Рішення

від 22.08.2011 по справі 36/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/230

22.08.11

За позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю  «Кедр»

До                        Приватного підприємства «Європа»

про                      зобов'язання  повернути майно

                Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача             не з»явився

Від відповідача         не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр” до Приватного підприємства «Європа»про стягнення  1 303,02 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна та про зобов‘язання повернути наступне майно :  кавомашину Solis MD 5000, заводський номер АОО 22549,  в кількості 1 шт. (вартістю 4 573,68 грн.); в зв‘язку з неналежним виконанням умов договору відповідального зберігання № 280К від 05.12.2005.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 було порушено провадження у справі № 36/230 та призначено її до розгляду на 22.08.2011.

Позивач в судове засідання 22.08.2011 не з‘явився.

Відповідач в судове засідання 22.08.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.07.2011р.  не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

         Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином,  оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

         Відповідно до статті 64 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для  відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

       Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

       Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

           Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кедр”(поклажодавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа»(охоронець) було укладено договір відповідального зберігання № 280К (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором згідно відповідних документів, які є невід‘ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а охоронець  приймає на відповідальне зберігання майно, асортимент та кількість перелічене в акті прийому-передачі (додаток № 1), який є невід‘ємною частиною договору, вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів до договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору на вимогу позивача не було повернуто майно, що було предметом зберігання, в зв'язку з чим позивачем за несвоєчасне повернення майна нараховано неустойку в розмірі  1 303, 02  грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов‘язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна (додаток № 1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступне майно:

- кавомашину Solis MD 5000, заводський номер АОО 22549,  в кількості 1 шт. (вартістю 4 573,68 грн.);   

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов‘язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 05.12.2006.

При цьому, відповідно до п. 7.2. договору при відсутності письмового повідомлення сторін про розірвання договору, термін дії договору пролонгується на той же термін та на даних умовах.

Доказів того, що у встановленому порядку одна із сторін договору виявила бажання про його припинення не подано.

Пунктом 2.1.4. договору передбачено, що за першою вимогою поклажодавця охоронець зобов‘язаний повернути майно останнього у 3-денний термін, за рахунок узгоджений сторонами.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов‘язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивачем було пред‘явлено вимогу № 45 від 29.03.2011 про повернення  майна, що було передано договору «280 К від 05.12.2005р. та акту прийому –передачі  від 05.12.2005р.  Дана вимога була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовими квитанціями №№ 6483, 6478 та описами вкладення від 29.03.2011.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов‘язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна по закінченню встановленого договором строку.   

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про зобов‘язання відповідача повернути майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки майно не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у випадку неповернення майна поклажодавцю за першою вимогою, охоронець повинен виплатити власнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо неповернення майна.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо повернення на вимогу позивача майна відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, відповідно до п. 4.6. договору неустойку, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача (4573,68 грн. загальна вартість майна х 0,5% х на 57 днів прострочення) становить 1 303,02 грн.

         Вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі  1 303,02 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

         Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         З огляду на вищевикладене, позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

         Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

        Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зайво сплачене позивачем при зверненні до суду з даним позовом державне мито в розмірі 17 грн. 73  коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

        Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

        Позов задовольнити повністю.

        Зобов‘язати  Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа»(м. Київ, вул. Басейна, 10, м. Київ, бульвар Перова, 25 кв. 1, код ЄДРПОУ 30553113) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Кедр”

(м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, 1, к. 53, код ЄДРПОУ 30404186) наступне майно :  кавомашину Solis MD 5000, заводський номер АОО 22549,  в кількості 1 шт. (вартістю 4 573,68 грн.).

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа»(м. Київ, вул. Басейна, 10, м. Київ, бульвар Перова, 25 кв. 1, код ЄДРПОУ 30553113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кедр”(м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, 1, к. 53, код ЄДРПОУ 30404186)  1 303 грн. 02  коп. неустойки, 187  грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Кедр”(м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, 1, к. 53, код ЄДРПОУ 30404186) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 73 коп., перерахованих платіжним дорученням № 214 від 17.05.2011. Платіжне доручення № 214 від 17.05.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 36/230.

        Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

        Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.

 Повний текст рішення складено

 23.08.2011р.