Рішення

від 04.08.2011 по справі 4/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/320

04.08.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Трейд»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон»

Простягнення 1 056 023,44 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Протасов С.В.

Від відповідача             Вікарський А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон»549 720,50 грн. орендної плати, 116 163,56 грн. інфляційне збільшення, 34 809,38 грн. 3% річних, а всього 700 693,44 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 08.01.2008р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 905 050,50 грн. боргу по орендній платі, 116 163,56 грн. інфляційне збільшення, 34 809,38 грн. 3% річних, а всього 1 056 023,44 грн. заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 1 056 023,44 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 12.07.2011р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ост-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Купідон» було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1.

Акт прийому-передачі об'єкту оренди було оформлено додатком №2 до Договору та підписано сторонами від 08.01.2008р.

Згідно зазначеного Договору та Акту прийому-передачі об'єкту оренди, 08.01.2008 Позивач передав, а Відповідач прийняв в платне строкове користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення площею 116,8 кв.м, що знаходиться за адресою м.Київ вул. Фрунзе 111 на строк 35 місяців, тобто до 08.12.2010р.

Відповідач (Орендар) зобов'язався сплачувати Позивачу (Орендодавцю) щомісячно оренду плату в розмірі 49 546,56 гривень. При цьому сторони дійшли згоди, що Орендар вступає у строкове користування об'єктом після прийняття об'єкта за Актом прийому -передачі.

Відповідно до п. 3.4. Договору, сплата орендної плати Орендарем здійснюється в будь-якому разі не пізніше десятого числа місяця за який здійснюється такий платіж.

Згідно п.2.5 Договору, сторони домовились, що у разі припинення Договору, об'єкт повертається Орендодавцю на протязі 3-х днів.

При чому об'єкт вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, а, відповідно до п. 2.6. Договору, обов'язок по складенню Акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт іншій стороні Договору.

12.06.2009р. Орендар направив листа вих. №71/2/09 з проханням розірвати Договір з 01.07.2009р.

Орендодавець в свою чергу повідомив Орендаря, шляхом направлення листа вих. №63/7 від 29.07.2009 про результати розгляду пропозиції розірвати Договір, та послався на необхідність передачі орендованого приміщення відповідно до умов Договору, а саме на обов'язок Орендаря повернути об'єкт оренди належним чином у відповідності до умов п.2.5 та 2.6 Договору, але зазначені дії Орендар так і не здійснив, не повернув Орендодавцю об'єкт оренди у встановлений законом та Договором спосіб, а відтак продовжував фактично користуватись об'єктом оренди, оскільки весь час, протягом строку дії договору вказане приміщення знаходилось у користуванні та володінні Відповідача.

Відповідно до п. 9.2 Договору оренди за несвоєчасне перерахування орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.4. Договору, сплата орендної плати Орендарем здійснюється в будь-якому разі не пізніше десятого числа місяця за який здійснюється такий платіж.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, 08.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ост-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Купідон»було укладено договір про оренду приміщень № 1, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в орендне (платне, тимчасове) у користування нежилі приміщення загальною площею 116,8 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Фрунзе,111.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором №1 від 08.01.2008р. у розмірі 905050,50 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований,  і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно  нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 116 163,56 грн. індексу інфляції та 34 809,38 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон»в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон»(02093, м. Київ, вул.. Бориспільська, 30, код ЄДРПОУ 21340697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Трейд»(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 111, код ЄДРПОУ 30467480) 905 050 (дев'ятсот п'ять тисяч п'ятдесят) грн. 50 коп. основного боргу, 116 163 (сто шістнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 56 коп. індексу інфляції, 34 809 (тринадцять чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 38 коп. 3% річних, 10213 (десять тисяч двісті тринадцять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 08.08.2011р.