Постанова

від 29.08.2011 по справі 41/112

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011 № 41/112

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників с торін:

від позивача: ОСОБА_ 1 - представник, дов. № 2208 від 22.08.2011;

від відповідача: ОСО БА_2 - представник, дов. б/н в ід 19.04.2011;

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн у скаргу

Товариства з обмеженою від повідальністю "ЄДІТЕПЕ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.20 11

у справі № 41/112 (суддя Спи чак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Енерго-Інвест-Сервіс"

до Товариства з обмеж еною відповідальністю "ЄДІТЕ ПЕ"

про стягнення 41 219,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсько го суду міста Києва від 20.05.2011 у с праві № 41/112 позов задоволено ч астково, з відповідача на кор исть позивача підлягає стягн енню 35 456,86 грн. основного боргу, 2 865,59 грн. інфляційних втрат, 799,67 г рн. 3% річних, 391,22 грн. державного мита, 223,99 грн. витрат на інформа ційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій час тині позовних вимог відмовле но.

Рішення мотивоване тим, що п рострочення по сплаті заборг ованості за поставлений това р у відповідача виникло на во сьмий день від дня виставлен ня рахунків фактур; враховую чи те, що статті Цивільного ко дексу України, якими обґрунт овує позивач вимоги у частин і стягнення відсотків за кор истування чужими грошовими к оштами в сумі 2 097,07 грн., не регул юють та не застосовуються до даних правовідносин, господ арський суд приходить до вис новку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задов оленню; станом на день розгля ду справи в суді суму боргу ві дповідач не сплатив, жодних з аперечень та доказів на спро стування обставин, викладени х позивачем, відповідач не на дав, тому загальна заборгова ність відповідача перед пози вачем становить 35 456,86 грн.; здійс нивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахува нням умов договору, здійснен их поставок товару, простроч ення відповідачем сплати гро шового зобов' язання та поря дку розрахунків, погодженого сторонами, господарський су д дійшов до висновку, що позов ні вимоги в частині стягненн я 3% річних підлягають задовол енню повністю, а позовні вимо ги в частині стягнення інфля ційних втрат підлягають задо воленню в сумі 2 865,59 грн., перерах унок яких здійснено в межах п еріодів, визначених позиваче м.

В апеляційній скарзі відпо відач просить рішення Господ арського суду міста Києва ві д 20.05.2011 у справі № 41/112 скасувати п овністю з підстав неповного з' ясування обставин, що маю ть значення для справи, недов еденості обставин, що мають з начення для справи, які місце вий господарський суд визнав встановленими, невідповідно сті висновків, викладених у р ішенні місцевого господарсь кого суду, обставинам справи , порушення норм матеріально го і процесуального права.

Підстави апеляційної скар ги обґрунтовуються наступни ми доводами.

Заявник зазначає, що вказув ав на причини неможливості о плати в найближчий час, з прич ини заборгованості з боку за мовника та інвестора будівни цтва ТОВ "Преміум-Центр".

Як вважає скаржник, судом не належним чином було надано о цінку дотримання положень ст . 218 ГК України відповідачем.

Скаржник стверджує, посила ючись на листи Міністерства фінансів України та Державно го казначейства України, що с удом першої інстанції помилк ово було надано висновок, що п рострочення заборгованості у відповідача настало з моме нту виставлення рахунків-фак тур, тобто зроблений висново к, що вони є вимогами про сплат у боргу та що прострочення по сплаті заборгованості відпо відача виникло на восьмий де нь від дня виставлення рахун ків-фактур, оскільки вимога в ід позивача надійшла тільки претензією (вимогою) від 20.09.2010 н а суму 43 746,14 грн., тобто строк вик онання зобов' язання почина ється з 01.10.2010, а не з липня 2010р.

Також скаржник посилаєтьс я на те, що судом першої інстан ції не у повній мірі розгляну ті обставини справи, зокрема , можливість застосування по ложень ч. 2 ст. 233 ГК України.

У відзиві на апеляційну ска ргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарськ ого суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 41/112 залишити без змін , вимоги апеляційної скарги - без задоволення, вказує на те , що рішення винесено не на під ставі рахунків-фактур, а на пі дставі первинних документів - видаткових накладних.

Розглянувши апеляційну ск аргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представн иків сторін, враховуючи дово ди відзиву на апеляційну ска ргу, колегія суддів встанови ла наступне.

Позивач подав до Господарс ького суду міста Києва позов ну заяву про стягнення з відп овідача 35 456,86 грн. основного бор гу, 799,67 грн. - трьох процентів р ічних, 2 865,59 грн. суми боргу з ура хуванням встановленого інде ксу інфляції, 2 097,07 грн. - процен тів за користування чужими г рошовими коштами та судових витрат.

Як вбачається із матеріалі в справи, позивач, на підставі видаткових накладних № 145/1 від 07.07.2010 та № 151/1 від 21.07.2010 поставив, а ві дповідач, на підставі довіре ностей № 486 від 07.07.2010 та № 506 від 21.07.2010, виданих на ім' я Квачук Андр ія Олександровича, отримав м атеріальні цінності на суму 43 746,14 грн. та 1 710,72 грн., відповідно.

У довіреностях №№ 486, 506, видани х відповідачем своєму предст авнику на одержання товарів, є посилання на рахунки-факту ри позивача - № 145 від 29.06.2010 та № 151 ві д 19.07.2010.

Відповідно до ст. 509 ЦК Україн и зобов'язанням є правовідно шення, в якому одна сторона (бо ржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кред итора) певну дію (передати май но, виконати роботу, надати по слугу, сплатити гроші тощо) аб о утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виник ають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цив ільних прав та обов'язків, зок рема, є договори та інші право чини. (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, щ о вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксовани й в одному або кількох докуме нтах, у листах, телеграмах, яки ми обмінялися сторони.

Як передбачено ст. 655 ЦК Украї ни за договором купівлі-прод ажу одна сторона (продавець) п ередає або зобов'язується пе редати майно (товар) у власніс ть другій стороні (покупцеві ), а покупець приймає або зобов 'язується прийняти майно (тов ар) і сплатити за нього певну г рошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК Укра їни суб' єкти господарюванн я та інші учасники господарс ьких відносин повинні викону вати господарські зобов' яз ання належним чином відповід но до закону, інших правових а ктів, договору, а за відсутнос ті конкретних вимог щодо вик онання зобов' язання - відп овідно до вимог, що у певних ум овах звичайно ставляться.

Статтями 526 та 527 ЦК України пе редбачено, що зобов'язання ма є виконуватися належним чино м відповідно до умов договор у та вимог цього Кодексу, інши х актів цивільного законодав ства, а за відсутності таких у мов та вимог - відповідно до зв ичаїв ділового обороту або і нших вимог, що звичайно ставл яться; боржник зобов'язаний в иконати свій обов'язок, а кред итор - прийняти виконання осо бисто, якщо інше не встановле но договором або законом, не в ипливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту .

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встан овлений або визначений момен том пред'явлення вимоги, кред итор має право вимагати його виконання у будь-який час; бор жник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, я кщо обов'язок негайного вико нання не випливає із договор у або актів цивільного закон одавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК Укра їни покупець зобов' язаний о платити товар після його при йняття або прийняття товарор озпорядчих документів на ньо го, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оп лати товару.

Враховуючи викладене, апел яційний господарський суд по годжується із висновком госп одарського суду першої інста нції, що прострочення по спла ті за прийняті від позивача т овари за накладними №№ 145/1 та 151/1 виникло у відповідача на вос ьмий день від дня виставленн я рахунків-фактур.

Відповідачем у відзиві на п озовну заяву не заперечуєтьс я факт отримання товарів за в идатковими накладними №№ 145/1, 15 1/1 на загальну суму у розмірі 45 456,86 грн.

Однак, відповідачем було ча стково, на суму у розмірі 10 000,00 г рн., сплачено за товар, згідно із рахунком № 145 від 29.06.2010, що підт верджується витягом із особо вого рахунку позивача за 19.11.2010.

Докази повної оплати відпо відачем одержаного, згідно і з видатковими накладними №№ 145/1, 151/1, товару, відсутні.

Таким чином, апеляційний го сподарський суд дійшов висно вку, що вимоги позивача про ст ягнення з відповідача 35 456,86 грн . заборгованості за передани й товар згідно із видатковим и накладними №№ 145/1, 151/1, є такими, що підтверджені матеріалами справи та відповідають чинн ому законодавству.

Відповідно до частини 2 стат ті 625 Цивільного кодексу Украї ни боржник, який прострочив в иконання грошового зобов'яза ння, на вимогу кредитора зобо в'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три про центи річних від прострочено ї суми, якщо інший розмір проц ентів не встановлений догово ром або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати б оргу з урахуванням індексу і нфляції та процентів річних є способами захисту його май нового права та інтересу, сут ь яких полягає у відшкодуван ні матеріальних втрат кредит ора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційни х процесів та отриманні комп енсації (плати) від боржника з а користування утримуваними ним грошовими коштами, належ ними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріала ми справи підтверджується пр острочення відповідачем вик онання грошового зобов' яза ння, апеляційний господарськ ий суд, перевіривши розрахун ок позивача, доданий до позов ної заяви, погоджується з вис новками суду першої інстанці ї щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення ін фляційних втрат в розмірі 2 865,59 грн., а також 3 % річних в сумі 799,6 7 грн., також апеляційний госпо дарський суд погоджується із висновком господарського су ду першої інстанції про відм ову у задоволенні позовних в имог у частині стягнення з ві дповідача відсотків за корис тування чужими грошовими кош тами в сумі 2 097,07 грн., оскільки с татті 536, 1048 Цивільного кодексу України не регулюють правов ідносини у даній справі та не можуть бути застосовані до т аких правовідносин.

Із доводами апеляційної ск арги немає підстав погодитис ь, зважаючи на викладене та на ступні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України н е вважаються обставинами, що звільняють від невиконання або неналежне виконання госп одарського зобов'язання, так і, як порушення зобов' язань контрагентами правопорушни ка.

Отже, твердження про ненале жну оцінку положень ст. 218 ГК Ук раїни безпідставні.

Як вже зазначалось, відпові дно до ст. 655 ЦК України, прийман ня товару від продавця зумов лює обов' язок його оплати п окупцем, на здійснення якої і виставлено позивачем відпов ідачу рахунки-фактури. Отже, у покупця, яким є відповідач, ві дсутні підстави вважати раху нок-фактуру іншим документом , ніж вимогою здійснити зазна чений у рахунку платіж.

Посилання на зміст листів М іністерства фінансів Україн и та Державного казначейства України є безпідставним, оск ільки у зазначених листах на дано пояснення значення раху нку для обліку господарської діяльності, а не юридичну сил у цього документу, як вимоги п латежу.

Матеріали справи № 41/112 не міс тять доказів, засвідчуючих н аявність підстав для розгляд у питань щодо застосування п оложень ст. 233 ГК України.

З огляду на викладене, колег ія суддів дійшла висновку пр о відсутність підстав для за доволення апеляційної скарг и, зміни чи скасування рішенн я суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Госпо дарського процесуального ко дексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарсько го суду міста Києва від 20.05.2011 у с праві № 41/112 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 41/112 повернути до Го сподарського суду міста Києв а.

Головуючий суддя

Судді