Рішення

від 27.07.2011 по справі 17/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/270

27.07.11

За позовом          Автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України   

До          Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України

Третя особа          на стороні відповідача, яка не заявляє вимог на предмет спору, ОСОБА_2

Про          стягнення 80928,48  грн.

                                                                                                    Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    ОСОБА_1. (за дов.)

від відповідача          ОСОБА_3 (за дов.)

Від третьої особи          не з’явились  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом автогосподарство Міністерства внутрішніх справ України до центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України про стягнення 80928,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що водієм транспортного засобу, що є власністю відповідача, було порушено правила дорожнього руху та завдано шкоду позивачу у вказаному вище розмірі.

          Ухвалою суду від 24.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/270.

          Відповідач подав суду відзив, у якому позовні вимоги відхилив, зазначивши що позивачем не доведено факт понесення витрат.

          Крім того, відповідачем заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, зобов’язання позивача надати відповідачу повний пакет позовних матеріалів, а також про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, з вини якого сталася спірна ДТП.

          Суд задовольнив клопотання, відклавши розгляд справи на 18.07.2011 р. та витребувавши додаткові докази.

          Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 89639,24 грн. Зокрема, стороною крім суми збитків, заданих внаслідок ДТП, пред’явлено нову вимогу –про відшкодування інфляційних.

Відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення позовних вимог полягає у збільшенні всіх або окремих з заявлених вимог. Судом не може бути прийнято збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних, оскільки позивачем така вимога попередньо не заявлялася, а тому, відповідно, і не може бути збільшена. Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних є пред’явленням позивачем додаткової позовної вимоги, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а тому заява позивача судом не приймається до розгляду.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2011 р.. У вказаному судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

  Розглянувши надані в судових засіданнях учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.03.2010 р. ОСОБА_2 о 7 год. 45 хв. у м. Києві на перехресті вул. Урицького та вул. Лукашевича, керуючи автомобілем «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку відповідно до швидкості руху та стану транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним, змінювати напрям руху, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, в результатів чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д.н. НОМЕР_2, який належить позивачу, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солом’янського  районного суду міста Києва від 09.07.2010 р. у адміністративній справі № 3-3362/10 р., відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення (копія –у справі).

Транспортний засіб «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1, належить центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, що також додатково підтверджується інформацією, викладеною у листі Центрального управління служби правопорядку Міністерства оборони України від 22.06.2011 р.       № 112.

Водій ОСОБА_2. на момент скоєння ДТП був військовослужбовцем та перебував на строковій службі у Збройних Силах України (у матеріалах справи –спецповідомлення по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю працівника ОВС з потерпілими, що мала місце 22.03.2010 р. у Солом’янському районі на вул. Урицького, 1-А).

Позивач надав суду довідку за підписом свого представника, відповідно до якої на час розгляду справи автомобіль не відремонтовано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вартість ремонтних робіт по відновленню первинного стану пошкодженого автомобіля позивача становитиме 105628,48 грн., що підтверджується звітом про визначення вартості матеріальних збитків № С10-478, виконаним на замовлення позивача (у матеріалах справи).

Позивач стверджує, що автогосподарству Міністерства внутрішніх справ України відшкодовано Моторним (страховим) бюро України 25500,00 грн. від загальної суми збитків.

Розмір збитків, які зобов’язана відшкодувати особа, яка нанесла збиток, складає 80128,48 грн. (105628,48 грн. –25500,00 грн.). Крім того, позивач включив до ціни позову 800,00 грн. витрат на оплату експертизи.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 80928,48 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Позивачем відповідачу були направлені претензії, до яких додано копії постанови Солом’янського районного суду міста Києва від 09.07.2011 р. у справі        № 3-3363/10 р., витягу зі звіту про визначення вартості матеріального збитків, договору, акту та платіжного доручення щодо проведення експертної оцінки.

Відповідач надав відповідь, у якій відхилив вимоги, зазначивши, що сума збитків необґрунтована.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вартість неоплачених ремонтних робіт по відновленню первинного стану пошкодженого автомобіля позивача становить 80128,48 грн. що підтверджується матеріалами справи (звітом, виконаним за замовленням позивача), вартість проведеної експертизи у розмірі 800,00 грн. підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № 137/5 від 08.09.2010 р. та платіжним дорученням № 1357 від 09.09.2010 р..

У матеріалах справи містяться докази повідомлення третьої особи про проведення експертизи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Доказів оскарження звіту також не подано.

У судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Державне мито в сумі 87,11 грн. (платіжне доручення № 962 від 20.07.2011 р.), сплачене за подання заяви, у якій пред’явлено вимогу про стягнення інфляційних, яку судом не було прийнято до розгляду, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (03133, м. Київ, пр-т Перемоги, 55/2, код 24978319) на користь автогосподарства Міністерства внутрішніх справ України (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8, код 14317108) 80928,48 грн. збитків809,28 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з державного бюджету України автогосподарству Міністерства внутрішніх справ України (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8, код 14317108) 87,11 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 962 від 20.07.2011 р.. Видати довідку.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

Рішення підписано 09.08.2011 р.