Постанова

від 08.07.2008 по справі 16/29

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/29

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.07.2008                                                                                           № 16/29

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокуратури: Гриненко Г.Є., дов. №157 від 16.01.2008

від позивача:  Лепень О.В., дов. №220/600/д від 22.01.2008

від відповідача :     не з'явився                  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторм"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.03.2008

 у справі № 16/29  

 за позовом                               Заступника військового прокурора Київського гарнізону

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторм"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 229084,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги заступникавійськового прокурора Київського горнізону в інтересах держави, уповноваженим органом управління  якої є: Міністерство оборони України в особі Головного КЕУ Міністерства оборони України  (далі-позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сторм”  (далі-відповідач) заборгованості по орендній платі в сумі 170949,12грн., компенсації земельного податку в сумі 4177,12грн., комунальних послуг в сумі 46841,93грн., пені в сумі 7115,84грн. за неналежне виконання зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2008 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 170949,12грн. основного боргу; 4177,12грн.  компенсації земельного податку, 46841,93грн. комунальних послуг, 7115,84грн пені, 2290,84грн. державного мита та 118,00грн. інформаційних витрат.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на порушенні відповідачем   взятих на себе   зобов'язань  за договором  оренди №4/2006 від 01.02.2006 щодо здійснення розрахунків  згідно умов договору.

Посилаючись на те, що рішення  суду прийняте з порушенням норм матеріального  та процесуального права, відповідач  звернувся з апеляційною скаргою,  в якій просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2008 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема скаржник наполягає на тому, що  на час прийняття рішення у даній справі, будь-яка заборгованість  відповідача перед позивачем за орендну плату відсутня, оскільки  всі сплачені позивачем суми повинні бути зараховані позивачем в черговості виникнення заборгованості. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення  плати за користування землею, оскільки умовами договору не визначено розмір плати за користування землею, яку відповідач повинен  перераховувати позивачеві,  та проти стягнення вартості комунальних послуг посилаючись на  те, що судом при  прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано норми Закону України „Про житлово-комунальні послуги”. Відповідач наполягає на тому, що згідно зазначеного закону плату  від споживача (відповідача) за надані послуги має право вимагати  виконавець, а оскільки позивач не є виконавцем чи виробником житлово-комунальних послуг з постачання електроенергії, постачання холодної води та водовідведення, теплопостачання,  право вимагати вартість за надані послуги у позивача відсутнє.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 13.05.2008.

У зв'язку з неявкою у судове засідання  представників судового процесу, в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

У судове засідання 08.07.2008     з'явилися представники прокуратури та позивача, які  повністю заперечили проти апеляційної скарги, та просили суд  рішення суду першої інстанції  залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2008 не з'явився.            Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний  доводами  апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського  суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між позивачем та відповідачем 01.02.2006 було  укладено договір оренди нежитлових приміщень, розташованих в Київському гарнізоні за адресою: м.Київ, вул..Поліська,2, військове містечко №147, інв. №11 (далі-договір) відповідно  умов якого (підпункт 1.1 пункту 1) позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти  в строкове платне користування  нерухоме військове майно - нежитлові приміщення, військового містечка №147 інв. №11, що знаходиться на балансі та обліковується в Київському КЕУ, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Поліська,2, вартість якого станом на 30.09.2005 згідно акту експертної оцінки  становить 2525087,00грн.  та футбольне поле площею 7176,0кв.м вартістю 239354,00грн. (далі-нерухоме майно).

     Термін дії договору сторонами  було визначено з 01.02.2006 до 30.01.2007  (підпункт 10.1 пункту10 договору).

              На виконання вищезазначених умов договору позивач  передав відповідачеві  в користування  нерухоме майно, що підтверджується актом  передачі житлових приміщень від 01.02.2006.

    Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору розмір орендної плати становить  без ПДВ 34866,51грн., нарахування  ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається  шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди  (підпункт 3.2. пункту 3 договору). Понад орендну плату за нерухоме майно  відповідач зобов'язувався сплачувати щомісячно  фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати на його утримання (підпункт 5.11. пункту 5 договору) та  щомісячно компенсувати позивачеві кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає  нерухоме майно, що використовується відповідачем (підпункт 5.12. пункту 5 договору).

    Згідно підпункту 3.3 пункту 3 договору та підпункту 5.2 пункту 5 договору відповідач зобов'язувався  своєчасно та в повному обсязі  перераховувати позивачеві  орендну плату  щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

            Крім того, між сторонами 29.03.2007 було укладено додатковий договір ВВд/2007/Голов КЕУ  до договору (далі додатковий договір), відповідно до умов якого  було внесено зміни до підпункту 3.1 пункту 3  та орендну плату було встановлено на рівні 30350,37грн. без ПДВ та продовжено термін дії договору до 27.03.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивач листом №303/25/3-397/1 від 30.03.2007 звернувся до  відповідача з  претензією відповідно до якої  вимагав від відповідача перерахувати заборгованість за договором у розмірі 113493,38грн.,  а листом №303/25/3-875/2 від 14.05.2007, позивач  звернувся до відповідача з  претензією, відповідно до якої  запропонував відповідачеві протягом п'яти днів з моменту отримання претензії   повністю сплатити заборгованість за договором станом на 01.05.2007 у розмірі 186779,82грн.

Посилаючись на те, що вищезазначені вимоги позивача було залишено без відповіді та належного виконання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі-ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у    користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) та об'єктом оренди може бути - нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно підпункту 3.5 пункту 3 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач,  на підтвердження своїх заперечень, надав суду  платіжні  доручення:  №586 від 19.07.2007 на суму 30000,00грн.; №664 від 21.01.2008 на суму 40000,00грн.; №665 від 25.01.2008 на суму 40000,00грн.; №674 від 29.01.2008 на суму 50000,00грн.; №701 від 26.02.2008 на суму 25000,00грн.; №703 від 27.02.2008 на суму 25000,00грн. (загальна сума 210000,00грн.). Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що  вищезазначені докази не можуть бути визнані судом належними на підтвердження заперечень щодо позовних вимог, оскільки   в платіжних дорученнях не зазначено період за який здійснювалася оплата, а тому перераховані  у 2008 році суми було зараховано позивачем за поточний період. Платіжне доручення №536 від 19.07.2007  також не містить посилань на період, за який здійснено  розрахунок, а містить посилання на рахунок від 28.02.2007. Проте, як вбачається з матеріалів справи,  зазначений рахунок було виставлено на заборгованість по орендній платі згідно акту звірки на суму 57858,09грн.

Будь-яких інших доказів на підтвердження заперечень відповідачем не надано. Відповідачем також не спростовано розрахунок позовних вимог наданий позивачем.

 Оскільки, відповідачем не надано суду доказів належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати та не спростовано обставини, зазначені позивачем,   судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.

    При цьому судовою колегією критично оцінено посилання відповідача  на  те, що судом при  прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано норми Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, оскільки умовами підпункту 5.11. пункту 5 договору передбачено, що понад орендну плату за нерухоме майно  відповідач зобов'язувався сплачувати щомісячно  фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати на його утримання (підпункт). Щодо заперечень відповідача проти стягнення плати за користування землею слід зазначити, що згідно умов договору  відповідач зобов'язувався    щомісячно компенсувати позивачеві кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає  нерухоме майно, що використовується відповідачем (підпункт 5.12. пункту 5 договору).

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу  при задоволенні позову покладаються на  відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом  державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  сплачено не було, оскільки позов було заявлено заступником військового прокурора Київського горнізону в інтересах держави, уповноваженим органом управління  якої є: Міністерство оборони України в особі Головного КЕУ Міністерства оборони України.

Проте,   судом першої інстанції, за результатом розгляду даної справи, було задоволено позовні вимоги у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 170949,12грн. основного боргу, 4177,12грн. компенсації  земельного податку, 46841,93грн. комунальних послуг, 7115,84грн пені, 2290,84грн. державного мита та 118,00грн. інформаційних витрат.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, оскільки  державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  повинні бути пераховані до державного бюджету, а не на користь позивача. Крім того, сума державного мита, що підлягає стягненню становить 2291,04грн. (1% від суми задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сторм” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва  від 14.03.2008 у справі  №16/29,  в частині  розподілу судових витрат скасувати.

3. Абзац другий резолютивної частині рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2008 у справі №16/29 викласти у наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сторм” (01417, м.Київ, вул. Патриса Лумумби, 16, к.12, код ЄДРПОУ 30928723) на користь Головного КЕУ Міністерства оборони України (01001,м.Київ, вул.Курська, 13-а, код ЄДРПОУ 229916117) 170949(сто сімдесят тисяч дев'ятсот сорок дев'ять)грн.12коп. -  основного боргу, 4177(чотири тисячі сто сімдесят сім)грн.12коп. - компенсації  земельного податку, 46841(сорок шість тисяч вісімсот сорок одну)грн.93коп.- комунальних послуг, 7115(сім тисяч сто п'ятнадцять)грн.. 84 коп. – пені.”

4. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Сторм” (01417, м.Київ, вул. Патриса Лумумби, 16, к.12, код ЄДРПОУ 30928723) в доход державного бюджету  України  2291(дві тисячі двісті дев'яносто одну)грн.04коп.-державного мита та 118(сто всімнадцять)грн.00коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2008 у справі №16/29 залишити без змін.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7.   Матеріали справи №16/29 повернути до господарського суду  міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 10.07.08 (відправлено)