Постанова

від 01.07.2008 по справі 26/38

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/38

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.07.2008                                                                                           № 26/38

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача -Іваненко І.П. – представник за дов. № У07/7947 від 18.12.2007;

 від відповідача 1 - не з'явився;

 від відповідача 2 - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління МВС України в Київській області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2008

 у справі № 26/38 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   Головне управління МВС України в Київській області

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 55444,48 грн.

 Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” у січні 2008 року звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління МВС України в Київській області про стягнення з Головного управління МВС України в Київський області на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 39 557,13 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 111,60 грн. інфляційних, пені в розмірі 7 760,06 грн., 3% річних не суму 2 015, 69 грн., 554, 45 грн. витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 26/38 позов задоволено, стягнуто з Головного управління МВС України в Київській області на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” 39 557,13 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 111,60 грн. збитків від інфляції, 2 015, 69 грн. 3% річних, 7 760, 06 грн. пені, 554,45 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивоване тим, що всупереч умовам договору № 9347022 на постачання теплової енергії у гарячій воді відповідач свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого в період з 01.03.2006 по 01.09.2007 виникла заборгованість за використану теплову енергію.

          Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 39 557,13 грн. боргу станом на 1 вересня 2007 року, 6 111, 60 грн. збитків від інфляції, 7760,06 грн. пені та 2015,69 грн. – 3% річних.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління МВС України в Київській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову АЕК ”Київенерго” до ГУМВС України в Київській області відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 у справі № 26/38 відновлено строк подачі апеляційної скарги, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Крім того, вказаною ухвалою відповідно до ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області (далі –відповідач 2).

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що в даних відносинах зобов'язаною стороною є не Головне управління МВС України в Київській області, а Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області.

          В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що до позовної заяви АЕК „Київенерго” долучений розрахунок ціни позову, в якому вказано, що заборгованість стягується з Відділу капітального будівництва ГУМВС України в Київській області, а не з Головного управління МВС України в Київській області. Таким чином, на думку апелянта, Головне управління МВС України в Київській області не є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції зобов'язуючи сплатити борг за спожиту теплову енергію, порушує вимоги ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України, якими визначені поняття договору та обов'язковість його виконання, та ст.ст. 173, 174 ГК України про господарські зобов'язання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 просив скасувати рішення господарського суду міста Києва постановлене у справі за позовом АЕК „Київенерго” до ГУМВС України в Київській області та направити справу на новий розгляд.

Відповідач 2 також вказує, що договір від 16.02.2002 № 9347022 був укладений з метою забезпечення тепловою енергією мешканців будинку № 63 в місті Києві по вул. Лукянівській, а оскільки мешканці зазначеного будинку не сплачують кошти за спожиту теплову енергію ВКБ н може погасити зазначену заборгованість перед позивачем.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду   № 01-23/1/3 від 11.06.2008 „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 26/38 колегії суддів у складі - Алданової С.О. головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Пашкіна С.А.

          В судовому засіданні 12.06.208 на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2008.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду   № 01-23/1/2 від 23.06.2008 „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з щорічної відпустки, яка входить до постійного складу колегії доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 26/38 колегії суддів у складі – Смірнової Л.Г. головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.

01.07.2008 на підставі ст. 4-6 ГПК України та Закону України „Про судоустрій України” розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку новим складом суду, який прийняв дану постанову.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2002 Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” (далі  позивач) та Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області (далі – відповідач 2) підписали договір № 9347022 (далі – договір) на постачання теплової енергії у гарячій воді (аркуш справи 24), за умовами якого позивач зобов'язався  постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та обсягах згідно додатком № 1 до цього договору.

Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбаченим цим договором.

Відповідно до підпункту 2.3.2. пункту 2.3 договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і терміни, які передбачені в додатку 4 до договору.

Підпунктом 1 додатка 3 договору визначено, що абонент зобов'язаний здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими Київською міською державною адміністрацією.

Порядок, форма та терміни розрахунків, передбачені додатком 4 до договору, згідно з яким абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальний організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується абонентом самостійно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору відповідно до підпункту 8.1. пункту 8. договору встановлений з часу його підписання, та діє до 01.02.2003 року.

Позивач надав Київському апеляційному господарському суду копії листів щодо продовження дії тимчасового договору від 16.12.2003 № 9347022, з яких вбачається, що даний договір діяв до 28.05.2008 року, що підтверджується, зокрема, листом № 048-27-7112 від 11.05.2007 про продовження терміну дії договору на теплопостачання (наявний в матеріалах справи) тобто, на момент звернення до суду першої інстанції з позовом.

Відповідно до підпункту 8.3. пункту 8. договору припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам зазначеного договору відповідач 2 зобов'язання не виконував, внаслідок чого в період з 01.03.2006 по 01.09.2007 виникла заборгованість за постачання теплової енергії у гарячій воді, яка відповідно до матеріалів справи становить 39 557,13 грн.

Пунктом 3.5 додатка 4 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 05% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, яка відповідно до матеріалів справи становить 7 760,06грн. за період з березня 2007 року по серпень 2007 рік.

          Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Штрафними санкціями відповідно до ч. 1ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Ч.ч. 1, 4 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, яку сплачують платники грошових коштів за прострочку платежу, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до матеріалів справи індекс інфляції становить 6 111, 60 грн., а 3% річних складають 2 015,69 грн. за період з березня 2006 року по вересень 2007 рік.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем в особі заступника директора Департаменту енергозбуту Гончарової Е.Д. і відповідачем 2 в особі начальника ВКБ ГУМВС України в Київській області Крука М.М. був укладений даний договір на постачання теплової енергії у гарячій воді житлового будинку № 63 в місті Києві по вул. Лук'янівській.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, договір укладений між двома сторонами - Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” та Відділом Капітального будівництва ГУМВС України, є обов'язковим для виконання зобов'язання тільки зазначеним сторонам.

На виконання вимог Київського апеляційного господарського суду відповідач 1 надав Пложення про Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з якого вбачається, що останній, є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, який утворюється МВС України і йому підпорядковується.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 8200 головне управління МВС України в Київській області, є юридичною особою.

Крім того, на виконання вимог Київського апеляційного господарського суду відповідач 2 надав суду довідку ЄДРПОУ № 16/1-887 від 19.03.2008, згідно якої Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області, є юридичною особою.

Відповідно до п. 1.6 Положення про Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області від 01.08.1995 № 231, відповідач 2 має печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменування, печатки для господарчих та грошових документів, самостійний баланс, бюджетний та розрахунковий рахунки в установах Національного та інших банків України, тобто є окремою юридичною особою.

Київським апеляційним господарським судом в цій частині приймаються доводи апелянта стосовно того, що в даних відносинах зобов'язаною стороною є не Головне управління МВС України, а Відділ капітального будівництва ГУМВС України в Київській області.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Отже, в порушення вищенаведеної норми процесуального права, суд першої інстанції в клопотанні (аркуш справи 68) про заміну неналежного відповідача відмовив безпідставно.

Київським апеляційним господарським судом не приймається до уваги угода № 462-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 9347022 на постачання теплової енергії у гарячій воді, як належний доказ з огляду на те, що за первинною бухгалтерською документацією не підтверджується заборгованість відповідача 1 заме за цим договором. Так, матеріали справи містять довідку відділу фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку МВС України Головного управління МВС України в Київській області з якої вбачається, що відповідачем 1 з позивачем на теплопостачання укладені інші договори: № 320049 від 01.10.1999, № 250172 від 12.12.2000, та електроенергію № 8392 від 26.03.1998 та № 1005 від 01.01.1991, і по даних договорах заборгованості станом на 01.01.2008 не має.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими доводи апелянта в цій частині щодо того, що у відповідача 1 перед позивачем відсутня заборгованість. Тому в позові до нього слід відмовити.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, повинен був довести факт, що заборгованість треба стягнути, саме з відповідача, що зроблено не було.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Отже, з огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст. 24 ГПК України, що в свою чергу призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позов підлягає задоволенню до відповідача 2.

Крім того Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження відповідача 2, що оскільки мешканці зазначеного вище будинку не сплачують кошти за спожиту теплову енергію, відповідач 2 не може погасити зазначену заборгованість перед позивачем, оскільки відповідно до п. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008 по даній справі підлягає скасуванню з підстав порушення та неправильного застосування норм процесуального права, з прийняттям нового рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга - задоволенню.

В порядку п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у разі скасування рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається, зокрема, при задоволенню позову - на відповідача (відповідач 2 – по даній справі).

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції на відповідача 2. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції судові витрати також підлягають стягненню з відповідача 2 на користь відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Київській області по даній справі задовольнити.

2.   Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 26/38 скасувати та прийняти нове рішення.

3. В позові Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” до Головного управління МВС України в Київській області відмовити повністю.

4. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” до Відділу Капітального будівництва ГУМВС України задовольнити повністю.

5. Стягнути з Відділу Капітального будівництва ГУМВС України (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10 ідентифікаційний код 08807357) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбуд Київенерго” (01001 м. Київ, пл. І. Франка, 5, р/р № 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві МФО 322227, код. 00131305) - з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 39 557,13 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 111, 60 грн. збитків від інфляції, 2 015,69 грн. 3% річних, 7 760,06 грн. пені. 554 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Відділу Капітального будівництва ГУМВС України (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10 ідентифікаційний код 08807357) на користь Головного управління МВС України в Київській області (01025 м. Київ, вул. Володимирська, 15-А ідентифікаційний код 08592218) 277,23 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7.   Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

8.   Матеріали справи № 26/38 повернути до господарського суду міста Києва.

                    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бут оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 07.07.08 (відправлено)