Рішення

від 16.08.2011 по справі 3/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

3/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/201

16.08.11

За позовом  Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів

                     профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Славута»

Про               стягнення 11 845,54 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           не з‘явився

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Славута»10 800,00 грн. основного боргу та 1 045,54 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 44/2010 від 01.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 було порушено провадження у справі № 3/201 та призначено її до розгляду на 16.08.2011.

Позивач в судове засідання 16.08.2011 не звився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.08.2011 не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідач в судове засідання 16.08.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.08.2011 не виконав.

Позивач і відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась сторонам у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення за адресами, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 08.08.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте на час розгляду справи судом повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу на адресу суду не повернулось.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.07.2010 між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС-Славута»(орендар) було укладено договір оренди № 44/2010  (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) приміщення площею 18 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41 на 8-му поверсі, кімната 818 для розміщення офісу.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з жовтня по грудень 2010 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 800,00 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань нарахована пеня в розмірі 1 045,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає в строкове платне користування не раніше дати підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невід‘ємною частиною договору.

Згідно п. 5.1. договору орендодавець зобов‘язаний не пізніше 3 днів з моменту вступу в дію цього договору передати орендарю в оренду майно, зазначене в розділі 1 договору по акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв об‘єкт оренди по акту приймання-передачі  від 01.07.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 7.1. договору строк дії договору встановлено з 01.07.2010 до 30.06.2011.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору плата за користування орендованим приміщенням за даним договором разом з ПДВ становить 3 600,00 грн. в місяць.

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендар проводить оплату за користування орендованим майном шляхом щомісячних перерахувань до 5 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця суми, визначені в п. 3.1. договору.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4. договору орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати кошти за користування орендованим приміщенням у відповідності з розділом 3 договору до акту підписання орендарем акту приймання-передачі майна.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати у період з жовтня по грудень 2010 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем і становить 10 800,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 10 800,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що плата за користування орендованим приміщенням внесена несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.                                                                                                                                                                                       

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 5 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню на суму 10 800,00 грн. боргу за період, що перевищує шестимісячний строк нарахування.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.6. договору, розмір якої, за розрахунками суду на суму боргу 10 800,00 грн. у період з 05.12.2010 по 05.06.2011 становить 839,29 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 839,29 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині нарахування розміру пені в сумі 206,35 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Славута»(м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н/П № 43, код ЄДРПОУ 19482496) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(м. Київ, вул. Шота Руставлеі, 39-41, код ЄДРПОУ 02583780) 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 839 (вісімсот тридцять дев‘ять) грн. 29 коп. пені, 116 (сто шістнадцять) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита, 231 (двісті тридцять одну) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в  позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.

Рішення підписано 18.08.2011.