Постанова

від 06.09.2011 по справі 2а-5547/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Миколаївський окружний адміністративний суд  

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.  

 06.09.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-5547/11/1470  

          Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання  Салової І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом

ТОВ "Електрім-2000", вул. Крилова, 7,Миколаїв,54038

до

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029

про

визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2011 року №0000672301 та №0000682301,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва з вимогами: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000672301 від 06.07.2011р., яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 625156,25 грн. (основний платіж - 500125,00 грн., штрафні санкції - 125031,25 грн.); про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000682301 від 06.07.2011р., яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 613666,25 грн. (основний платіж - 490933,00 грн., штрафні санкції - 122733,25 грн.), що прийняті на підставі акта перевірки від 15.06.2011р. №1909/23-200/30565129.

Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваних податкових повідомлень-рішень (не підтвердження господарських операцій достатньою кількістю матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, а також порушення п. 3.1. статті 3, п. 5.1. та п.п. 5.2.1. п. 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та порушені вимоги п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. та п. 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”), позивач в заяві та його представник в судовому засіданні просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій, здійснених з суб’єктами господарювання (ПП “Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд”, ТОВ “СВ-Юг”), які при вчинені нікчемних правочинів зі своїми контрагентами в ланцюгу постачання товарів (послуг) порушили ст.ст. 203, 228 ЦК України, не мають нерухомого майна, матеріальних та трудових ресурсів економічно необхідних для здійснення господарських операцій, а отже порушили п.3.1. ст.3, п.5.1. та п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 та п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” при вчинені господарських операції з ТОВ "Електрім-2000".

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що товарність операцій між позивачем та контрагентами контролюючим органом не досліджувалась, а підставами висновків про безтоварність операцій, здійснених між ТОВ "Електрім-2000" та ПП “Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг”, слугували акт перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва з питань дотримання ПП “Металагротрейд” вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ "Алгамакс Компани" та ТОВ «Будкомунікація», акт перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва з питань дотримання ТОВ “СВ-Юг” вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ "Олс-Вест" та ТОВ «1-ша Компанія»та дані щодо діяльності ПП “Реалтексервіс”, отримані з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №2811 без зазначення періоду, якому ці дані відповідають.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податковим кодексом України.

Відповідно вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформований податковий кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгах  (після контрагентів позивача за другими, третіми та іншими ланцюгами)  постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб’єкта господарювання,  який виконав зобов’язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва.

В період з 11.05.11 по 07.06.11 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Електрім-2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 31.03.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 31.03.11 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено відповідний акт за №1909/23-200/30565129 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Електрім-2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 31.03.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 31.03.11 року ", відповідно до якого ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем:

1. п. 3.1. ст.3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток всього у сумі 500 125 грн.

2. пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 490 933 грн.

Підставою для вказаних висновків контролюючого органу є умовивід відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем за період, що був предметом перевірки, в зв’язку з наявністю відомостей про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів позивача та їх постачальників по ланцюгу постачання.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000672301 від 06.07.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток на 625156,25 грн. (основний платіж - 500125,00 грн., штрафні санкції - 125031,25 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0000682301 від 06.07.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на 613666,25 грн. (основний платіж - 490933,00 грн., штрафні санкції - 122733,25 грн.).

В процесі розгляду справи встановлено, що в перевіреному періоді по постачальнику ПП “Реалтексервіс” ТОВ «Електрим-2000»перерахувало на рахунок ПП “Реалтексервіс” 545 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 90 833,34 грн. (банківські виписки від 06.04.10, від 07.04.10, від 22.04.10, від 13.05.10, від 18.05.10 та від 01.06.10). Кошти були перераховані як оплата за товар (електрообладнання) та відображені у податковій та бухгалтерській звітності ТОВ «Електрим-2000». ТОВ «Електрим-2000»було віднесено до складу валових витрат в Деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік вищевказані витрати по постачальнику ПП “Реалтексервіс” на загальну суму 454166,66 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2010 року –454166,66 грн.

В деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Електрим-2000»по постачальнику ПП “Реалтексервіс” було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 90 833,34 грн., в тому числі:

- у квітні 2010 року –21 666,67 грн.,

- у травні 2010 року –65 000,00 грн.,

- у червні 2010 року - 4 166,67 грн.

Позивач за період 06.04.2010р.-01.06.2010р. здійснював господарські відносини з ПП “Реалтексервіс” (код ЄДРПОУ 36288696), а саме:

- 06.04.2010р., 07.04.2010р., та 22.04.2010рр. сплатив ПП “Реалтексервіс” 130000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 21666,67 грн.) в рахунок попередньої оплати електрообладнання, визначеного специфікаціями до договору купівлі-продажу №ОН29-11/09 від 01.11.09. Оплата вартості замовленого електрообладнання та податку на додану вартість у складі вартості товару підтверджується відповідними банківськими виписками від 06.04.10, від 07.04.10 та від 22.04.10, а також податковими накладними №629 від 06.04.10, №630 від 07.04.10 та №631 від 22.04.10;

- 31.05.2010р. по договору купівлі-продажу №ОН29-11/09 від 01.11.09, видатковій накладній №РН-739 від 31.05.2010р. та податковим накладним № 737 від 13.05.10, №738 від 18.05.10 та № 739 від 31.05.10 було придбано електрообладнання (автоматичні вимикачі Masterpact NW та КУ 525 кВАр) на загальну суму 415000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 69166,67 грн). Оплата вартості поставленого електрообладнання та податку на додану вартість у складі вартості товару була здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 13.05.10, від 18.05.10 та від 01.06.10. Транспортування товару здійснювалося самовивозом власним транспортом ТОВ «Електрим-2000», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №342210 від 31.05.2010р. Отриманий товар був перевірений електротехнічною лабораторією ТОВ «Електрим-2000», яка атестована на проведення вимірювань у сфері державного метрологічного нагляду - контролю безпеки умов праці (свідоцтво про атестацію №РН-0084 від 30.10.2007р.), що підтверджується актом результатів вхідного контролю електрообладнання №31/10 від 31.05.2010р., оприбуткований і поміщений на склад, що підтверджується прибутковим ордером №591 від 31.05.2010р. В подальшому товар було використано в господарській діяльності позивача, а саме - реалізовано ВАТ “Нафтопереробний комплекс-Галичина” на виконання договору №29-853 від 17.08.2009р., що підтверджується накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №375 від 01.06.2010р., видатковою накладною №ЭЛ-0000092 від 01.06.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №191 від 31.05.2010р., а також поставлено ЗАТ “Лакталіс-Миколаїв” на виконання договору №2018-01-01/ДС-ГК від 26.04.2010р., що підтверджується видатковою накладною №ЭЛ-00196 від 13.07.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1042 від 13.07.2010р.

В перевіреному періоді по постачальнику ПП “Металагротрейд” ТОВ «Електрим-2000»перерахувало на рахунок ПП “Металагротрейд” 2400000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 400000,00 грн. (платіжні доручення №1605 від 29.09.2010р., №1669 від 06.10.2010р., №1694 від 07.10.2010 від 07.10.2010р., №1696 від 08.10.2010р.,  №1708 від 11.10.2010р., №1729 від 12.10.2010р., №1868 від 01.11.2010р., №1093 від 05.11.2010р., №1944 від 10.11.2010р., №1957 від 22.11.2010р., №2064 від 06.12.2010р., №2103 від 13.12.2010р.). Кошти були перераховані як оплата за товар (електрообладнання) та відображені у податковій та бухгалтерській звітності ТОВ «Електрим-2000». ТОВ «Електрим-2000»було віднесено до складу валових витрат в Деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік вищевказані витрати по постачальнику ПП “Металагротрейд” на загальну суму 2 000 000,00 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2010 року –2 000 000,00 грн.

В деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Електрим-2000»по постачальнику ПП “Металагротрейд” було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 400 000,00 грн., в тому числі у серпні 2010 року –400 000,00 грн.

Позивач за період 31.08.2010р.-13.12.2010р. здійснював господарські відносини з ПП “Металагротрейд” (код ЄДРПОУ 32542889), а саме - 31.08.2010р. по договору купівлі-продажу №МТ 20-03-08/10 від 03.08.10, видатковим накладним №МТ-087 від 31.08.2010р., №МТ-088 від 31.08.2010р. та №МТ-089 від 31.08.2010р.  та податковим накладним №85 від 31.08.2010р., №86 від 31.08.2010р. та №87 від 31.08.2010р. позивачем у ПП “Металагротрейд” було придбано електрообладнання (трансформатори, РУ 6 кВ, РУ 0,4 кВ, КУ 200 кВАр, шинопроводи, комплекти обладнання для щитів, автоматичні вимикачі, ворота, муфти, кабель) на загальну суму 2400000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 400000,00 грн).

Оплата вартості поставленого електрообладнання та податку на додану вартість у складі вартості товару була здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1605 від 29.09.2010р., №1669 від 06.10.2010р., №1694 від 07.10.2010 від 07.10.2010р., №1696 від 08.10.2010р.,  №1708 від 11.10.2010р., №1729 від 12.10.2010р., №1868 від 01.11.2010р., №1093 від 05.11.2010р., №1944 від 10.11.2010р., №1957 від 22.11.2010р., №2064 від 06.12.2010р., №2103 від 13.12.2010р.

Транспортування товару відповідно до умов договору (пункт 4.3. в редакції додаткової угоди №1) здійснювалося самовивозом власним транспортом ТОВ «Електрим-2000», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №934901 від 31.08.2010р.

Отриманий товар був перевірений атестованою електротехнічною лабораторією ТОВ «Електрим-2000», що підтверджується актами результатів вхідного контролю електрообладнання №31/08 від 31.08.2010р., №31/08-1 від 31.08.2010р. та №31/08-2 від 31.08.2010р., оприбуткований і поміщений на склад, що підтверджується прибутковими ордерами №627 від 31.08.2010р., №628 від 31.08.2010р. та №629 від 31.08.2010р.

В подальшому товар було використано в господарській діяльності позивача, а саме:

- використано для виконання робіт по модернізації трансформаторної підстанції ТП-21 з заміною шаф РУ 0,4 кВ і демонтажем наявного обладнання, а також капітальному ремонту приміщення ТП-21 на об`єкті  ЗАТ “Стівідорна компанія “Авліта” згідно договору №294/10  від 21.06.2010р., що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів зі складу позивача №478 від 19.11.2010р. та №480 від 19.11.2010р., актом приймання виконаних робіт №1 від 10.12.2010р. на суму 97897,20 грн., актом приймання виконаних робіт №1 від 10.12.2010р. на суму 84652,80 грн., актом приймання виконаних робіт №2 від 10.12.2010р. на суму 13892,40 грн., видатковою накладною №ЭЛ-00247 від 20.09.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №812 від 21.09.2010р., видатковою накладною №ЭЛ-00288 від 02.11.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №936 від 02.11.2010р.;

- реалізовано ТОВ “Карпатнафтохім”, що підтверджується накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів зі складу позивача №419 від 31.08.2010р., договором №А201000747 від 02.03.2010р., видатковою накладною №ЭЛ-00212 від 31.08.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №372 від 31.08.2010р.

В перевіреному періоді по постачальнику ТОВ “СВ-Юг” ТОВ «Електрим-2000»перерахувало на рахунок ТОВ “СВ-Юг” 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 100,00 грн. (банківська виписка від 16.12.2010р.). Кошти були перераховані як оплата за транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та відображені у податковій та бухгалтерській звітності ТОВ «Електрим-2000». ТОВ «Електрим-2000»було віднесено до складу валових витрат в Деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік вищевказані витрати по постачальнику ТОВ “СВ-Юг” на загальну суму 500,00 грн., в тому числі у ІV кварталі 2010 року –500,00 грн.

В деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Електрим-2000»по постачальнику ТОВ “СВ-Юг” було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 100,00 грн., в тому числі у грудні 2010 року –100,00 грн.

Позивач у грудні 2010р. здійснював господарські відносини з ТОВ “СВ-Юг” (код ЄДРПОУ 37104505), а саме - 15.12.2010р. по договору-заявці №14/12/10 від 14.12.2010р., акту виконаних робіт (послуг) від 15.12.2010р. та податковій накладній №128 від 15.12.2010р. позивач отримав від ТОВ “СВ-Юг” транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом  за маршрутом Миколаїв - Южний (Одеська обл.) - Миколаїв на загальну суму 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 100,00 грн).

Оплата вартості наданих послуг та податку на додану вартість у складі вартості послуг була здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 16.12.2010р.

Отримані послуги були використані в господарській діяльності позивача, а саме - для здійснення перевезення обладнання ТОВ «Електрім-2000», необхідного для виконання монтажних робіт на об`єкті ДП «МТП «Южний»відповідно до договору № СД/ТХ-351 від 01.12.2010р., що підтверджується видатковою накладною №ЭЛ-0000140 від 15.12.2010р., матеріальною перепусткою на ввіз товарно-матеріальних цінностей на територію ДП «МТП «Южний»від 15.12.2010р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 14.12.2010р.

Позивач надав контролюючому органу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП “Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ "СВ-Юг", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення –придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. Станом на день вчинення правочинів ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг” були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. На момент видачі податкових накладних контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит та віднести витрати по господарських операціях до валових витрат.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб’єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи наявні декларації з податку на додану вартість ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг”, які підтверджують декларування та сплату контрагентами позивача податку на додану вартість за результатами правочинів, що були вчинені між ними та позивачем.

Таким чином, господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані (ТОВ «Електрім-2000»та його конрагентами, які в свою чергу є добросовісними платниками податку на додану вартість).

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем, його контрагентами та зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями по ланцюгу постачання частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд вважає їх (висновки) невмотивованими, виходячи з наступного.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Із приписів статті 228 ЦК України слідує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Посилання відповідача на статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю - не настають.

Крім того, діюче законодавство не надає права відповідачу визнавати дані, які відображаються суб’єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними. Статтею 20 Податкового кодексу України не визначено права органів ДПА України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб’єктами господарювання, та імперативно застосовувати наслідки нікчемності правочинів.

В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідач не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з контрагентами ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг”.

Для віднесення витрат підприємства до валових витрат та відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачається умова відстеження та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) господарських операцій, вчинених контрагентами платника податку (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг)).

Право на включення затрат в валові витрати та сплаченого у складі вартості товарів податку на додану вартість до податкового кредиту залежить від взаємовідносин з першими контрагентами–постачальниками та не ставиться в залежність від дій постачальників за ланцюгами контрагентів та не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Чинне законодавство не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов’язань зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).

Крім того, з акту перевірки не вбачається будь-якого зв`язку між господарськими операціями, вчиненими по ланцюгу господарської діяльності контрагентами ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг” з підприємствами, які мають ознаки фіктивності (ТОВ “Е-Восток” та ін.) та господарськими операціями, здійсненими між позивачем та ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд”, ТОВ “СВ-Юг”. Так, акт перевірки не містить даних, що електрообладнання, придбане позивачем у ПП "Реалтексервіс” та ПП “Металагротрейд”, було поставлено останнім по ланцюгу постачання саме підприємствами, які мають ознаки фіктивності (ТОВ “Е-Восток” та ін.). Наявність у контрагентів ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг” окремих господарських відносин з підприємствами, щодо яких є сумніви у їх добропорядності, не може бути підставою для визнання нікчемними та безтоварними всіх без винятку правочинів,  здійснених в подальшому контрагентами таких підприємств та, в свою чергу, підприємствами, які здійснювали господарські операції з контрагентами.

Таким чином, будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження умовиводів про наявність ознак фіктивності суб’єктів господарювання в ланцюгу постачальників, в тому числі рішень судів в кримінальному, цивільному, господарському або адміністративному судочинстві, відповідачем не надано. Більш того, контролюючим органом в акті перевірки взагалі не зазначено жодного із правочинів, які, на думку відповідача, є нікчемними. Зазначення в акті перевірки припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод, є беззмістовними та грубо порушують приписи нормативних актів щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними).

За таких обставин, висновки відповідача про нікчемність та безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” і ТОВ “СВ-Юг” не можуть бути взяті в обґрунтування правомірності дій контролюючого органу, оскільки базуються тільки на здогадах, що не підтверджені фактичними даними.

Крім того, вказане твердження відповідача є безпідставними. Так, позивачем з посиланням на Єдиний ліцензійний реєстр до суду надано відомості про наявність у ПП “Металагротрейд” ліцензій на серії АВ №429351 від 15.07.2008р. та №429354 від 15.07.2008р. на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових і чорних металів, обов`язковими умовами отримання яких є наявність на праві власності або оренди відокремленої чи відповідним чином облаштованої земельної ділянки (виробничої площі), брухтопереробного та вантажопідйомного обладнання, а також про наявність у ТОВ “СВ-Юг” ліцензії серія АВ №545662 Головавтотрансінспекції на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України “Про автомобільний транспорт”. Позивачем також надано відомості про наявність у ПП “Металагротрейд” підіймальних споруд та пресового обладнання.

Що стосується твердження відповідача про відсутність ПП “Реалтексервіс” за місцезнаходженням та не встановлення місцезнаходження ПП “Металагротрейд”, то вказані твердження також є безпідставними, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під час здійснення господарських операцій позивача з ПП “Реалтексервіс” відомості про відсутність ПП “Реалтексервіс” за місцезнаходженням в реєстрі були відсутні; відомості про відсутність ПП “Металагротрейд” за місцезнаходженням реєстру взагалі не вносилися.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність ПП “Реалтексервіс” та ПП “Металагротрейд” за місцезнаходженням за відсутності вказаних відомостей в Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на момент вчинення вказаними підприємствами правочинів з позивачем, є безпідставним.

Відповідач не надав також суду допустимих та достатніх доказів на обґрунтування припущень, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у висновках акта перевірки порушень вимог п. 3.1. ст.3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування податкових зобов’язань в даному конкретному випадку.

До того ж, суб’єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб’єктами підприємницької діяльності в третьому четвертому ланцюгах постачання. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість добросовісному учаснику господарських операцій Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від суб’єктів господарювання в третьому та четвертому ланцюгах постачання. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету (тим більше контрагент контрагента позивача), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника господарських операцій щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб’єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснених позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про нікчемність та безтоварність господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами (ПП "Реалтексервіс”, ПП “Металагротрейд” та ТОВ “СВ-Юг”), є бездоказовими.

Вищенаведене вказує на обґрунтованість вимог щодо визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень та є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

        Позовні вимоги задовольнити.

      Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 06.07.2011 року за №0000672301.

       Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 06.07.2011 року за №0000682301.

      Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Електрім-2000» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                          І. В. Желєзний