Рішення

від 27.07.2011 по справі 56/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

56/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/186

27.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна традиція»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»

Про Стягнення 4 469,56 грн.

Представники сторін:

Від позивачане з'явились

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна традиція»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»заборгованості за договором поставки № 1/01/09 від 01.01.2009 р. у розмірі 4 469,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки № 1/01/09 від 01.01.2009 р. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору поставки № 1/01/09 від 01.01.2009 р. на загальну суму 4 469,56 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилалась за адресою вказаною у позовній заяві та витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були отриманні відповідачем про, що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення поштової кореспонденції повернуті відділенням поштового зв'язку.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

21.07.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника позивача у відрядженні.

Розглянувши зазначене клопотання про відкладення розгляду справи суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Наявних в матеріалах справи документів достатньо для встановлення всіх обставин справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, позивачем не додано жодних доказів, що підтверджують неможливість явки представника позивача до суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольна традиція»(надалі - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»укладено договір поставки № 1/01/09 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до накладних. а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в строки, встановленні даним договором.

На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 15 923,93 грн., відповідно до видаткових накладних:

№ 13901 від 04.07.2009 р. на загальну суму 14 955,60 грн.

№ 13967 від 16.07.2009 р. на загальну суму 968,33 грн.

Поставка товару також підтверджується податковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що покупець здійснює оплату переданого йому товару на наступних умовах:

- за коньячну продукцію не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

- за винну продукцію не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, відповідач повинен був розрахуватись за товар отриманий за видатковою накладною № 13901 від 04.07.2009 р. до 04.08.2009 р., а за видатковою накладною № 13967 від 16.07.2009 р. до 16.07.2009 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 10 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою № Г-31.0.0.0/1-62 від 03.03.2010 р.

Отже, станом на момент розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору товар складає 5 423,93 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач доказів в спростування вказаних обставин до суду не надав, заборгованість у розмірі 5 423,93 грн. не заперечив.

Проте, відповідно до позовної заяви та пояснень позивача заборгованість відповідача за поставлений товар складає 4 469,56 грн., яка є меншою.

Так як, заборгованість відповідача встановлена судом є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 4 469,56 грн., враховуючи те що, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог на суму заявлену позивачем у розмірі 4 469,56 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 4 469,56 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, з урахуванням строку оплати, передбаченого п. 2.3. Договору, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 4 469,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем надано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках, відкритих на його ім`я в банківських установах.

Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. “Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, не вказано номери поточних рахунків на які він просить накласти арешт.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»(02094, м. Київ, вул. Попудренко, 15-А, ідентифікаційний код 34476834) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна традиція»(юридична адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, проспект газети «Правда», 65, кв. 244; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12, к. 527, ідентифікаційний код 35340990) суму основного боргу у розмірі 4 469,56 (чотири тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 (сто дві) грн. 00 коп. та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

5.          Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна традиція»(юридична адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, проспект газети «Правда», 65, кв. 244; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12, к. 527, ідентифікаційний код 35340990) суму надмірно сплаченого державного мита у розмірі 0,31 (нуль) грн. 31 коп.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                В.В. Джарти

Дата підписання повного тексту рішення 01/08/ 2011 р.