Постанова

від 12.10.2006 по справі 233/8-04

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

233/8-04

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 жовтня 2006 р.                                                                                   № 233/8-04  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

М. Остапенка,Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства “Національний центрОлександра Довженка”

постановувід 15.06.2006 року

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

за заявоюПриватної виробничо-комерційної фірми “Світлана –2” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21-27.12.2004 року

у справі№ 233/8-04

за позовомДП “Національний центр Олександра Довженка”

доПриватної виробничо-комерційної фірми “Світлана –2”

пророзірвання договору суборенди приміщення гаража та його звільнення

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаХальметова Р.П. (дов. від 02.06.2006 року)

відповідачаСемко С.Л. (директор), Василенко О.І. (дов. від 15.05.2006 року), Стеценко Н.В. (дов. від 11.10.2006 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлений про розірвання договору суборенди № 29 від 19.06.2002, звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

21.03.2001 за договором оренди № 16 позивач здав в оренду приміщення ТОВ "Інтершарм" до 21.03.2026.

19.06.2002 за договором суборенди № 29 відповідач отримав в суборенду приміщення гаража на 1-му поверсі, в окремо розташованій споруді за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, загальною площею 270 кв.м. до 21.03.2026 року (п.4.1 договору суборенди).

Договір суборенди підписаний також позивачем.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2002 до договору суборенди № 29 орендодавець (ТОВ "Інтершарм") та суборендар внесли зміни у договір суборенди в частині площі, збільшивши її до 325 кв. м. та розміру орендної плати.

08.01.2004 позивач та орендар - ТОВ "Інтершарм" за договором оренди домовилися про припинення дії договору оренди в частині майна, переданого в суборенду (спірного). За актом прийому-передачі № 39 від 28.04.2004 спірне приміщення повернено орендарем позивачу.

Припинення договору оренди в частині спірного майна пояснюється позивачем тим, що відповідач не дотримується існуючого пропускного режиму, а приміщення утримує в неналежному санітарному стані, чим порушує                        ст. ст. 7, 10, 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", наслідком якого стали приписи відповідних органів.

Так як відповідно до вимог ст. 18 Закону "Про оренду державного та  комунального майна" орендар (наймач) зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню, а відповідно до вимог ст. 22 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (ст. 774 ЦК України) строк суборенди (піднайому) не може перевищувати терміну дії договору оренди (найму), то припинення договору оренди припиняє договір суборенди.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.11.2004 договір суборенди від 19.06.2002, укладений між ТОВ "Інтершарм" розірваний, зобов'язано ВКП "Світлана-2" звільнити приміщення. Рішення мотивоване припиненням договору оренди та фактами порушення відповідачем санітарних та епідеміологічних норм.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 27.12.2004 рішення у справі скасоване в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору суборенди, у позові у цій частині відмовлено. Рішення про зобов'язання відповідача звільнити приміщення залишене без зміни, з огляду на припинення договору оренди, що тягне за собою припинення договору суборенди.

Припинений договір розірванню не підлягає.

Приватна виробничо-комерційна фірма звернулася з позовом до ДП "Національний центр О.Довженка" та ТОВ "Інтершарм" про визнання недійсною додаткової угоди, якою сторони домовилися припинити договір оренди в частині спірного майна.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2005 у справі                № 14/171 додаткова угода № 2 від 08.01.2004 (про припинення в частині спірного майна договору оренди) визнана недійсною з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні пояснення щодо причини припинення відповідачами саме того пункту договору оренди, згідно з яким в орендному користуванні  знаходилося приміщення, передане в суборенду ПВКФ "Світлана-2". Зазначена обставина суперечить п. 6 ст. 3 ЦК України, яким визначені загальні засади Цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність.

Посилання відповідачів на неналежне виконання ПВКФ "Світлана-2" обов'язків за договором суборенди, судом відхилені, оскільки не відносяться до суті спору.

Рішення суду про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди, стало підставою звернення ПВКФ "Світлана-2" до суду про перегляд судового рішення про зобов'язання звільнити приміщення, передані в суборенду, за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 15.06.2006 (колегія суддів: П.Міщенко, Г.Мостова, О.Мамонтова) заява ПВКФ "Світлана" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 27.12.2004 задоволена.

Постанова від 27.12.2004 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 233/8-04 змінена; рішення від 01.11.2004 господарського суду Київської області у справі № 233/8-04 скасоване. У позові ДП "Національний центр О.Довженка" відмовлено. Доручено господарському суду Київської області на підставі ст. 122 ГПК України здійснити поворот виконання за скасованим рішенням від 01.11.2004.

Постанова суду мотивована тим, що при ухваленні постанови, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, встановлено, що підставою для задоволення вимоги ДП "Національний центр О.Довженка" про розірвання договору суборенди приміщення гаража та звільнення приміщення, було укладення між ДП "Національний центр О.Довженка" та ТОВ "Інтершарм" додаткової угоди № 2 про припинення  дії договору в частині оренди гаража.

Так як додаткова угода № 2 від 08.01.2004 визнана недійсною, що є нововиявленою обставиною у справі, то договір оренди не припинив своєї дії, як і договір суборенди.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на те, що відсутність його участі при розгляді справи (ухвала про призначення справи до розгляду на 15.06.2006, отримана позивачем 19.06.2006) унеможливила надати докази про неможливість повороту виконання судового рішення у зв'язку з укладенням між позивачем та орендарем (ТОВ "Інтершарм") нової угоди за № 3 до договору № 16 від 21.03.2001 про припинення договору оренди майна (гараж).

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Постановою, яка переглядається судом за нововиявленими обставинами, відмовлено у задоволенні вимоги про розірвання договору суборенди з огляду на те, що договір суборенди припинив свою чинність, а тому розірваним бути не може. Рішенням у справі позов про розірвання договору суборенди задоволений, зокрема, з підстав порушення суборендарем вимог Закону "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".

Так як за правилами розділу ХV Господарського процесуального кодексу України, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється у урахуванням обставин, на які сторони послалися раніше та з урахуванням нововиявленої обставини, то слід дійти висновку, що вимога про розірвання договору не пов'язана з визнанням недійсною угоди про часткове припинення договору оренди.

А тому відмова у позові оскаржуваною постановою у цій частині не базується на правових нормах.

Крім того, зважаючи на те, що вимога про розірвання договору суборенди зачіпає права та обов'язки обох сторін договору, а ТОВ "Інтершарм" як орендодавець за договором суборенди не залучений до участі у справі, то прийняття рішення по суті впливає на його права та обов'язки, що суперечить принципам здійснення  правосуддя.

У зв'язку з зазначеним постанова, що оскаржується підлягає до зміни, а справу слід направити на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Національний центр Олександра Довженка" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 у справі № 233/8-04 змінити, скасувавши частини 2, 4, 5, 6 резолютивної частини постанови. Частини 1, 3 резолютивної частини постанови залишити без зміни.

Резолютивну частину постанови від 15.06.2006 доповнити: постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12-27.12.2004 у справі № 233/8-04 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий, суддя                                                          М.Остапенко

         Судді          :                                                                                   Є.Борденюк          

                                                                                                         В.Харченко