Постанова

від 24.06.2008 по справі 37/459

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/459

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 37/459  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.,

суддівБарицької Т.Л. (доповідач),

Шевчук С.Р.,

розглянувши касаційну скаргуДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р.

у справі№ 37/459

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг"

до

третя особа Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія"

прозобов'язання вчинення дій,

за участю представників:

позивача –Синянської Я.М. (дов. б/н від 01.04.2008р.);

відповідача –Грищенюк Д.І. (дов. №2-45 від 19.03.2008р.);

третьої особи –не з'явились;   

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України", третя особа: Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", про зобов'язання відповідача підписати та передати позивачу два узгоджених примірника акту приймання-передачі природного газу в ПСГ Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", складеного згідно з договором купівлі - продажу природного газу №23-121 від 29.08.2007р. та облікувати за позивачем природний газ в обсязі 3753631 куб.м, придбаний за договором купівлі-продажу природного газу №23-121 від 29.08.2007р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2007р. у справі №37/459 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено повністю; зобов'язано Дочірню компанію "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підписати та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" два узгоджених примірника акту приймання-передачі природного газу в ПСГ Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" складеного згідно з договором купівлі - продажу природного газу №23-121 від 29.08.2007р. та облікувати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" природний газ в обсязі 3753631 куб.м, придбаний за договором купівлі - продажу природного газу №23-121 від 29.08.2007р.; стягнуто з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" 85грн. витрат по сплаті державного мита; 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. у справі №37/459 (колегія суддів у складі головуючого судді: Андрієнка В.В., суддів: Малетича М.М., Студенця В.І.) рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2007р. залишено без змін.

Рішення та постанова мотивовані порушенням відповідачем права позивача щодо володіння, користування та розпорядження його майном, яке міститься у сховищі відповідача.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р.  у справі №37/459 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" в позові.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготорг" просить  постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. у справі №37/459 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

09.06.2008р. представником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було подано клопотання, в якому останній просив за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 37/459 оголосити повний текст постанови Вищого господарського суду України.

  Відповідно до статті 1115  Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

У зв'язку з наведеним та враховуючи, що процесуальним законом не передбачено обов'язку суду касаційної інстанції оголошувати повний текст прийнятого за результатами розгляду касаційної скарги судового рішення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.12.2003р. між ДП Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (третя особа) та ЗАТ "ГАЗ - МДС" був укладений договір про спільну діяльність №23-3/97-84Б-97. Проте в матеріалах справи міститься договір №23-3/97-84Б-97 від 04.08.2000р, який є новою редакцією договору №23-3/97-84-Б від 21.07.1997р. Його предметом є спільна господарська діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової експлуатації Скоробогатського ГКм на умовах розподілу ризику і результатів його діяльності (видобування вуглекисню, підрахунок запасів, перевід родовищ в промислову експлуатацію, здійснення комерційної діяльності по реалізації вуглекисню), з метою отримання прибутку.

Відповідно до п.9.1 договору про спільну діяльність №23-3/97-84Б-97 від 26.12.2003р. майно, створене (видобуте) або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю.

За договором про спільну діяльність №23-3/97-84Б-97 від 26.12.2003р., частки учасників розподіляються наступним чином: ДП Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" дорівнює 50%, ЗАТ "ГАЗ - МДС" дорівнює 50%.

На виконання своїх повноважень та досягнення мети створення спільної діяльності третя особа (в зазначеному договорі Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" діє від імені учасників спільної діяльності за договором №23-3/97-84Б-97 від 21.07.1997р.) уклала з позивачем  договір купівлі–продажу природного газу №23/121 від 29.08.2007р., відповідно до якого третя особа передала позивачу природний газ в обсязі 3753631 куб м., загальною вартістю 2364787,53грн.

24.05.2007р. та 13.07.2007р. між відповідачем (зберігачем) та третьою особою (поклажедавцем)  були укладені договори зберігання природного газу №116-500 та №117-111, відповідно до яких сторони погодили, що поклажодавець передає зберігачу газ на зберігання, в тому числі страховий запас газу в таких обсягах: 685,117 тис.куб.м –обсяг залишку газу в ПСГ з сезону зберігання 2005-2006 років, 5000,000 тис.куб.м - обсяг газу, який поклажодавець приймає в ПСГ від третіх осіб, 15000,000 тис.куб.м - обсяг газу, що закачується в ПСГ в сезоні 2006-2007 року, 85081,862 тис.куб.м –обсяг газу, який поклажодавець приймає в ПСГ від третіх осіб; 20000,000 тис.куб.м. –обсяг газу, що закачується в ПСГ в сезоні 2007-2008 року.

Пунктом 2.7 договору №116-500 та пунктом 2.14 договору №117-111 передбачено, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати поклажодавцем фактично наданих послуг по закачуванню, зберіганню або відбору газу зберігач залишає за собою право притримання, що включає, зокрема, право не здійснювати відбір із ПГС газу поклажодавця та/або не погоджувати передачу газу поклажодавця в ПГС третій особі, до моменту виконання поклажодавцем зобов'язань за даними договорами.  

Відповідно до п.2.10, п.2.11 договору зберігання природного газу №116-500 від 13.07.2006р., а також п.2.13 договору зберігання природного газу №117-111 від 24.05.2007р. обсяг газу, який передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСУ, у відповідному місці оформлюється актом приймання-передачі газу. У випадку передачі поклажодавцем газу в ПСГ третій особі (в даному випадку позивачу) зобов'язується скласти акт приймання газу з третьої особою та погодити цей акт з зберігачем.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що позивач правомірно набув право власності на природний газ в обсязі 3753631 куб.м. за договором купівлі-продажу природного газу, укладеного між позивачем та третьою особою. Відповідач своєю бездіяльністю порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження його майном, яке міститься у сховищі відповідача.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на ч.1 ст.321 та ст. 328 ЦК України, якими передбачено, що право власності є непорушним, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, визнали цілком обґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготорг".

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій  передчасними з огляду на наступне.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України, відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією газу, незалежно від форм власності господарюючих суб'єктів - учасників таких відносин, врегульовані Законом України "Про нафту і газ".

Статтею 3 Закону України "Про нафту і газ" встановлено, що відносини пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутками, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України "Про надра".

Відповідно до положень ст. 4 Кодексу України “Про надра”, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Згідно з положеннями ст. 24 Кодексу України “Про надра” користувачі надр мають право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

Стаття 3 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” установлює, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або уповноважені особи договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) дія формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення. Установлено, що за рахунок природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), що видобувається зазначеними суб'єктами господарювання, формується та використовується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ресурс природного газу, що використовується для потреб населення.

Такий порядок встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001р. "Про порядок забезпечення галузей економіки природним газом", відповідно до пункту 2 якої, потреба в природному газі для населення задовольняється з ресурсів газу, видобутого (зокрема у процесі виконання договорів про спільну діяльність) підприємствами НАК "Нафтогаз України" та НАК "Надра України", ВАТ "Укрнафта", іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50% акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50% акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу НАК "Нафтогаз України".

Постанова Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001р. є чинним нормативно-правовим актом, який у відповідності до вимог ст.117 Конституції України є обов'язковим до виконання, а відтак підлягає застосуванню як така, що регулює правові відносини суб'єктів господарювання та органів державної влади у сфері постачання природного газу.

Суди не звернули увагу на те, що учасником договору про спільну діяльність є Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (третя особа), яке обмежене у реалізації права розпоряджатися видобутими корисними копалинами законом.

Суди залишили поза увагою твердження відповідача про його право притримання відбору із ПСГ газу, передбачене п.2.7 договору №116-500 та п. 2.14 договору №117-111. У відзиві на позов відповідач вказував, що на день направлення актів на погодження у Національної акціонерної компанії "Надра України" існувала заборгованість перед Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" за договорами  №116-500 від 13.07.2006р. та №117-111 від 27.05.2007р. в загальній сумі 367246,92грн.,

Поряд з цим суди попередніх інстанцій, зазначивши в прийнятих судових рішеннях  про те, що 26.12.2003р. між ДП Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" та ЗАТ "ГАЗ - МДС" був укладений договір про спільну діяльність №23-3/97-84Б-97 (далі –Договор № 122) не врахували, що в матеріалах справи міститься договір №23-3/97-84Б-97 від 04.08.2000р., який є новою редакцією договору №23-3/97-84-Б від 21.07.1997р.

У зв'язку з цим попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст.43 ГПК України не надано ретельної правової оцінки.

Допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок.

Так, згідно імперативних вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв'язку з чим прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ст.ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірної компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії  "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2007р. у справі №37/459 скасувати, а справу №37/459 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий

Судді:Н.М. Губенко

Т.Л. Барицька

С.Р.Шевчук