Постанова

від 15.08.2011 по справі 53/146

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2011                                                                                           № 53/146

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 – представник за дов. №17-3263 від 06.04.2011р.;

від відповідача:ОСОБА_2 – представник за дов. №2-25 від 13.01.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

                                          Державного підприємства Науково-виробничий

                                          комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»

на рішення господарського суду м. Києва

від 16.05.2011р.

у справі № 53/146 (суддя – Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»

до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення інфляційного збільшення та 3% річних у розмірі 1 205 570,27 грн. за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011р. Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» звернулося до господарського суду з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 932 624,65 грн. та 3% річних у розмірі 272 945,62 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт з ремонту обладнання на підставі укладеного між сторонами Договору №3-209 від 19.04.2000р.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив обумовлені умовами  Договору строки оплати за ремонт його газотурбінного обладнання, тому відповідно до положення ч.2 ст.625 ЦК України на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні нарахування та 3% річних за час прострочення виконання своїх зобов’язань.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №53/146.

          Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказавши у своєму письмовому відзиві про те, що настання строків оплати залежало від виконання позивачем свого обов’язку щодо своєчасного виставлення рахунків на оплату послуг. Спростовуючи доводи позовної заяви, відповідач зазначив, що позивач не надав господарському суду доказів направлення на адресу відповідача повідомлень про готовність товару до відвантаження, а також рахунків на оплату та доказів отримання отримання цих документів у встановлені Договором строки.  За таких обставин, зазначив відповідач, позовні вимоги є необгрунтованими та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 16.05.2011р. у справі №53/146 (суддя – Грєхова О.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

          Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не довів факту своєчасного виставлення відповідачу рахунків на здійснення оплати, оскільки із наданих позивачем доказів неможливо встановити момент отримання відповідачем відповідних рахунків.

          Не погоджуючись із мотивами та доводами суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011р. у справі №53/146 скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» задовольнити у повному обсязі.

          У доводах апеляційного оскарження позивач вказував, що рішення господарського суду по даній справі підлягає скасуванню, оскільки викладені у ньому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач зазначив, що місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам обґрунтованості позовних вимог Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», що призвело до прийняття неправомірного рішення у справі.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011р. №53/146 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді:         Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 13.07.2011р.

          У судовому засіданні від 13.07.2011р. представник відповідача надав судовій колегії письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційного оскарження заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт – без змін.

          У порядку ст.77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.08.2011р.

          Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р. №01-23/1/3 у зв’язку із перебуванням у відпустці судді Поляк О.І. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Рудченко С.Г.

          У призначене судове засідання з’явилися представники обох сторін.

          15.08.2011р. до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії укладеної між сторонами Додаткової угоди №6 від 12.03.2008р. до Договору №3-209 від 19.04.2000р. та копій списків рекомендованих листів №21381, №1387, відправлених позивачем по Україні. Обгрунтовуючи поважність причин неподання зазначеного документу під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач вказав на те, що раніше цей документ вважався знищеним у зв’язку із затопленням службового кабінету підприємства, в якому він зберігався. Однак, як пізніше виявилося, додаткову угоду №6 від 12.03.2008р. до Договору №3-209 від 19.04.2000р. було вилучено та направлено до архіву підприємства для поновлення її змісту і встановлення приналежності. Оскільки, зазначена додаткова угода надійшла на запит до юридичного відділу тільки 01.08.2011р., зазначив представник позивача, він був позбавлений можливості подати цей доказ на розгляд місцевому господарському суду.

           Розглянувши у судовому засіданні подане позивачем клопотання, судова колегія дійшла висновку про його задоволення, оскільки наведені у ньому причини неподання додаткових доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції є поважними. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту укладення між сторонами Додаткової угоди №6 від 12.03.2008р. до Договору №3-209 від 19.04.2000р. Відтак, колегія суддів вирішила, що клопотання позивача підлягає задоволенню.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України  апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 19.04.2011р. між Виробничим об’єднанням «Зоря», правонаступником якого є Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (продавець, позивач) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (покупець, відповідач) був укладений Договір №3-209 (надалі  Договір) (а.с.20-22), за умовами якого продавець продає, а покупець купує на визначених Договором умовах газотурбінне обладнання і запасні частини (далі - товар) в номенклатурі, кількості і по цінам згідно додатку №1 до Договору, який є його невід’ємною частиною.

          Крім того, за умовами укладеного між сторонами Договору продавець зобов’язався надати покупцю послуги по ремонту газотурбінного обладнання і по технічному сприянню при обслуговуванні газотурбінного обладнання (далі - послуги) в обсягах, вказаних в Додатку №2 до Договору, який є його невід’ємною частиною.

          Відповідно до п.10.3 Договору він вступає в дію в юридичну силу з дати підписання і діє до 31.03.2002р.

          За домовленістю сторін додатковими угодами №2,3 до Договору строк його дії було продовжено до 31.12.2002р.

          27.12.2002р. сторони  підписали Додаткову угоду №4 до Договору, в якій погодили, що Договір діє до 31.12.2010р.

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 1 205 570,27 грн., нарахованих у зв’язку з несвоєчасної оплатою останнім вартості наданих йому у 2009р. послуг по ремонту газотурбінного обладнання.

          Згідно п. 1.4 Договору номенклатура послуг та їх ціна повинні вказуватись у Додаткових угодах до Договору, які сторони підписують за ініціативою покупця.

          Додатковою угодою №4 від 27.12.2002р. до Договору сторони домовились про те, що у 2003-2010 роках протягом кожного календарного року вони уточнюватимуть перелік газотурбінного обладнання, що підлягатиме поставці та ремонту, шляхом деталізації специфікацій, які зазначатимуться в додатках до даного договору, а саме: номенклатури та кількості газотурбінного обладнання, технічних умов, цін (п.2.4 Договору). При цьому, сторони визначили, що поставка та ремонт неуточненого покупцем і продавцем газотурбінного обладнання не здійснюватимуться і не підлягатимуть оплаті.

          Крім того, у Додатковій угоді №4  сторони погодили доповнити Договір, зокрема, додатком №8 (а.с.36), в якому визначили номенклатуру газотурбінного обладнання, що підлягає ремонту.

У додатках №36-40, 43 від 14.09.2009р., №44 від 21.09.2009р., №47 від 30.10.2009р.  та №49 від 01.12.2009р. до Договору (специфікаціях) сторони визначили найменування, кількість, вартість та строки ремонту газотурбінного обладнання відповідача, а також порядок розрахунків за його виконання.

У названих специфікація сторони погодили, що продавець протягом трьох банківських днів після підписання додатку виставляє рахунок на аванс у розмірі 50% від загальної вартості ремонту. Покупець зобов’язувався сплатити аванс протягом десяти банківських днів після виставлення рахунку на аванс.

За 15 днів до готовності обладнання до відвантаження продавець зобов’язався повідомляти про це покупця і виставляти рахунок на оплату решти 50% вартості ремонту.

Покупець, у свою чергу, взяв на себе обов’язок сплатити 50% вартості ремонту протягом 10 днів після повідомлення продавця про готовність обладнання  до відвантаження. При цьому, сторони погодили, що прострочення в оплаті відповідно відсуває термін відвантаження обладнання.

Продавець зобов’язався відвантажувати газотурбінне обладнання  з ремонту на умовах ЕХW – ДП НПКГ «Зоря» - «Машпроект» м. Миколаїв (Інкотермс - 2000р.), після 100% оплати вартості ремонту у десятиденний термін при умові прибуття транспорту  покупця.

У доводах апеляційного оскарження та у своїй позовній заяві позивач стверджував, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату виставлених йому рахунків на оплату решти 50% вартості ремонту обладнання, чим порушив умови укладеного між сторонами договору та майнові права позивача, як виконавця робіт.

Утім, дослідивши наявні у справі документи, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість заперечень відповідача та доводів місцевого господарського суду, викладених в оскарженому судовому акті, про те, що із наданих позивачем доказів неможливо встановити дату отримання рахунків на оплату вартості ремонту відповідачем.

За поясненнями апелянта, рахунки направлялися на адресу відповідача за допомогою факсимільного зв’язку на підставі відповідної домовленості, досягнутої сторонами при укладенні Додаткової угоди №6 від 12.03.2008р. до Договору №3-209 від 19.04.2000р.

Під час апеляційного перегляду справи судовою колегією було встановлено, що відповідно до п.5.9 Додаткової угоди №6 сторони з метою прискорення взаємодії сторін домовились про те, що обмін документами, які стосуються оформлення та виконання даної Додаткової угоди, може створюватись за допомогою факсимільного зв’язку з наступним обміном справжніми екземплярами. Документи, підписані та передані факсимільним зв’язком, мають юридичну силу, якщо факсокопія завірена оригінальною печаткою однією із сторін.

Дійсно, присутній у судовому засіданні від 15.08.2011р. представник ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» не заперечував факту укладення між сторонами Додаткової угоди №6 від 12.03.2008р., утім, існування цієї додаткової угоди не спростовує висновків суду першої інстанції щодо відсутності фактичної можливості встановити, коли саме відповідач отримував від позивача рахунки на оплату вартості ремонту газотурбінного обладнання, а відтак, неможливо встановити момент, з якого виникло прострочення в оплаті відповідача за цими рахунками.

У судовому засіданні представник відповідача наполегливо стверджував про те, що оплата виставлених позивачем рахунків здіснювалася у передбачені умовами Договору та специфікаціями строк, а саме – протягом десяти днів від дня отримання повідомлення про готовність обладнання до відвантаження та рахунків на оплату.

Відповідачем не заперечується факт отримання рахунків на оплату вартості ремонту та повідомлень про готовність обладнання до відвантаження, тому фактично юридична сила факсимільних копій цих документів сторонами не оспорюється, однак із наявних у матеріалах справи копій факсів-повідомлень не виявляється можливим встановити, коли саме вони були направлені на адресу відповідача та ким прийняті на підприємстві відповідача.

З аналогічних мотивів неможливо встановити дату отримання відповідачем претензії позивача за вих. №17-8302 від 02.09.2010р. (а.с.102) на суму 8 214 821,16 грн.

У доводах апеляційного оскарження позивач посилався на те, що відповідач надав відповідь на його претензію, тому висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення факту направлення претензії відповідачу є необґрунтованими.

Дійсно, із наявних у справі документів вбачається, що листом від 30.09.2010р. №11247/6-007 ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» надало письмову відповідь на претензію ДП «НВКГ «Зоря» - «Машпроект», в якій заперечило проти вимог позивача, вказавши на їх необгрунтованість та безпідставність. Однак, із названого листа не вбачається, коли саме претензія надійшла на адресу підприємства відповідача, до того ж докази, які свідчили б про дату отримання цієї претензії відповідачем, в матеріалах справи відсутні.                                       

В силу положення ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, за результатами апеляційного перегляду справи судовою колегією встановлено, що позивач належними до допустимими доказами свої позовні вимоги не обґрунтував, момент, з якого відповідач вважається боржником, що прострочив оплату вартості ремонту газотурбінного обладнання, проведеного на підставі укладеного між сторонами Договору №3-209 від 19.04.2000р., не довів, а відтак висновки місцевого господарського суду, викладені у оскарженому судовому акті є такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції по даній справі підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне  мито за подачу апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011р. у справі №53/146 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011р. у справі №53/146 залишити без змін.

2. Матеріали справи №53/146 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді