Рішення

від 01.08.2011 по справі 39/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/104

01.08.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до       Житлово- будівельного кооперативу "Академічний-17"     

про     стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 320940,61 грн.

                                                                                                                                   Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

Від позивача:      ОСОБА_1., довіреність № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.

Від відповідача:  ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.08.2011 р.

                                                         ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово- будівельного кооперативу "Академічний-17"  (відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 320940,61 грн., з яких: 294835,97 грн. –основного боргу, 9582,51 грн. –інфляційних втрат, 2680,96 грн. –3% річних, 13841,17 грн. –пені, а також про відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420070 від 01.06.2000 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв’язку з чим за період з 01.11.2010 р. по 01.06.2011 р. виникла заборгованість у розмірі 294835,97 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 12 923,84 грн. та 3% річних у розмірі 5274,62 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/104 та призначено справу до розгляду на 01.08.2011 р. о 09:45 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, а також довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію ЖБК «Академічний –17»за період з червня 2018 р. по червень 2011 р., номер особового рахунку 1420070, договір від 01.06.2000 р. № 1420070; інформацію щодо нормативних актів зприводу встановлення тарифів на теплову енергію.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2011 р. подав пояснення (відзив) на позов з підтверджуючими документами, відповідно до якого частково визнав заборгованість в сумі 266253,53 грн., тоді як в частині 28582,44 грн. вважає заборгованість безпідставною у зв»язку з неузгодженістю дій АК «Київенерго»та Київської міської державної адміністрації у питаннях термінів застосування тарифів на теплову енергію для ЖБК та ОСББ як юридичних осіб і їхніх мешканців згідно з розпорядженням КМДА № 1222 від 29.12.2010 р., а нарахування пені в розмірі 13841,17 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 9582,51 грн., 3% річних в розмірі 2680,96 грн., а відповідно і суми призначеного державного мита –3209,41 грн., відповідач вважає неправомірним, оскільки причиною несплати за спожиту теплову енергію та утворення боргу є форс-мажорні умови, вказані у поясненнях (відзиві).

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2011 р.  подав клопотання, відповідно до якого просив: 1) не стягувати з відповідача суми пені, інфляційної складової основного боргу, 3% річних; 2) стягнути з арештованого рахунку в примусовому порядку органами державної виконавчої служби лише доведену належними доказами суму боргу, яка становить 266253,53 грн.; 3) згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зменшити суму призначеного державного мита до 2662,54 грн. (замість 3209,41 грн.), відповідно до суми реального боргу. Клопотання судом відхилено як безпідставне у зв»язку з неможливістю його розгляду до вирішення справи по суті, а в частині п. 2 як таке, що не відноситься до компетенції суду.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2011 р. надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.08.2011 р. надав суду усні пояснення, позовні вимоги частково заперечував з огляду на викладене у поясненнях (відзиві).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                         ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (Енергопостачальна організація, позивач) та Житлово - будівельним кооперативом "Академічний-17"   (Абонент, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410070 від 01.06.2000 р., предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених даним договором (надалі –Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією,  Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, абонент зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Сторони Договору узгодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) відповідно для опалення, для гарячого водопостачання, для опалення (п. 1 Додатку 3 до Договору), також сторони узгодили можливість змінення тарифів в період дії Договору (п. 3 Додатку 3 до Договору).

Згідно п. 2.3.2 Договору абонент зобов»язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №  4 до Договору (надалі –Додаток № 4).

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 визначено, що абонент (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із теплової енергії № 4 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, розрахункова група, тел. 407-20-19, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п.2 даного Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 поточного місяця, при цьому:

- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред»являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3.1);

        - абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Також, п.3.5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку № 4), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду відомості обліку споживання теплової енергії та облікові картки (табуляграми) відповідача за період з 01.11.2010 р. по 01.06.2011 р., довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Академічний –17»за період з червня 2008 р. по травень 2011 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.2010 р. по 01.06.2011 р. становить 294835,97 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим  в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з червня 2008 р. по травень 2011 р. в розмірі 294835,97 грн.,  що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграми) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період за підписом відповідача, яка станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем не сплачена (належним чином засвідчені копії знаходяться  в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до поданих позивачем довідки про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Академічний –17»за період з червня 2008 р. по травень 2011 р. та довідки про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Академічний –17»за період з червня 2008 р. по червень 2011 р. підтверджується, що борг відповідача перед позивачем за період з 01.11.2010 р. по 01.06.2011 р. становить 294835,97 грн.

При цьому судом перевірено виставлення енергопостачальною організацією (позивачем) до сплати абоненту (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі  Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420070 від 01.06.2000 р. згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в «Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію», доданої позивачем до матеріалів справи), які відповідно були чинними у спірний період. Судом також враховано, що в період січня 2011 р. нарахування позивачем  відповідачу сум до сплати за поставлену теплову енергію підставно здійснювалось згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (позивачу) згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, від 14.12.2010, № 1729 (набрала чинності з 01.01.2011 р.) у відповідності до законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", Указу Президента України від 14.03.95 N 213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України".

У зв»язку з наведеним, спростовуються доводи відповідача, викладені ним у поясненнях (відзиві), про безпідставність нарахування заборгованості в частині 28582,44 грн. за січень 2011 р.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував,  належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не надав, суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення основного боргу в розмірі 294835,97 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 9582,51 грн. інфляційної складової боргу та 2680,96 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором  на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420070 від 01.06.2000 р. за період з 01.11.2010 р. по 01.06.2011 р.

Відповідно до ст. 610  Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 2680,96 грн. та суми інфляційної складової боргу  в розмірі 9582,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 13841,17 грн. пені за період з січня 2011 р. по травень 2011 р. (151 день).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.п. 3.5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку № 4), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач вірно виконав розрахунок суми пені з урахуванням п.п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 ГК України у розмірі 13841,17 грн. пені за період з січня 2011 р. по травень 2011 р. (151 день).

Натомість, суд приймає до уваги приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до яких господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, а також доводи відповідача, викладені ним в поясненнях (відзиві), з урахуванням чого приходить до висновку, що вимоги позивач про стягнення з відповідача пені у розмірі 13841,17 грн. є обґрунтованими, проте з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшує їх розмір до 6920,59 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 6920,59 грн. за період з січня 2011 р. по травень 2011 р. (151 день), а в іншій частині вимог про стягнення пені (6920,59 грн.) позивачу належить відмовити на підставі  п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд може покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник у зв»язку з неправильними діями відповідача, зокрема, у зв»язку із невиконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1420070 від 01.06.2000 р. в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії, а також з урахуванням ч. 2 ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 3209,41 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

                                                          В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу "Академічний-17" (03179,  м. Київ, вул. Чорнобильська, буд. 14, 12, 12-А; ідентифікаційний код 23698345), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства  "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764) 294835,97 грн. (двісті дев»яносто чотири тисячі вісімсот тридцять п»ять гривень 97 коп.) основного боргу, 9582,51 грн. (дев»ять тисяч п»ятсот вісімдесят дві гривні 51 коп.) інфляційної складової боргу, 2680,96 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 96 коп.) трьох відсотків річних, 6920,59 грн. (шість тисяч дев»ятсот двадцять гривень 59 коп.), 3209,41 грн. (три тисячі двісті дев»ять гривень 41 коп.) державного мита та  236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                  Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення –05.08.2011 р.