Рішення

від 19.07.2011 по справі 42/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/185

19.07.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго” м. Києва

до Комунального підприємства “Чоколівське” Солом'янської районної у м. Києві ради

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 8505793,24 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Цурка Н.О.,

від відповідача Сахно І.В.

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

На підставі ст. 25 ГПК України судом проведено заміну позивача його правонаступником Публічним акціонерним товариством “Київенерго”.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1540019 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 жовтня 2008 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом жовтня 2008-січня 2011 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 лютого 2011 р. 7439589,69 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 815297,48 грн., три проценти річних з простроченої суми 250906,07 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення 1143587,08 грн. боргу слід припинити, позов в іншій частині підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 жовтня 2008 р. між сторонами у справі було укладено договір № 1540019 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно погодженого переліку в обсязі 97590,02 Гкал/рік, а відповідач –забезпечувати щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладах обліку та розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 4 договору встановлений з часу його підписання до 1 червня 2009 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії.

Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розрахунком протягом указаного періоду він поставив відповідачу теплової енергії за договором вартістю 34881981,14 грн.

Суд критично оцінює указані докази, оскільки розрахунок вартості поставленої за договором теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом позовного періоду.

З пояснень позивача, матеріалів справи, слідує, що вартість частини поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, за грудень 2008, січень та лютий 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008, січня та лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Таким чином, вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на виробництво теплової енергії, у т.ч. встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р., становить 34122989,50 грн., зокрема, в грудні 2008 р. 1777134,55 грн., в січні 2009 р. 1741402,24 грн., в лютому 2009 р. 1408639,86 грн.

Поясненнями сторін, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплову енергію відповідачем стверджується, що одержана теплова енергія оплачена відповідачем у розмірі 28585978,53 грн., у т.ч. 1143587,08 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 1143587,08 грн. відповідачем сплачена, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 5536919,97 (34122898,50-28585978,53) грн. боргу.

Враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню з урахуванням фактичного розміру прострочених сум 653868,27 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 204689,03 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки позов задоволено частково, в іншій частині провадження у справі припинено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених та припинених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

провадження у справі № 42/185 в частині вимог про стягнення 1143587,08 грн. боргу припинити.

Позов Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в іншій частині задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Чоколівське” Солом'янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4А, код 35756971) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 5536919,97 грн. боргу, 653868,27 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 204689,03 грн. три проценти річних з простроченої суми, 22601,79 грн. витрат по оплаті державного мита, 209,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар