Постанова

від 28.03.2007 по справі 2а-140/2007

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2а-140/07

Справа № 2а-140/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року                                                                м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в

складі колегії

підгодовуванням судді Дрішлюка

А.І.,

суддів Погрібного C.O., Целуха А.П.,

при секретарі Іскрич В.В., Мангул

О.П.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції Малиновського району м. Одеси, Державної

податкової адміністрації України щодо

неправомірної бездіяльності в частині не внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного

коду та ін.

ВСТАНОВИВ:

В Малиновський районний суд м. Одеси з адміністративним позовом звернувся

ОСОБА_1., посилаючись на те, що неправомірними діями відповідачів були порушені

його права, пов'язані з релігійними переконаннями,

зокрема, що він був змушений використовувати ідентифікаційний

код. Крім того, процедура, яка передбачена чинним законодавством, на його думку не призводе до відмови від коду, тому він

просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник

відповідачів позов не визнав, та пояснив, що чинне законодавство України

передбачає спеціальну процедуру, яка дозволяє особам, які через свої релігійні переконання не бажають отримувати ідентифікаційний код.

Після проходження цієї процедури, вноситься відмітка в

паспорті встановленого зразку згідно з Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного

номера фізичної особи - платника податків

та інших обов'язкових платежів, затв. наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерством внутрішніх справ

України від 19.10.2004 N602/1226 (далі-Порядок...).

Оцінюючи зібрані по справі докази та з врахуванням встановлених обставин

суд вважає, що адміністративний позов підлягає

задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до

ч. 4 ст. 5 Закону України „Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків

та інших обов'язкових платежів" до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або

інші переконання відмовляються від прийняття

ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Крім того, ч. 2 ст. 1 Закону

України „Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших

обов'язкових платежів" встановлює, що для осіб, які через свої

релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного

номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми

обліку платників податків та інших обов'язкових

платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без

ідентифікаційного номера.

Позивач ОСОБА_1. є релігійною

віруючою людиною та священнослужителем.

2

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному

гарантується право на оскарження в суді рішень,

дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про свободу совісті та релігійні

організації будь-яке пряме чи непряме обмеження прав,

встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до

релігії не допускається та тягне за собою відповідальність,

встановлену законом.

Оцінюючи доводи представника відповідачів в частині обов'язковості

застосування Положення, суд керується принципом

законності, згідно з яким органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та

у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності

нормативно-правового акта Конституції України,

закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому

акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Порядок встановлює додаткову процедуру, яку необхідно пройти громадянину

для того, щоб відмовитися від ідентифікаційного коду,

що суперечить змісту, сенсу та меті Закону

України „Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших

обов'язкових платежів", який встановлює тільки обов'язок зацікавленої

особи повідомити про відмову від ідентифікаційного

коду, що було зроблено позивачем. Тому суд, приймаючи рішення, керується нормами Закону та не застосовує норми Порядку,

що також відповідає п. 5 постанови Пленуму Верховного

Суду України від 01.11.1996 року.

В ст. 5 Закону України „Про Державний реєстр фізичних осіб - платників

податків та інших обов'язкових платежів"

встановлюється порядок реєстрації фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів, згідно з яким, під час

реєстрації до облікової картки фізичної особи -

платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище,

ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної

роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно зі ст. 9 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950

року, ратифікованої Законом України „Про ратифікацію

Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожна людина має право на свободу думки,

совісті та релігії; це право включає свободу змінювати релігію або свої переконання, а

також свободу сповідувати свою релігію або

переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдно чи приватно, в

богослужінні, ученні, виконанні релігійних і ритуальних обрядів. Свобода сповідувати релігію або

переконання підлягає лише таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в

інтересах громадської безпеки, для

охорони громадського порядку, здоров'я і моралі або для захисту прав і свобод інших людей. Відповідально

до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість

яких надана Верховною Радою України, є частиною

національного законодавства України. Згідно зі ст. 19 Закону України „Про міжнародні

договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,

є частиною національного законодавства

і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором

України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші

правила, ніж ті, що передбачені у відповідному

акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі ст. 10 Закону України

„Про державну податкову службу в Україні" та ч. 1 ст.3 „Про державний

реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" 

обов'язок  внесення  в 

паспорт  відомостей  щодо  

ідентифікаційного  коду

3

покладено на податкову інспекцію, так як і створення Державного реєстру

віднесено до компетенції податкових органів.

Оцінюючи доводи представника відповідачів в частині обов'язковості

застосування Положення, суд керується принципом законності, згідно з яким суд

при вирішенні справи керується цим принципом, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону

України, міжнародному договору, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд

застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Порядок встановлює додаткову процедуру, яку необхідно пройти громадянину

для того, щоб відмовитися від ідентифікаційного коду,

що суперечить змісту та сенсу Закону України „Про державний реєстр фізичних

осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", який встановлює тільки обов'язок зацікавленої особи

повідомити про відмову від ідентифікаційного коду, що було

зроблено позивачем. Тому суд приймаючи рішення керується нормами Закону, та не

застосовує норми Порядку, що також відповідає п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України „Про державний реєстр

фізичних осіб -платників податків та інших

обов'язкових платежів" передбачена можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або

інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру, за

раніше встановленими формами обліку платників податків та інших обов'язкових

платежів. Будь-яких застережень щодо застосування норм закону по відношенню до осіб яким цей номер був присвоєний раніше, він не

містить.

В частині вимог позивача щодо негайного виконання постанови суду, то ст.256

КАС України містить перелік категорій справ, щодо

яких може бути допущено негайне виконання. Відповідно суд відмовляє

в задовольнянні вимог позивача щодо встановлення негайного

порядку виконання постанови суду

Керуючись ст. 9 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950

року, ст.ст. 1,4, 5 Закону України „Про Державний реєстр фізичних осіб -

платників податків та інших обов'язкових платежів", ст. 4 Закону України

„Про свободу совісті та релігійні організації"", ст.ст. 6,9,17, 51 КАС України,

СУД -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції Малиновського району м. Одеси, Державної

податкової адміністрації України щодо неправомірної бездіяльності в частині не

внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без

ідентифікаційного коду та ін. задовольнити.

Визнати

незаконною бездіяльність Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одесі та Державної

податкової адміністрації України, що виразилась

у відмові: поставити в паспорт ОСОБА_1, на одній зі сторінок,

передбачених для особливих відміток, відмітку про наявність права здійснювати

будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Зобов'язати Державну податкову

адміністрацію України, Державну податкову інспекцію в Малиновському районі м. Одеси скасувати наданий

ідентифікаційний номер та виключити ідентифікаційний

номер, та інші данні ОСОБА_1, з інформаційного фонду Державного

реєстру фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів.

4

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Малиновському районі м. Одесі зберегти за ОСОБА_1раніше встановлені форми обліку

платників податків та інших обов'язкових

платежів без застосування ідентифікаційного номеру.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Малиновському районі м. Одесі поставити

в паспорті ОСОБА_1 на одній зі сторінок, передбачених

для особливих відміток, відмітку наступного змісту: «Має право здійснювати будь-як платежі без ідентифікаційного

номера на підставі ст.1 Закону України „Про державний реєстр фізичних

осіб-платників податків та інших обов'язкових

платежів"», завірити її підписом начальника ДПІ в Малиновському районі м.

Одеси і круглою гербовою печаткою.

В частині допущення негайного виконання постанови суду - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в

апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк

з дня проголошення рішення, а у разі складення постанови

у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня

складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в

порядку ч.5 ст.186 КАС України.