Постанова

від 10.06.2008 по справі 4/2679

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/2679

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2008 р.                                                                                    № 4/2679  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

прокурораСахно Н.В. –старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивача

не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідача

не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання  Першого заступника прокурора Житомирської області

на рішеннявід 12.03.2008 р. господарського суду Житомирської області

у справі№ 4/2679 господарського суду Житомирської області

за позовомВ.о. прокурора Андрушівського району в інтересах держави в особі Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області

до                          Відкритого акціонерного товариства  "Агрофірма "Сільгосптехніка"

про стягнення 227 227, 31 грн.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2005 р. в.о. прокурора Андрушівського району в інтересах держави в особі Відділення Державного казначейства у Андрушівському районі звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" про стягнення з відповідача на користь держави в особі відділення Державного казначейства у Андрушівському районі 227227,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" було виділено з державного бюджету кошти на погашення заборгованості із заробітної плати в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1111 та "Порядку перерахування коштів на погашення заборгованості агропромислового комплексу за станом на 01.01.204 р.", затвердженого Наказом Мінагрополітики та Міністерства фінансів України від 07.09.2004 р. № 325/556, так як станом на 01.01.2004 р. дане підприємство не було визнано банкрутом та не було ліквідоване.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.03.2008 р. було здійснено заміну сторони - Відділення Державного казначейства у Андрушівському районі на правонаступника - Головне управління Державного казначейства у Андрушівському районі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.03.2008 р. (суддя Лозинська І.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" було безпідставно включено до реєстру збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу, проте, матеріали справи свідчать, що кошти з виплати заборгованості із заробітної плати зараховувались безпосередньо на вкладні рахунки працівників відповідача, відкритих в філії Корольовського відділення № 8093 ВАТ "Державний ощадний банк України", як клієнтам банка, а відповідач - ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" грошові кошти в сумі 227227, 31 грн. не отримував, у зв'язку з чим у нього не могло виникнути обов'язку з їх повернення.

Крім того, судом було зазначено, що головним розпорядником коштів є Міністерство аграрної політики  України, а до повноважень Державного казначейства України, відповідно до абзацу 2 пункту 9 Порядку перерахування коштів на погашення заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу станом на 01.01.2004 р. віднесено виділення асигнувань відповідно до порядку касового виконання державного бюджету за видатками згідно розподілу головного розпорядника коштів.   

Перший заступник прокурора Житомирської області подав до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.2008 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційного подання порушенням норм матеріального та процесуального права.

У касаційному поданні, зокрема, зазначено, що з державного бюджету були безпідставно виплачені кошти, які повинні були би самостійно сплачені відповідачем та безпідставно списано ним заборгованість із заробітної плати без проведення її виплати.

Крім того, заявник зазначав, що прокурором обґрунтовано було визначено в якості позивача саме відділення Державного казначейства, а не Міністерство аграрної політики чи його структурні підрозділи, оскільки кошти на виплату заборгованості із заробітної плати виділялися з державного бюджету органами казначейства, куди і повинні бути повернуті, а управління сільського господарства проводило лише формування переліку збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається зі змісту судового рішення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1111 та "Про затвердження Порядку спрямування надходжень від приватизації державного майна понад обсяги визначені статтею 26 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" Мінагрополітики уповноважено на погашення у пріоритетному порядку заборгованості із заробітної плати збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу станом на 01.01.2004 р. з передбаченням у механізмі перерахування порядку розрахунку з погашення цієї заборгованості через установи ВАТ "Державний ощадний банк".

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Відділення Державного казначейства у Андрушівському районі про стягнення з ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" на користь держави в особі відділення Державного казначейства у Андрушівському районі 227227,31 грн., безпідставно отриманих відповідачем коштів з державного бюджету для погашення заборгованості із заробітної плати, оскільки відповідач не був збанкрутілим та ліквідованим підприємством.    

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють  підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, які справи підвідомчі господарським судам.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було зазначено, що ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" безпідставно було включено до реєстру збанкрутілих та ліквідованих підприємств агропромислового комплексу.

Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказував на те, що, оскільки кошти з виплати заборгованості із заробітної плати зараховувались безпосередньо на вкладні рахунки працівників відповідача, відкритих в філії Корольовського відділення № 8093 ВАТ "Державний ощадний банк України", як клієнтам банка, а відповідач - ВАТ Агрофірма "Сільгосптехніка" грошові кошти з державного бюджету в сумі 227227, 31 грн. не отримував, у нього не могло виникнути обов'язку з їх повернення.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд даної справи поза увагою суду першої інстанції було залишено з'ясування як правової природи спірної суми так і підстави її виникнення, а також правового статусу Відділення Державного казначейства у Андрушівському районі, в інтересах якого прокурором було подано позов, у спірних правовідносинах.

Таким чином, при вирішенні спору господарському суду, насамперед, необхідно було встановити, до юрисдикції яких судів віднесено даний спір за позовом прокурора Андрушівського району в інтересах держави в особі Відділення Державного казначейства у Андрушівському районі про повернення коштів отриманих з державного бюджету, виходячи з його правової природи.

Виходячи з викладеного та встановивши природу спірних правовідносин, суд повинен був визначити, норми яких законодавчих актів необхідно застосовувати –Господарського кодексу України чи Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, вказаного зроблено не було, що є порушенням норм процесуального права.

Враховуючи порушення господарським судом норм процесуального права, судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляду до господарського суду Житомирської області.

При новому розгляді справи господарському суду належить врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного, об'єктивного, всебічного з'ясування обставин справи і, залежно від установленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.2008 р. у справі            № 4/2679 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Головуючий                                                                                   Т. Дроботова

Судді                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                                        Л. Рогач