Рішення

від 27.07.2011 по справі 17/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/271 27.07.11

За позовом Пуб лічного акціонерного товари ства «Харківміськгаз»

До Товариства з обм еженою відповідальністю «Ва кко»

Про визнання нед ійсним договору

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1(за дов.)

від відповідача не з' явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарськог о суду міста Києва звернулос я з позовом публічне акціоне рне товариство «Харківміськ газ»до товариства з обмежено ю відповідальністю «Вакко»п ро визнання недійсним догово ру № 24/1/1 від 25.01.2010 р..

Позовні вимоги мотив овані тим, вказаний договір н е спричиняє реального настан ня правових наслідків.

Ухвалою Господарсько го суду міста Києва від 30.06.2011 р. п орушено провадження у справі № 17/271.

Вимоги вказаної ухва ли суду сторонами не виконан о.

Відповідач до суду не з' явився.

Ухвалою Господарсько го суду міста Києва від 13.07.2011 р. р озгляд справи було відкладен о на 27.07.2011 р..

Відповідач у судове засід ання не з' явився, відзив на п озов, письмових заперечень п о суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Ухвала суду про пору шення провадження у справі з адреси відповідача не повер талась, що свідчить про наявн ість у останнього можливості з' явитися до суду для захис ту своїх прав та охоронювани х законом інтересів. За таких обставин, суд вважає за можли ве на підставі ст. 75 ГПК Україн и розглянути справу у відсут ності відповідача за наявним и матеріалами.

Розглянувши надані поз ивачем документи та матеріал и, заслухавши пояснення пред ставників сторін, з' ясувавш и обставини, на яких ґрунтуют ься позовні вимоги і запереч ення, оцінивши докази, які маю ть значення для розгляду спр ави та вирішення спору по сут і, суд встановив:

25.01.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Ха рківміськгаз»(замовником), п равонаступником якого є пози вач, та товариством з обмежен ою відповідальністю «Вакко» (виконавцем) було укладено до говір № 24/1/1 на виконання робіт (далі - Договір).

Відповідно до умов До говору (п. 1.1), замовник доручає, а виконавець бере на себе зоб ов' язання виконати роботи п о захисту інтересів замовник а в Київському апеляційному суді по справі № 42/178 за позовом замовника до ЗАТ «Укргаз-ене рго»про стягнення 29000000 грн. штр афних санкцій.

Пунктом 3.1 Договору пе редбачено, що вартість робіт , вказаних в Договорі, складає 400000,00 грн.

Суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову з нас тупних підстав.

Згідно зі статтею 203 Цивільн ого кодексу України, якою вст ановлені загальні вимоги, до держання яких є необхідним д ля чинності правочину, зміст правочину не може суперечит и цьому Кодексу, іншим актам ц ивільного законодавства, а т акож моральним засадам суспі льства. Особа, яка вчиняє прав очин, повинна мати необхідни й обсяг цивільної дієздатнос ті. Волевиявлення учасника п равочину має бути вільним і в ідповідати його внутрішній в олі. Правочин має бути спрямо ваний на реальне настання пр авових наслідків, що обумовл ені ним.

Вирішуючи спір про визнанн я угоди (правочину) недійсною , господарський суд встановл ює наявність тих обставин, з я кими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а сам е: відповідність змісту угод и вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, пр авоздатність сторін за угодо ю, у чому конкретно полягає не правомірність дій сторони та інші обставини, що мають знач ення для правильного вирішен ня спору. При цьому обставини , що мають істотне значення дл я вирішення спору повинні пі дтверджуватись сторонами на лежними та допустимими доказ ами відповідно до вимог стат ей 33, 34 Господарського процесу ального кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодек су України встановлено, що пі дставою недійсності правочи ну є недодержання в момент вч инення правочину стороною (с торонами) вимог, які встановл ені частинами першою - третьо ю, п'ятою та шостою статті 203 цьо го Кодексу. Недійсним є право чин, якщо його недійсність вс тановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнан ня такого правочину недійсни м судом не вимагається.

У випадках, встановлених ци м Кодексом, нікчемний правоч ин може бути визнаний судом д ійсним.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Відповідно до статті 204 Циві льного кодексу України, прав очин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встано влена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У випадках, встановлених ци м Кодексом, нікчемний правоч ин може бути визнаний судом д ійсним.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

У ході судового розгляду сп рави судом встановлено, що на момент підписання спірного Договору позивач та відповід ач у повному обсязі виконали всі вимоги законодавства, як і ставляться до даного виду д оговору згідно з Цивільним к одексом України.

Посилання позивача на те, що договір був укладений без ре ального настання наслідків, є помилковим, виходячи з наст упного.

Статтею 234 Цивільного кодек су України встановлено, що пр авочин, який вчиняється без н аміру створити будь-які насл ідки, є недійсним.

Проте, для визнання правочи ну фіктивним необхідна наявн ість тієї умови, що сторони вч иняють такий правочин лише д ля виду, знаючи заздалегідь, щ о він не буде виконаний. При вч иненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж т і, що передбачені правочином . При чому такі цілі можуть бут и протизаконними (наприклад, укладення громадянином дого вору дарування майна зі свої м родичем з метою приховання цього майна від конфіскації ), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мет и. Фіктивним може бути визнан ий будь-який правочин, якщо ві н не має на меті встановлення правових наслідків, незалеж но від того, в якій формі він в чинений, його нотаріального посвідчення та державної реє страції.

Сам по собі факт невиконанн я сторонами умов правочину н е робить його фіктивним. У пос танові Пленуму ВСУ «Про судо ву практику в справах про виз нання угод недійсними»було з азначено, що невиконання або неналежне виконання угоди н е може бути підставою для виз нання її недійсною і у цьому р азі сторона вправі вимагати розірвання договору або заст осування інших встановлених наслідків. Викладена правов а позиція стосується тих пра вочинів, сторони яких дійсно мали на меті досягти відпові дного правового результату.

Отже, позивач, який звертаєт ься з вимогою про визнання пр авочину фіктивним, має довес ти відсутність в учасників п равочину наміру створити юри дичні наслідки.

Для визнання правочину фік тивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути вла стива діям обох сторін право чину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - нама галася досягти правового рез ультату, такий правочин не мо жна визнати фіктивним.

З наявного в матеріалах спр ави Договору вбачається, що о станній не може бути визнани й судом недійсним на тих підс тавах, що він вчинений без реа льного настання правових нас лідків, оскільки з наявних в м атеріалах справи документів вбачається, що за даним Догов ором сторонами були вчинені юридичні дії, які мають право ві наслідки, зокрема позивач ем відповідачу на виконання умов Договору були перерахов ані кошти в розмірі 400000,00 грн. Ст оронами складено акт прийман ня-передачі від 04.02.2010 р. до Догов ору, у якому перераховано роб оти/послуги, виконані відпов ідачем.

Згідно зі статтею 32 Господа рського процесуального коде ксу України, доказами у справ і є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом по рядку встановлює наявність ч и відсутність обставин, на як их ґрунтуються вимоги і запе речення сторін, а також інші о бставини, які мають значення для правильного вирішення г осподарського спору.

Відповідно до статті 33 Госп одарського процесуального к одексу України, кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень.

Позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підт верджують, що на момент вчине ння правочину стороною (стор онами) були недодержані вимо ги, які встановлені частинам и першою - третьою, п'ятою та шо стою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довів підст ави, в силу яких спірний догов ір має бути визнаний недійсн им. Більше того, судом встанов лено та враховано, що спірний правочин спрямований на реа льне настання правових наслі дків, що обумовлені ним, не міс тить положень, які б суперечи ли вимогам чинного законодав ства або інтересам сторін, а в олевиявлення сторін правочи ну є вільне і відповідає їхні й внутрішній волі, що відпові дає загальним вимогам, встан овленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чиннос ті правочину, а тому позовні в имоги публічного акціонерно го товариства «Харківміськг аз»про визнання недійсним до говору № 24/1/1 від 25.01.2010 р. задоволен ню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуаль ного кодексу України, держми то та витрати на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 55, 82-85 Господ арського процесуального код ексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовит и повністю.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 09.08 .2011 р.