Рішення

від 13.04.2009 по справі 53/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/146

13.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп»   

до Приватного підприємства «Дамаск»

про стягнення 101 990,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Грищук Т.О. –представник за довіреністю № 244  від 12.03.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Дамаск» заборгованості за Договором № 884/08 від 08.02.2008р. в розмірі 101 990,00 грн., в тому числі 70 000 грн. –сума основного боргу, пеня в розмірі – 19 740,00 грн., збитки від інфляції в розмірі –4 550,00 грн., 3% річних в розмірі –700,00 грн., штраф в розмірі –7 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/146, розгляд справи призначено на 16.03.2009р.

Судове засідання по справі № 53/146, призначене на 16.03.09р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.09р. по 24.03.09р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. розгляд справи було призначено на 13.04.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  Крім того, в судовому засіданні 13.04.2009р. представник позивача подав клопотання № 361 від 13.04.2009р. про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 70 000,00 грн. основного боргу, 7 000,00 грн. штрафу, 4 550,00 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 13.03.2009р. № 21-10/1622-3, наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.02.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір № 884/08 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався  продати та передати у власність відповідача металопродукцію, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію від позивача та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умова і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних (заявках) або специфікаціях що є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукції на загальну суму 105 214,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної: № РН1-006715 від 22.08.2008р., підписаної уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОН № 876876 від 22.08.2008р. (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідно до п. 4.2  Договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції.

З усних пояснень, наданих позивачем в судовому засіданні, вбачається, що рахунки-фактури позивачем не виставлялись, видаткова накладна № РН1-006715 від 22.08.2008р. видавалась на підставі договору № 884/08 від 08.02.2008р.

В п. 4.2 Договору сторони погодили, що загальна сума договору становить загальну вартість товару, що поставляється за цим договором, згідно з усіма специфікаціями (накладними, рахунками, заявками).

Згідно з п. 4.3 Договору допускаються наступні умови оплати за поставлений товар: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару; 100% оплата вартості кожної партії товару протягом 5 банківських днів з дати поставки відповідно партії.  

 Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 35 214,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи, належним чином завіреними копіями банківських виписок (оригінали оглянуті в судовому засіданні).  

18.11.2008р. позивач звернувся до відповідач з претензією № 1142 про сплату існуючої заборгованості. В якості доказу направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено належним чином засвідчена копія фіскального чеку № 8443 від 19.11.2008 р. та опис вкладення з відміткою пошти про прийняття поштового відправлення до пересилання (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, існуючу заборгованість не погасив.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 70 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач  вживав заходів щодо виконання свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, в тому числі, сплата неустойки, до якої згідно зі ст. 549 ЦК України відносяться штраф та пеня.

Як вбачається з пункту 6.2 Договору при поставці продукції на умовах відстрочення платежу (судом встановлено, що оплата товару відбувалась саме на умовах відстрочення платежу, про що свідчать банківські виписки про надходження коштів 03.10.2008р. та 28.11.2008р., тоді як поставка товару відбулась 22.08.2008р.) у випадку невиконання зобов'язань у термін, визначений у п. 4.3 цього договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Позивач надав суду розрахунок штрафу на суму 7 000,00 грн., який здійснений відповідно до п. 6.2 Договору та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції на суму 4 550,00 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства  «Дамаск»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 19; ідентифікаційний код 32378335, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 11-А, кв. 54; ідентифікаційний код 31991010) основний борг в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., штраф в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., збитки від інфляції у сумі 4 550 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.