Постанова

від 19.06.2012 по справі 36/230

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 36/230

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В., суддіПолянський А.Г., Яценко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс" на рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі№ 36/230 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс" доЗакритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька" простягнення грошових коштів за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_4 дов. від 18.10.2011 р., відповідача -не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.02.2012 року (суддя -Гриник М.М.) в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012 р. (судді -Діброва Г.І., Бойченко К.І., Стойка О.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецресурс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2009 р. між ТОВ "Марка-Плюс" та ЗАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька" був укладений договір доручення № 24/04-П, згідно якого, довіритель (ТОВ "Марка-Плюс") доручає, а повірений (ЗАТ "ЦЗФ Донецька", відповідач) зобов'язується від імені та за рахунок довірителя, за винагороду (плату) вчиняти правочини по придбанню для довірителя товару по цінам та в кількості, встановлених довірителем згідно додатків, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору доручення передбачено, що для виконання доручення довіритель перераховує повіреному грошові кошти в розмірі, погодженому сторонами в додатках.

Відповідно до п. 2.3 договору доручення, довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного документами, матеріалами та грошовими коштами, необхідними для виконання доручення.

Договір вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2009 р., а в частині взаємних зобов'язань до повного їх виконання сторонами.

До договору доручення сторони підписали додаток № 1 від 24.04.2009 р., в якому погодили наступні характеристики товару: вугілля марки "Т 0-100" в кількості 2000 тон на загальну суму 500 000 грн.

Судами встановлено, що довіритель (ТОВ "Марка-Плюс") на виконання договору № 24/04-П від 24.04.2009 р. перерахував повіреному (відповідачу) грошові кошти в сумі 332 000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №355 від 24.04.2009 р. та банківською випискою від 24.04.2009 р.

Однак, повірений товар згідно договору доручення довірителю не передав.

Також, довіритель та повірений підписали угоди про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 22.01.2010р. та від 15.04.2010р. на загальну суму 25 451,96 грн., у зв'язку з чим позивач вважав, що заборгованість відповідача склала 306 548,04 грн.

Згідно п. 5.3 договору № 24/04-П від 24.04.2009 р., довіритель вправі відмінити доручення, а повірений відмовитися від нього в будь-який час, повідомивши про це іншу сторону, не пізніше, ніж за 7 робочих днів. При цьому повірений зобов'язаний повернути грошові кошти, перераховані довірителем, протягом 3 банківських днів з моменту отримання розпорядження від довірителя та/або закінчення строку виконання доручення.

В обґрунтування своїх позовних вимог про повернення грошових коштів на загальну суму 306 548,04 грн., позивач посилався на те, що довіритель направив повіреному лист № 01/09-2 від 01.09.2010 р., в якому відмінив доручення на підставі п. 5.3 договору у зв'язку з не вчиненням повіреним правочину щодо придбання товару для довірителя згідно договору № 24/04-П від 24.04.2009 р., на підставі чого вимагав повернути невикористані грошові кошти в сумі 306 548,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2010 р. між ТОВ "Спецресурс" та ТОВ "Марка-Плюс" (довірителем за договором доручення) був укладений договір про відступлення права вимоги № 17/09-Ц, згідно якого первісний кредитор (ТОВ "Марка-Плюс") відступає, а новий кредитор (позивач) набуває права вимоги до ЗАТ "ЦЗФ Донецька" (боржника, відповідача), належне первісному кредитору відповідно до договору доручення № 24/04-П від 24.04.2009 р. (основний договір).

Новий кредитор отримав право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов'язання по поверненню грошових коштів на загальну суму 306 548,04 грн.

Довіритель, як первісний кредитор, направив боржнику повідомлення про уступку права вимоги №17/09-2 від 17.09.2010р. Факт направлення первісним кредитором даного повідомлення боржнику підтверджено поштовою квитанцією № 1088 від 22.09.2010р. та описом вкладення до цінного листа від 22.09.2010 р.

Позивач як новий кредитор, також направив боржнику лист № 010-17/12/1 від 17.12.2010р., в якому повідомив про перехід права вимоги та просив грошові кошти в сумі 306548,04 грн. перерахувати на його розрахунковий рахунок в строк до 29.12.2010 р.

Попередніми судовими інстанціями правомірно було відзначено, що предметом даного позову є вимога на підставі договору про відступлення права вимоги № 17/09-Ц від 17.09.2010 р. позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по поверненню грошових коштів, яка виникла згідно договору доручення №2 4/04-П від 24.04.2009 р.

Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до умов договору доручення, довіритель перерахував грошові кошти в сумі 332 000 грн., замість 500 000 грн., а умовами договору не передбачено передоплату окремої партії товару на суму, що менша від суми вартості товару згідно додатку до договору доручення.

Отже, недоплата позивачем грошових коштів склала 168 000 грн. В зв'язку з чим, судами правомірно відзначено, що у відповідача (повіреного) наступить строк виконання зобов'язання по передачі вугілля в кількості 2 000 тон довірителю протягом передбаченого договором доручення строку тільки після сплати довірителем 168 000 грн.

Крім того, в листі № 01/09-2 від 01.09.2010 р. повідомлено про відміну довірителем доручення на підставі п. 5.3 договору та вимогу повернути перераховані грошові кошти, мотивуючи вимогу невиконанням повіреним зобов'язань за договором № 24/04-П від 24.04.2009 р. Однак, належні письмові докази направлення довірителем або отримання повіреним вказаного листа в матеріалах справи відсутні, що свідчить про те, що позивач не довів відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України належним чином факт повідомлення відповідача про відміну відповідного доручення.

Відповідно ст. 1008 ЦК України, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час.

Колегія суддів погоджується з тим, що відміна доручення та відмова від договору не є тотожними, а довіритель не відмовлявся від договору № 24/04-П від 24.04.2009 р. в порядку п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України, лист довірителя № 01/09-2 від 01.09.2010 р. не містив повідомлення про відмову довірителя від договору, а вимога про повернення грошових коштів ґрунтувалася на п. 5.3 договору доручення.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що враховуючи відсутність відмови довірителя від договору № 24/04-П від 24.04.2009 р., згідно ст. 1008 ЦК України, невиконання довірителем умов договору доручення, у повіреного не виникло зобов'язання повернути довірителю, а відповідно, і новому кредитору, перераховані за договором грошові кошти.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 36/230 залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Яценко О.В.