Рішення

від 11.08.2011 по справі 3/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/200

11.08.11

За позовом   Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

                      державної адміністрації) «Київреклама»

До                  Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»

Про                стягнення 558 181,30 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 196-506/КР від 16.02.2011

Від відповідача       не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)  «Київреклама»про стягнення з Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина»455 193,36 грн. основного боргу, 15 195,81 грн. пені, 68 278,98 штрафу, 15 215,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 4 297,49 грн. 3 % річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 00159/08 від 29.08.2007 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 було порушено провадження у справі № 3/200 та призначено її до розгляду на 11.08.2011.

Позивач в судовому засіданні 11.08.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 11.08.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов  не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.08.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві  та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.07.2011 :  м. Київ, вул. Солом‘янська, 33.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.08.2007 між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(підприємство) та Дочірнім підприємством «Рекламна агенція «Вершина» (розповсюджувач) був укладений договір № 00159/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі-договір).

Відповідно до п. 2.1 договору робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі –Р») на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено кошти за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ за період з листопада 2010 року по червень 2011 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 455 193,36 грн. За неналежне виконання зобов‘язань позивачем нарахована пеня в розмірі 15 195,81 грн., штраф в розмірі 68 278,98 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 15 215,66 грн. та 3 % річних в сумі 4 297,49 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.2. договору місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в додаткових угодах до цього договору, які є його невід‘ємними частинами.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою від 07.04.2008 сторонами погоджено, що робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів за адресами викладеними в цьому додатку, який містить 41 місць.

Також цією додатковою угодою сторонами погоджено базову плату за кожне з 41 місць та загалом без ПДВ складає 47 754,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.4 договору підприємство наділено правом в односторонньому порядку змінювати тарифи, в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.4.1, п. 3.4.2 підприємство зобов‘язано до 15 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцем (ями) для розміщення РЗ у відповідності до умов цього договору та до 5 числа наступного після звітного місяця надати акт приймання –передачі наданих послуг.

В свою чергу розповсюджувач зовнішньої реклами згідно п. 3.6.15 договору зобов‘язаний щомісяця, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати в підприємстві рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, а у випадку, передбаченому п. 4.4 цього договору –на протязі 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення про встановлення чи продовження пріоритету.

Згідно п. 3.6.3. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язаний отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт прийому-передачі підприємству. Якщо розповсюджувач протягом вказаного періоду не поверне підписаний акт, то вважається, що послуги надані належним чином.

Отже, за умовами договору обов‘язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ та актів приймання-передачі наданих послуг покладено на відповідача.

Відповідно до п. 4.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця не пізніше 25-го поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Згідно п. 3.6.14. договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 договору.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ за період з листопада 2010 року по червень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка  за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 455 193,36 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 455 193,36 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до п. 7.4 договору, за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору субпідряду сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення плати за виконані роботи.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.4 договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 15 195,81 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 15 195,81 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно п. 7.5. договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додаткового сплачує штраф в розмірі 15% простроченої суми.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за розміщення ЗР мало місце понад місяць за кожним платежем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу, які за обґрунтованими розрахунками позивача  становить 68 278,98 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в розмірі 4 297,49 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 15 215,66 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 297,49 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 15 215,66 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

Враховуючи наведене та керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

                                                В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рекламна агенція «Вершина» (м. Київ, вул. Солом‘янська, 33, код ЄДРПОУ 32731603) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 455 193 (чотириста п‘ятдесят п‘ять тисяч сто дев‘яносто три) грн. 36 коп. основного боргу, 15 195 (п‘ятнадцять тисяч сто дев‘яносто п‘ять) грн. 81 коп. пені, 68 278 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 98 коп. штрафу, 15 215 (п‘ятнадцять тисяч двісті п‘ятнадцять) грн. 66 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 4 297 (чотири тисячі двісті дев‘яносто сім) грн. 49 коп.,  5 581 (п‘ять тисяч п‘ятсот вісімдесят одну) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

                                               В.В.Сівакова

Рішення підписано 15.08.2011.