із застосуванням наслід ків недійсності, передбачени х законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивіл ьного кодексу України (далі Ц К України) підставою недійсн ості правочину є недодержанн я в момент вчинення правочин у стороною (сторонами) вимог, я кі встановлені частинами пер шою - третьої, п' ятою, шосто ю ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Код ексу, іншим актам цивільного законодавства, а також морал ьним засадам суспільства; ос оба, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг ци вільної дієздатності; волеви явлення учасника правочину м ає бути вільним і відповідат и його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, вст ановленій законом; правочин має бути спрямований на реал ьне настання правових наслід ків, що обумовлені ним.

Усі вище наведені вимоги ст атті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чиннос ті правочину, були дотримані сторонами під час укладання договорів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожн а сторона повинна довести ті обставини, на які вона посила ється як на підставу своїх ви мог і заперечень.

Позивачем не доведено наяв ність законних підстав для в изнання недійсними генера льної кредитної угоди № 010/14/119 ві д 19.07.2007 року, кредитного договор у № 010/14/378 від 20.05.2008 року та договору іпотеки № 010/14/03/169 від 19.07.2007 року, т ому суд відмовляє позивачу у вимогах про визнання цих дог оворів недійсними.

Судові витрати відповідно до статей 49 ГПК України покла даються на позивача.

Виходячи з викладеного та к еруючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГП К України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовит и повністю.

Рішення набирає зако нної сили після закінчення с троку подання апеляційної ск арги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набир ає законної сили після розгл яду справи апеляційним госпо дарським судом.

Суддя Дідиченко М. А .

Дата підписання: 01.08.2011 року.