Постанова

від 18.04.2012 по справі 36/230

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.04.2012 р. справа №36/230

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Ложка Н.Л. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. б/н від 18.10.11 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2012 року у справі№ 36/230 (суддя Гриник М.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ до відповідача Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька", м. Торез Донецької області простягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька", м. Торез Донецької області про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.12 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.02.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 16.03.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 36/230 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.09 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марка-Плюс»та Закритим акціонерним товариством „Центральна збагачувальна фабрика „Донецька" було укладено договір доручення № 24/04-П, згідно умов якого довіритель (ТОВ «Марка-Плюс») доручає, а повірений (ЗАТ «ЦЗФ Донецька») зобов'язався від імені та за рахунок довірителя, за винагороду (плату) вчиняти правочини по придбанню для довірителя товару по цінам та в кількості, встановлених довірителем згідно додатків, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що для виконання доручення довіритель перераховує повіреному грошові кошти в розмірі, погодженому сторонами в додатках.

Згідно п. 2.3 договору доручення, довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного документами, матеріалами та грошовими коштами, необхідними для виконання доручення.

Відповідно до п. 5.1 договору, даний договір вступив в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.09 р., а в частині взаємних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

24.04.09 року сторони підписали додаток №1, згідно умов якого погоджено характеристики товару, зокрема, вугілля марки «Т 0-100»в кількості 2000 тон на загальну суму 500000 грн. 00 коп.

При зверненні до суду позивач стверджував, що довіритель (ТОВ «Марка-Плюс») на виконання договору № 24/04-П від 24.04.09 р. перерахував на користь повіреного (відповідача) грошові кошти в сумі 332000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 355 від 24.04.09р. та банківською випискою від 24.04.09р.

Довіритель та повірений підписали угоди про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 22.01.10 р. та від 15.04.10 р. на загальну суму 25451 грн. 96 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача нібито склала суму у розмірі 306548 грн. 04 коп.

Як сверджує позивач у своєму позові, повірений зобов'язаний був виконати доручення до 31.12.09 р. (до закінчення строку дії договору доручення №24/04-П від 24.04.09 р.), однак свої зобов'язання не виконав.

Згідно п. 5.3 договору № 24/04-П від 24.04.09 р., довіритель вправі відмінити доручення, а повірений відмовитися від нього в будь-який час, повідомивши про це іншу сторону, не пізніше, ніж за 7 робочих днів. При цьому повірений зобов'язаний повернути грошові кошти, перераховані довірителем, протягом 3 банківських днів з моменту отримання розпорядження від довірителя та/або закінчення строку виконання доручення.

ТОВ «Марка-Плюс»направило повіреному лист № 01/09-2 від 01.09.2010р., яким повідомило про відміну доручення через невчинення повіреним правочину з придбання товару для довірителя згідно договору № 24/04-П від 24.04.09 р. та вимагало повернути невикористані грошові кошти у розмірі 306548 грн. 04 грн.

Між Товариством з обмежною відповідальністю „Спецресурс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марка-Плюс»(довірителем за договором доручення) 17.09.10 р. було укладено договір про відступлення права вимоги №17/09-Ц, згідно умов якого первісний кредитор (ТОВ «Марка-Плюс») відступає, а новий кредитор (позивач) набуває права вимоги до ЗАТ «ЦЗФ Донецька»(боржника), належне первісному кредитору, відповідно до договору доручення № 24/04-П від 24.04.09 р. (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору №17/09-Ц від 17.09.10 р., новий кредитор отримав право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов'язання з повернення грошових коштів на загальну суму 306548 грн. 04 коп.

Відповідно до п. 4.2 договору №17/09-Ц від 17.09.10 р., первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про перехід прав первісного кредитора до нового кредитора протягом 5 днів з моменту підписання даного договору.

Довіритель (первісний кредитор) направив боржнику повідомлення про уступку права вимоги №17/09-2 від 17.09.10 р., що підтверджено поштовою квитанцією №1088 від 22.09.10 р.

Позивач (новий кредитор) також направив на адресу боржника лист № 2010-17/12/1 від 17.12.10 р., яким повідомив останнього про перехід права вимоги та просив грошові кошти у розмірі 306548 грн. 04 коп. перерахувати на його розрахунковий рахунок в строк до 29.12.10 р.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором доручення не виконав, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька", м. Торез Донецької області грошових коштів у розмірі 306548 грн. 04 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1000 Цивільного кодеку України зазначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частиною 1 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно договору доручення, виконання зобов'язання придбати товар настає у повіреного тільки після отримання від довірителя грошових коштів у розмірі 500000 грн. 00 коп.

Відповідно до приписів ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається, довіритель перерахував грошову суму лише у розмірі 332000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 355 від 24.04.09р.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача (повіреного) наступить строк виконання зобов'язання з передачі вугілля в кількості 2000 тон довірителю протягом передбаченого договором доручення строку лише після сплати довірителем грошових коштів у розмірі 168000 грн. 00 коп.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази відмови довірителя від договору № 24/04-П від 24.04.09 р., то господарський суд дійшов вірного висновку, що у повіреного не виникло зобов'язання повернути довірителю (новому кредитору) перераховані за договором грошові кошти.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ у задоволенні позовних вимог про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Донецька", м. Торез Донецької області грошових коштів у розмірі 306548 грн. 04 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, доводи позивача про нібито виникнення між сторонами правовідносин, що регулюються нормами ст.1212 Цивільного кодексу України, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки, по-перше, позивач у встановленому порядку не змінював предмет позову і не просив суд стягнути безпідставно отримані відповідачем кошти; по-друге, матеріалами справи не підтверджено факт наявності між сторонами таких кодикаційних правовідносин, навпаки, підтверджено факт виникнення між сторонами договірних зобов»язальних правовідносин, що регулюються нормами глави 50 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2012 р. у справі № 36/230 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецресурс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2012 р. у справі № 36/230 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.02.2012 р. у справі № 36/230 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5 - ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.