Постанова

від 13.07.2007 по справі 2а-140/2007

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

                                                                                                                      Справа

№ 2a-140/07

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня

2007 року Саксаганський районний суд м. 

Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого -

судді Прасолова В.М.

при секретарі -

Горбуновій Л.С.

за участю

представника позивача - Міщенко В.В.

за участю

прокурора - Котова P.O. розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі

суду в м.  Кривому Розі адміністративну

справу за позовом прокурора Саксаганського району м.  Кривого Рогу в інтересах Центральної МДПІ

м.  Кривого Рогу до ОСОБА_1 про

зобов'язання вчинити певні дії,  суд -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор

звернувся до суду з позовом в інтересах Центральної МДПІ у м.  Кривого Рогу, 

в якому просить зобов'язати відповідача - ОСОБА_1 надати до Центральної

міжрайонної державної податкової інспекції декларацію про особистий майновий

стан та доходи за 2006 рік. В обґрунтування позову посилається на наступне.

Згідно з

п.2  ст. 

121 Конституції України прокуратура України становить єдину

систему,  на яку покладено представництво

інтересів держави в суді у випадках, 

визначених законом.  Згідно  ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства

України - у випадках,  встановлених

законом,  прокурор може звертатися до

адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав,  свобод та інтересів інших осіб і брати участь

у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина

або держави в порядку,  встановленому цим

Кодексом та іншими законами,  і може

здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Згідно

до п.2  ст. 121 Конституції України,   ст.  

ст.  4,  5, 

6,  36-1 Закону України від

05.11.1991р. №1789-ХП "Про прокуратуру" Прокурор Саксаганського

району м.  Кривого Рогу виконуючи свої

функції,  з метою реалізації

Конституційних норм України та всемірного утвердження верховенства закону,  зміцнення правопорядку,  звертається до суду в інтересах держави в

особі Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

(далі - МДПІ). Згідно відомостей МДПІ (додаток №1): встановлений факт отримання

ОСОБА_1 доходів у вигляді інвестиційного прибутку від продажу акцій у сумі

2330, 00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Прибуток,  який отримав ОСОБА_1 це кошти виплачені

підприємством ТОВ "Цінні папери КБІ" (код ЄДРПОУ 33178657). Станом на

05.06.07 ОСОБА_1 річної декларації про майновий стан і доходи до Центральної

МДПІ не надав (строк до 01.04.07), 

податок з доходу фізичних осіб до бюджету не сплатив.

Згідно  ст.  1

Закону України від 22.05.2003 року №889-TV

" Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889): дохід

- це сума будь-яких коштів,  вартість

матеріального і нематеріального майна, 

інших активів,  що мають

вартість,  у тому числі цінних паперів

або деривативів,  одержаних платником

податку у власність або нарахованих на його користь,  чи набутих незаконним шляхом у випадках,  визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2

статті 4 цього Закону,  протягом

відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території

України,  так і за її межами;

Згідно  ст.  2 Закону

№889 - платниками податку є: резидент, 

який отримує як доходи з джерелом їх походження з території

України,  так і іноземні доходи;

нерезидент,  який отримує доходи з

джерелом їх походження з території України;

Згідно  ст.  З

Закону №889 - об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний

оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід,  який визначається шляхом зменшення загального

річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного

року; доходи з джерелом їх походження з України,  які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх

виплаті; іноземні доходи.

Згідно

п.п. 9.6 п.9  ст.  9 Закону №889 - облік фінансових результатів

операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно,  окремо від інших доходів і витрат.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом,  отриманим платником податку від продажу

окремого інвестиційного активу,  та його

вартістю,  що розраховується виходячи з

суми витрат,  понесених у зв'язку з придбанням

такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу

корпоративного права його емітентом,  яке

належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна

(майнових прав),  попередньо внесених ним

до статутного фонду емітента корпоративних прав,  внаслідок виходу такого платника податку з

числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником

податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в

обмін на емітовані ним корпоративні права. Інвестиційний актив,  подарований платнику податку чи успадкований

платником податку,  вважається придбаним

за нульовою вартістю.

До

складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається

позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними

активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат

операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних

прибутків,  отриманих платником податку

протягом звітного року,  зменшена на суму

інвестиційних збитків,  понесених

платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат

операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення,  то його сума переноситься у зменшення

загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних

років до його повного погашення.

Під терміном

"інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи

корпоративні права,  виражені в

інших,  ніж цінні папери,  формах, 

випущені одним емітентом,  а також

банківські метали,  придбані у

банку,  незалежно від місця їх подальшого

продажу.

Під терміном

"пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність

ідентичних цінних паперів.

Під

терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери,  випущені одним емітентом за тотожними умовами

емісії,  виплати доходу,  викупу чи погашення.

Згідно  ст.  18

Закону №889 - річна декларація про майновий стан і доходи (далі -податкова

декларація) подається платником податку, 

який:

а)  зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з

нормами цього Закону або інших законів;

б)  має право подати таку декларацію для отримання

податкового кредиту.

Для

цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається

виконаним,  якщо він отримував доходи

виключно від податкових агентів, 

зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Декларація

заповнюється платником податку самостійно або іншою особою,  нотаріально уповноваженою таким платником

податку здійснювати таке заповнення.

Перевірка

достовірності даних,  визначених у

деклараціях,  здійснюється у порядку,  встановленому законодавством.

Сума

податкових зобов'язань,  донарахована

податковим органом,  підлягає сплаті до

відповідного бюджету у строки, 

встановлені законом.  

з

Платник

податку до 1 березня року,  наступного за

звітним,  має право звернутися із запитом

до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову

декларацію,  а податковий орган

зобов'язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення. Відмова посадової

(службової) особи податкового органу надати зазначені послуги звільняє платника

податку від будь-якої відповідальності за неповне або невірне заповнення

декларації.

Згідно  ст.  18

Закону №889 - платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою

формою у визначені строки у випадках, 

коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим;

своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань,  а також суми штрафних (фінансових)

санкцій,  нарахованих податковим органом,  та пеню, 

за винятком сум,  що оскаржуються

в адміністративному або судовому порядку.

Згідно  ст. 2 Закону України „Про державну податкову

службу в Україні" (далі - Закон №509) завданнями органів державної

податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового

законодавства,  правильністю

обчислення,  повнотою і своєчасністю

сплати до бюджетів,  державних цільових

фондів податків і зборів (обов'язкових платежів),  а також неподаткових доходів,  установлених законодавством (далі -

податки,  інші платежі);

Згідно  ст. 10 Закону №509 державні податкові

інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю,  достовірністю,  повнотою нарахування та сплати податків та

зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками

податків бухгалтерських звітів і балансів, 

податкових декларацій, 

розрахунків та інших документів, 

пов'язаних з обчисленням податків, 

інших платежів,  а також перевіряють

достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів

оподаткування і обчислення податків, 

інших платежів.

Стаття

67 Конституції України визначає - кожний зобов'язаний сплачувати податки і

збори в порядку і розмірах,  встановлених

законом.  Обов'язок по сплаті податків і

зборів,  закріплений цією статтею

Конституції,  деталізується податковим

законодавством.  Передусім це  ст.  1

Закону України від 18.02.1997 р. «Про систему оподаткування»,  згідно з якою встановлення і скасування

податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових

фондів,  а також пільг їх платникам

здійснюються Верховною Радою України та міськими радами. Пільги щодо

оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами

України. Це положення базується на 

ст.  92 Конституції України,  в якій підкреслено,  що виключно законами України встановлюються

система оподаткування,  податки і збори.

Конституційне

закріплення має саме обов'язок сплачувати податки і збори. Тобто податкове

законодавство уточнює імперативне веління своєчасності сплати податків та

зборів у повному обсязі відповідно до податкового обов'язку. Зокрема,   ст.  9

Закону України «Про систему оподаткування» закріплює не тільки значну кількість

суттєвих обов'язків платників податків і зборів (обов'язкових платежів),  а і кілька загальних прав (підтвердження прав

на пільги,  ознайомлення з актами

перевірок,  оскарження рішень державних

податкових органів) - ст.  10 цього ж

Закону.

Згідно  ст.  9

Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів

(обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів

та інших державних органів відповідно до законів декларації,  бухгалтерську звітність та інші документи і

відомості,  пов'язані з обчисленням і

сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми

податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

Прокурор

враховуючи викладений аналіз норм матеріального права про оподаткування,  вважає, 

що Відповідачем всі перелічені норми чинного законодавства порушені,  наслідком чого є ненадходження до бюджету

відповідних сум податку з доходів фізичних осіб. Відповідач своїми

протизаконними діями в частиш неподання до податкового органу до 01.04.07р.

відповідної податкової декларації не тільки-но наносить шкоду державі,  але й унеможливлює належне виконання податковим

органом визначених законом №509 завдань та функцій.  

Згідно  ст.  50

Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України,  іноземці чи особи без громадянства,  їх об'єднання,  юридичні особи,  які не є суб'єктами владних повноважень,  можуть бути відповідачами лише за адміністративним

позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення)

окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск

(ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи

без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні

зібрання (збори,  мітинги,  походи, 

демонстрації тощо); в інших випадках, 

встановлених законом.

Враховуючи

вимоги вищезазначених  ст.  ст.  2,

10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" податкові

органи є контролюючим органом щодо своєчасності,  достовірності,  повноти нарахування та сплати податків та

зборів (обов'язкових платежів); а також своєчасності подання платниками

податків бухгалтерських звітів і балансів, 

податкових декларацій, 

розрахунків та інших документів, 

пов'язаних з обчисленням податків, 

інших платежів,  а також перевіряють

достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів

оподаткування і обчислення податків, 

інших платежів.

У попередньому

судовому засіданні представник позивача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Прокурор в

судовому повністю підтримав позов.

Відповідач у

судовому засіданні позов визнав повністю.

Приймаючи повне

визнання відповідачем адміністративного позову, 

суд вважає за можливе винести постанову по справі під час попереднього

розгляду справи,  згідно  ст. 

112 КАС України,  тому що визнання

позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права,  свободи чи інтереси інших осіб.

Підстав

для негайного виконання постанови суду в частині стягнення всієї суми

заборгованості суд не знаходить.

Згідно

зі  ст. 

256 КАС України сума заборгованості підлягає негайному виконанню в

частині місячного платежу.

Керуючись  ст.  

ст.  67,  121 Конституції України,   ст. 

ст.  1,  2, 

3,  9,  18 Закону України від "Про податок з

доходів фізичних осіб"  ст.  ст.  1,  9 Закону України «Про систему

оподаткування»  ст.  ст.  2,

10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні"  ст. 

ст. 4,  5,  6, 

36-1 Закону України "про прокуратуру",   ст.  

ст.  6, 10,  11, 14, 

50,  60, 111,  112, 158-163, 

256 КАС України,  суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов

задовольнити повністю.

Зобов'язати

ОСОБА_1 надати до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції

декларацію про особистий майновий стан та доходи за 2006 рік.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після

подання заяви

про апеляційне оскарження,  яку може

бути подано протягом 10 днів з дня проголошення

постанови або в разі проголошення резолютивної частини - протягом двадцяти

днів з дня складення

постанови

в повному обсязі.